Благословенний Ти, Христе Боже наш, що премудрими рибалок явив, пославши їм Духа Святого, і ними уловив Вселенну. Чоловіколюбче, слава Тобі

Благословенний – гідний прославлення; премудрими рибалок явив – Який рибалок, тобто апостолів, зробив премудрими, через них уловивши, тобто привернувши до себе, до віри весь світ.

Невдовзі після зішестя Святого Духа апостоли Петро й Іоан ішли у храм на молитву о дев`ятій годині, по-нашому – о третій годині дня (година смерті Господа нашого Ісуса Христа). Біля дверей храму, званих Красними, сидів убогий, каліка від народження. Він, простягши до апостолів руку, просив у них милостині.

Апостол Петро сказав йому: "Срібла і золота у мене немає, а що маю, те даю тобі: в ім`я Ісуса Христа Назорея встань і ходи", і, взявши його за праву руку, підняв.

У каліки у ту ж мить зцілилися стопи й коліна, він почав ходити й увійшов разом з апостолами в храм. Багато людей, здивованих цим великим чудом, збіглося у притвор, названий Соломоновим, де були апостоли.

Тут апостол Петро виголосив другу проповідь про воскреслого Господа. Чимало з тих, хто слухав, увірували; таких налічувалось близько п`яти тисяч.

Численні і великі чудеса, які здійснювалися Господом через апостолів і безліч дарів Духа Святого, які подавалися через них, викликали у віруючих благоговійний страх і, разом з тим, радість і веселощі. Вони намагались у всьому виконувати заповіді Христові і жити святим і чистим життям. Віруючі щоденно збирались у храмі і слухали проповіді апостолів, а в недільні дні (початковий день тижня – неділя) збирались у домах для переломлення хліба, тобто для Святого Причастя. Всі вони були з`єднані великою любов`ю, так що у них було ніби одне серце й одна душа. Багато людей продавали свої маєтки і отримані за них гроші приносили апостолам для роздачі убогим. Завжди і за все віруючі дякували Богу. За свою любов і добрі діла вони здобували повагу й любов з боку народу, і число віруючих невпинно зростало.

З часом усі віруючі в Господа Ісуса Христа стали називатися християнами, а вчення і життя за вірою Христовою – християнством.

(Див.: Діян. 2, 42–47; 3; 4; 11, 26).

Слава і перемоги християнства і швидке поширення його викликали страх і ненависть в юдейських начальників. Вони почали переслідувати християн, підбурювати проти них простий юдейський народ і звинувачувати їх перед римською владою. Юдеї хапали християн, саджали їх у в`язниці й убивали.

Першим постраждав від юдеїв у Єрусалимі святий архидиякон Стефан, названий первомучеником (як перший замучений за Христа). За проповідь про Спасителя юдеї вивели його за місто і стали побивати камінням. Він же молився, кажучи: "Господи Ісусе! Прийми дух мій", і потім зі словами: "Господи! Не вважай їм це за гріх", – помер.

Вбивством св. Стефана та багатьох інших віруючих юдеї не могли ослабити віру Христову; навпаки, цим вони ще більше сприяли її поширенню. Християни, які перебували в Єрусалимі, від цих гонінь розсіялись по Юдеї, Самарії та інших країнах, і скрізь, куди вони приходили, проповідували про Господа Спасителя та Його вчення. Ніяка сила у світі не могла зупинити переможної ходи християнства, тому що віра Христова є істинна віра, вчення Христове є Божественне вчення, життя за вірою і вченням Христовим є святе життя – Царство Боже. Віруючих зміцнював Отець Небесний, з ними був Спаситель, їх утішав Дух Святий, Утішитель.

(Див.: Діян. 6; 7; 8, 1–2, 4).

Коли побивали камінням святого первомученика Стефана, один єврейський юнак, на ім`я Савл, що охороняв одяг, знятий із себе людьми, які били камінням Стефана, схвалював убивство. Савл був противником християн, він брав участь у переслідуванні їх, входив у будинки християн, хапав їх і віддавав у в`язницю, терзаючи Церкву Христову. Він, не задовольняючись переслідуваннями християн в юдейській землі, випросив у первосвященика дозвіл іти в сирійське місто Дамаск розшукувати там християн і, зв`язавши їх, приводити в Єрусалим на суд і муки.

Коли Савл ішов у Дамаск і підходив до міста, несподівано осяяло його світло з неба. Він упав на землю і почув голос, звернений до нього: "Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?"

Савл запитав: "Хто ти, Господи?"

Господь сказав: "Я – Ісус, Якого ти гониш. Тяжко тобі йти проти рожна".

Савл, тремтячи від жаху, промовив: "Господи! Що повелиш мені робити?" І Господь сказав йому: "Встань і йди до міста (куди йшов); і сказано буде тобі, що тобі треба робити".

Люди ж, які йшли із Савлом, стояли в онімінні, чуючи голос і нікого не бачачи. Коли Савл піднявся з землі, очі у нього були розплющені, але він нічого не бачив. Тоді супутники його взяли його за руку і привели у Дамаск. Там він три дні провів у молитві і нічого не їв і не пив.

В той час у Дамаску знаходився один з сімдесяти апостолів Господніх на ім`я Ананія. Голос Господа повелів йому йти в дім, де був Савл, покласти на нього руку і повернути йому зір. Апостол Ананія прийшов до Савла, і коли поклав на нього руки, то немовби луска відпала з очей Савла, він одразу прозрів (став бачити), і, підвівшись, прийняв від Ананії святе хрещення. (Хрещення Савла припадає на 37-й рік після Р. Х.)

Савл прийняв у християнстві ім`я Павло і став самовідданим проповідником віри Христової. Потім Господь Ісус Христос знову явився Павлові і повелів йому йти до язичників і навчати їх віри християнської, тобто зробив його Своїм апостолом.

Апостол Павло закінчив життя своє мученицькою смертю. За його великі апостольські труди він, нарівні з апостолом Петром, іменується Церквою первоверховним апостолом.

(Див.: Діян. 8, 1–3; 9, 1–30; 22, 17–21).

Пресвята Матір Божа після Вознесіння Ісуса Христа жила на землі ще декілька років (одні християнські історики вважають, що 10 років, інші – що 22 роки). Апостол Іоан Богослов, згідно з заповітом Господа Ісуса Христа, прийняв Її до себе в дім і з великою любов`ю піклувався про Неї, мов рідний син, аж до самої Її кончини. Пресвята Мати Божа стала для всіх учеників Христових спільною Матір`ю. Вони разом з Нею молились і з великою радістю й утіхою слухали її повчальні бесіди про Спасителя. Коли віра християнська поширилася в інших країнах, то багато християн приходили з далеких країн побачити і послухати Її. Живучи у Єрусалимі, Матір Божа любила відвідувати ті місця, де часто бував Спаситель, де Він постраждав, помер, воскрес і вознісся на небо. Вона молилася на цих місцях: плакала, згадуючи про страждання Спасителя, і раділа на місцях воскресіння і вознесіння Його. Вона часто молилась і про те, щоб Христос швидше узяв Її до Себе на небо. Одного разу, коли Пресвята Марія молилася на горі Елеонській, з`явився їй архангел Гавриїл з райською фініковою гілкою у руках і сказав Їй радісну звістку, що через три дні скінчиться Її земне життя, і Господь візьме Її до Себе. Пресвята Богоматір невимовно зраділа цій звістці. Вона розповіла про неї названому сину Своєму, Іоанові, і стала готуватися до Своєї кончини. Інших апостолів на той час не було в Єрусалимі, вони розійшлися по інших країнах проповідувати про Спасителя. Богоматір жадала попрощатися з ними, і ось Господь чудесним способом зібрав до Неї всіх апостолів, крім Фоми, перенісши їх Своєю всемогутньою силою. Біль пройняв їх, коли вони дізналися, для чого Бог зібрав їх: вони мали втратити спільну Матір свою. Але Божа Матір утішала їх, обіцяючи не залишати їх і всіх християн і після Своєї смерті, завжди молитися про них. Потім Вона усіх їх благословила.

У годину кончини незвичайне світло осяяло кімнату, де лежала Божа Матір; Сам Господь Ісус Христос, в оточенні ангелів, явився і прийняв Її пречисту душу. Апостоли поховали пречисте тіло Божої Матері згідно з Її бажанням у саду Гефсиманському, в печері, де спочивали тіла Її батьків і праведного Йосифа. Під час поховання сталося багато чудес. Від доторкання до гробу Божої Матері сліпі прозрівали, біси виганялись, і всяка хвороба зцілялася. Безліч людей супроводжували Її пречисте тіло. Юдейські священики і начальники намагалися розігнати це святе шестя, але Господь невидимо охороняв. Один юдейський священик, на ім`я Афоній, підбіг і схопився за одр, на якому несли тіло Божої Матері, щоб перекинути його. Але невидимий ангел відсік йому обидві руки. Афоній, вражений таким страшним чудом, миттю розкаявся, і апостол Петро зцілив його.

Через три дні після поховання Божої Матері прибув у Єрусалим апостол Фома, який був відсутнім. Він дуже засмутився тим, що не попрощався з Божою Матір`ю, і всією душею жадав поклонитися Її пречистому тілу.

Апостоли, зглянувшись над ним, вирішили піти й відвалити камінь від могильної печери, щоб дати йому можливість попрощатися з тілом Божої Матері. Та коли відкрили печеру, то не знайшли в ній пресвятого Її тіла, а лише пелени. Здивовані апостоли повернулись усі разом у дім і молилися Богу, щоб Він відкрив їм, що стало з тілом Божої Матері. Увечері, після завершення трапези, під час молитви вони почули ангельський спів. Подивившись угору, апостоли побачили в повітрі Божу Матір, оточену ангелами, в сяйві небесної слави.

Божа Мати сказала апостолам: "Радійте! Я з вами повсякчасно; і завжди буду молитовницею вашою перед Богом". Апостоли в радості вигукнули: "Пресвята Богородице, допомагай нам!"

Так Господь Ісус Христос прославив Свою Пресвяту Матір; Він воскресив Її і взяв до Себе з пресвятим тілом Її і поставив Її вище за всіх ангелів Своїх.

(Стислий опис Успіння Божої Матері викладено на основі Св. Передання, яке свято зберігається православною Церквою).

Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці відзначається православною Церквою, як одне з великих свят, 15 серпня (28 серпня н. ст.). До цього свята слід готуватися двотижневим постом (з 1-го серпня). Свято називається Успінням ("засинанням"), тому що Божа Мати померла тихо, немовби заснула, а головне, називається так через коротке перебування Її тіла у гробі, бо через три дні Господь воскресив Її і возніс на небо.

ТРОПАР СВЯТА

Поиск по сайту: