СВЯТИЙ ІОАН, МИТРОПОЛИТ ТОБОЛЬСЬКИЙ

У Тобольську 10 червня 1916 року відбулося урочисте про­славлення (прилучення до лику святих православної Церк­ви) святителя Іоана, митрополита Тобольського.

Святитель Іоан (Максимович) народився 1651 року в місті Ні­жині на Чернігівщині, в шляхетній родині. Його виховували по­божні та віддані православній Церкві батьки, Максим та Єфроси-нія. Коли Іоан підріс, вони послали його до Києва, здобувати ос­віту в Київській духовній академії. Після закінчення академії Іо­ан Максимович як найкращий учень був залишений при ній учи­телем. Та не шкільної праці шукала душа молодого Іоана, вона прагнула до тяжких і благоплідних подвигів чернечих. Невдовзі він прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській лаврі, його ви­святили на ієродиякона, потім - на ієромонаха, а братія обрала його на посаду лаврського проповідника, що дало йому можли­вість впливати на богомольців, які звідусюди прибували до лаври.

Високе чернече життя архимандрита Іоана та мудрість, виявле­на у керуванні монастирем, привернули увагу святителя Феодосія Углицького, архиепископа Чернігівського, який викликав його до себе і призначив настоятелем Чернігівського Єлецького монастиря. Архимандрит Іоан ревно виконував волю та розпорядження святи­теля Феодосія до самої його смерті. 5 лютого 1696 року святитель Феодосій помер. Зібрана після його смерті рада, яка складалася з уповноважених Київського митрополита, гетьмана, війська та мі­щанства, одностайно обрала архимандрита Іоана на кафедру архи­епископа Чернігівського.

10 січня 1697 року в Москві Патріарх Адріан висвятив архи­мандрита Іоана на єпископа. З побожним настроєм і смиренням вступив він на Чернігівську кафедру після святителя Феодосія, якого вже тоді вважав істинним угодником Божим. Перейнятий свідомістю великої відповідальності, святитель Іоан повністю від­дався новим своїм обов'язкам. Він відправляв у церквах служби Божі, ревно виголошував проповіді, завжди турбувався про релі­гійно-моральні потреби пастви, навчав її віри та побожності, оздоб­лював монастирі та церкви. Будучи сам видатним богословом і письменником, святитель Іоан клопотався про розповсюдження ду­ховної освіти в єпархії і з цією метою заснував у Чернігові коле­гіум, який згодом став зразком для духовних семінарій. У Чернігові він написав багато духовно-моральних творів, які стали дже­релом істинної мудрості та вченості. Але найбільше любила святи­теля Іоана чернігівська паства за його смиренність і турботу про бідних та знедолених.

Чотирнадцять років саможертовно служив святитель Іоан у Чернігові. Чернігівська паства перейнялася до нього почуттями глибокої любові та синівської прихильності. Тому з великим смут­ком виряджала вона свого святителя на місце його нової служби до Сибіру, до міста Тобольська, куди його призначили у 1712 р. і підвищили до сану митрополита Тобольського і Сибірського. На новому місці святитель Іоан з любов'ю продовжив своє служіння, але воно було недовгим. Прибувши до Тобольська шістдесятиріч­ним, він святительствував там менше чотирьох років. Постійні труди в умовах несприятливого для нього клімату підірвали здо­ров'я праведника. Відчуваючи близьку смерть, святитель Божий 10 червня 1715 року відслужив останню Божественну літургію, влаштував у своїх покоях трапезу для духовенства і бідних мирян, сам прислуговував їм за столом, потім попрощався з усіма, усаміт­нився у внутрішніх покоях свого дому і, коли дзвонили до вечір­ні, тихо і спокійно відійшов до Господа, стоячи на колінах перед образом Божої Матері, який він привіз із Чернігова; нині це одна з найбільших святинь Тобольської єпархії.

Так закінчив своє служіння на землі, на 64-му році життя, ве­ликий просвітитель, заступник за своїх вірних, святитель Іоан.

Церква святкує пам'ять святителя Іоана 10 червня (ст. ст.).

Поиск по сайту: