Якого безпосередньо звернена мова того, хто говорить або пише. Як правило,

Категоріальним засобом вираження звертання в українській мові є кличний відмінок

(вокатив) іменника або будь-яка рівнозначна йому словоформа у поєднанні з особливою

Кличною інтонацією. Звертання буває поширене і непоширене, до його складу може

Входити прикладка або ціле підрядне речення, що підпорядковується основному

Компоненту звертання. Як граматично незалежний компонент речення звертання має вільну

Позицію у ньому, може стояти на початку, всередині і в кінці речення. Якщо звертання

Вживається як окреме висловлювання, що виражає емоційно забарвлені спонукання до

Якоїсь дії або почуття радості, докору, осуду тощо, то воно становить еквівалент речення

Або особливий тип речення - вокативне. Звертання належить до найдавніших риторичних

Фігур.

Ще Михайло Ломоносов у "Кратком руководстве по красноречию" визначав

звертання як "чудову, сильну, пробуджуючу слово фігуру", зазначав, що "сею фігурою

Можна радити, засвідчувати, обіцяти, погрожувати, хвалити, насміхатися, утішати, бажати,

Прощатися, шкодувати, наказувати, забороняти, просити вибачення, оплакувати, жалітися,

просити, вітати та інше".

Українська літературна мова, а саме офіційно-ділова сфера, має власну історію цього

питання.

У часи Київської Русі поширеними були звертання княже, князю, дружино, людіє.

Наприклад: В літо 986. Прийшли з Волги болгари магометанської віри, кажучи: Ти, князю,

мудрий і розумом тямущий, а закону не знаєш...; Братіє і дружино!.

За часів Запорозької Січі побутували звертання, подібні до звертань у родині: батьку

(гетьмане, отамане), діти мої, братове, браття, братці, братія, братики, що зумовлено

"гуртовими порядками", які передбачали рівність усіх козаків між собою, а взаємини

Молодих і старших мали родинний характер. Наприклад: Здоров будь, батьку отамане,

здорові братики!; Не сумуйте, братці, і не шкодуйте пороху!

У часи УНР в офіційному вжитку переважали звертання пане, пані, панове, рідше -

Добродію, добродії (із прикметниковими означеннями - високодостойний, високоповажний,

вельмишановний). Наприклад_______: Вельмишановний пане посол! Міністерство має за честь

Звернути рівночасно Вашу, вельмишановний пане посол, увагу про недопустимість

повідомлення про такі справи телеграфом; Високоповажний пане міністре! Доводжу до

Вашого ласкавого відома...;

У звертаннях до керівників держави використовувались такі назви: Гетьман,

Головний Отаман, Диктатор.

Революція 1917р. внесла докорінні зміни у мовний етикет і найперше у формулу

Звертання. З мови поступово витіснилися звертання пан і пані, добродію і добродійко, так

Що сфера їх застосування надзвичайно зменшилася. Натомість активно стали

Використовуватися звертання товариш і громадянин І громадянка, але правила їх уживання

Поиск по сайту: