АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ПРИГОТУВАННЯ ВІРУЮЧИХ ДО ПРИЧАСТЯ

Читайте также:
  1. Використання бункерних агрегатів для приготування опари
  2. Жири для приготування хлібопекарних і
  3. Завдання 4. Приготування вихідного розчину йоду
  4. Загальні правила приготування салатів
  5. Лускою. Технологія приготування котлетної маси та напівфабрикатів з неї.
  6. Основні технологічні стадії приготування дитячих лікарських препаратів різних форм випуску.
  7. ПОДЯКА ЗА ПРИЧАСТЯ І ВІДПУСТ
  8. ПОКАЯННЯ І ПРИЧАСТЯ
  9. Приготування
  10. ПРИГОТУВАННЯ ВІРУЮЧИХ ДО ОСВЯЧЕННЯ ЧЕСНИХ ДАРІВ
  11. Приготування гарніру «Пюре картопляне»

Причастя починається благальною єктенією "Всіх святих пом'янувши, ще й ще у мирі Господеві помолимось", тобто, пом'янувши всіх святих, знову і знову помолімось Господу "за принесені й освячені чесні дари", щоб Чоловіколюбець Бог наш, прийнявши їх у святий пренебесний і духовний (мисленний) Свій жертовник, як духовні пахощі, як приємну Йому жертву, послав нам Божественну благодать і дар Св. Духа. Далі йдуть звичайні прохання благальної єктенії, яка закінчується виголосом священи­ка: "І сподоби нас, Владико, безбоязно, неосудно насмілитись призивати Тебе, Небесного Бога Отця, і промовляти". Співається молитва Господня: "Отче наш..." Добре роблять священики, ко­ли всіх присутніх запрошують співати цю молитву. Далі йдуть по­дання мира і схилення голів, під час якого священик молить Гос­пода освятити віруючих і сподобити їх неосудно причаститися св. Таїн. У цей час диякон, стоячи на амвоні, хрестоподібно оперізується орарем для того, щоб, по-перше, безперешкодно слу­жити священикові під час причастя, і, по-друге, виразити своє бла­гоговіння перед св. дарами, в наслідування серафимам, які, оточу­ючи Престіл Божий, закривали лиця свої крилами (Див.: Іс. 6, 2-3). Під час виголосу диякона: "Будьмо уважні!" - завіса за­кривається, і священик, піднімаючи над дискосом святий агнець, виголошує: "Святеесвятим!" Це означає: св. дари можуть бу­ти подані тільки "святим", тобто віруючим, які освятили себе мо­литвою, постом, Таїнством покаяння (сповіді). Усвідомлюючи своє недостоїнство, хор від лиця віруючих викликує: "Єдин Свят, Єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця".

ПРИЧАСТЯ

Потім іде причастя священнослужителів у вівтарі. Священик роздробляє святий агнець на чотири частки, причащається сам і подає св. Таїни дияконові. Частки для причастя мирян, після при­частя священнослужителів, опускаються в чашу. Під час прича­щання священнослужителів співається стих, який називається "причасним", а потім співається який-небудь піснеспів або чита­ються молитви перед причастям. Відчиняються Царські врата для причащання віруючих мирян, і диякон, маючи в руках св. чашу, виголошує: "Зі страхом Божим і вірою приступіть". Відкриття

Царських врат у цей час нагадує відкриття гробу Спасителя, а ви­несення св. дарів - явлення Ісуса Христа після воскресіння. Схи­ляючись перед св. чашею, як перед Самим воскреслим Спасите­лем, хор від лиця віруючих співає: "Благословен, Хто йде в ім'я Господнє. Бог Господь і з'явився нам". Причасники-миряни, зі страхом Божим і вірою приступаючи до св. чаші, попередньо по­клонившись, повторюють упівголоса за священиком молитву перед причастям: "Вірую, Господи, і визнаю...", в якій визнають свою віру в Ісуса Христа як Сина Божого, Спасителя грішних, віру в Таїнство причастя, в якому у вигляді хліба і вина приймають істинне тіло та істинну кров Христову, як запоруку вічного життя й таємного спілкування з Ним, і просять Його сподобити їх нео­судно причаститися св. Таїн на відпущення гріхів, обіцяючи не тільки не зраджувати Христа, не бути Іудою-зрадником, але й у життєвих стражданнях, подібно до благорозумного розбійника, твердо і сміливо визнавати свою віру. Зробивши доземний поклін, віруючі для прийняття св. Таїн піднімаються на амвон. Раніше цього часу, для порядку та побожності до Святині, не слід рушати зі свого місця, і зовсім неприпустимо при цьому відтискати інших з бажанням причаститися першому; кожен мусить пам'ятати, що він перший є тільки грішник. Хрестоподібно склавши руки на гру­дях, причасники підходять до Царських врат, не роблячи хресно­го знамення перед св. чашею, яку, причастившись, цілують, також не хрестячись, щоб не зачепити св. чаші.

За вірою батьків і вихователів і за словами Спасителя "не бо­роніть дітям приходити до Мене" і "пийте з неї всі" в цей час причащаються і діти (без сповіді до семилітнього віку).

Після причастя віруючі приймають теплоту, тобто церковне ви­но, змішане з водою, щоб у роті не залишилась бодай найменша частинка св. дарів. Після причастя мирян священик опускає у св. чашу всі частки, які були вийняті із службових і принесених про-скур, з молитвою, щоб Господь Своєю кров'ю і молитвами святих очистив гріхи усіх, за кого були вийняті частки. Далі він благо­словляє віруючих словами: "Спаси, Боже, людей Твоїх, і благо­слови насліддя Твоє" (власність Твою, Церкву Христову). У відповідь на це співають: "Ми бачили Світло істинне, прийняли Духа Небесного, знайшли віру істинну. Нероздільній Тройці по­клоняємось, бо Вона спасла нас". Зміст цієї пісні: ми побачили істинне світло, оскільки, омивши гріхи свої у Таїнстві хрещення, називаємося вже Синами Божими з благодаті (милості), синами світла, отримали Св. Духа через св. миропомазання, визнаємо істинну (православну) віру, поклоняємося Нероздільній Тройці, бо Вона спасла нас. Диякон, узявши з рук священика дискос, пе­реносить його на жертовник, а священик, взявши св. чашу і бла­гословляючи нею віруючих, виголошує: "Завжди, нині, і повсяк­час, і на віки віків", і відносить її на жертовник. Це останнє яв­лення св. дарів віруючим, перенесення їх на жертовник та виголос священика нагадують нам вознесіння Господа Ісуса Христа на не­бо і обіцянку Його перебувати у Церкві "у всі дні до кінця віку" (Див.: Мф 28,20).


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.002 сек.)