ПРО ПЕРШУ ЗАПОВІДЬ ЗАКОНУ БОЖОГО

Я є Господь Бог твій, нехай не буде у тебе інших богів, крім Мене.

Першою заповіддю Господь Бог указує людині на Самого Себе і спонукає нас шанувати Його - єдиного істинного Бога. Крім Нього, нікому не повинні ми віддавати Божої пошани.

Ім'я "Господь" - від слова "владарювати"; ім'я "Бог" - від слова "багатий у милості", благий. Як всемогутній Бог повеліває; як милосердний Він відкриває Самого Себе і Свою святу волю. Для того, щоб шанувати Господа Бога, ми повинні пізнавати Його, тобто учитися бОгопізнання.

Богопізнання є найважливіше з усіх пізнань. Воно являє собою перший і найважливіший наш обов'язок. Усі наукові людські знання, якщо вони не осяяні світлом богопізнання, втра­чають своє істинне значення, свій сенс і свою мету. Замість добра такі знання приносять у життя багато зла.

Для набуття богопізнання, тобто для того, щоб навчитися пізна­вати істинного Бога, ми повинні:

1. Читати і вивчати Святе Писання (Слово Боже), яке сповіщає нам істинне і найдосконаліше пізнання про Бога.

2. Читати творіння святих отців і вчителів Церкви, що не­ обхідно для правильного розуміння Св. Писання і для збережен­ ня себе від перекрученого, неправильного розуміння.

3. Якомога частіше відвідувати храм Божий, бо всі служби цер­ ковні, що в ньому здійснюються, являють собою наочне повчання про Бога і діла Його.

4. Слухати проповіді пастирів і читати книги релігійно-мораль­ ного змісту.

5. Вивчати творіння Боже - природу, а так само й історію ро­ ду людського, які являють нам дивні дії промислу Божого.

Ця заповідь покладає на нас і певні обов'язки богошанування. Ми повинні:

1. Вірувати у Бога, тобто мати щире і тверде переконання в Його існуванні.

2. Ходити перед Богом, тобто завжди пам'ятати про Бога і все робити так, ніби перед очима Божими (поводитися з обачністю), а разом з тим не забувати, що Бог бачить не тільки наші справи, а й наші помисли.

3. Надіятися на Бога, любити Бога і коритися Богу, завжди бути готовими робити те, що Він повеліває, і не ремствувати, коли Він не те робить з нами, що ми хотіли б самі. Бо тільки один Бог знає, що і коли нам дати, - що нам корисне і що шкідливе.

Вища форма любові до Бога є благоговіння, або страх Божий, тобто боязнь віддалитися від Бога через наші гріхи.

4. Поклонятися Богу, прославляти Його і дякувати Господу Богу як Творцю, Промислителю і Спасителю нашому, пам'ятаючи про всі Його дари і ласки до нас.

5. Безбоязно сповідувати Бога, тобто перед усіма визнавати, що Він наш Бог, і не відмовлятися від своєї віри, хай навіть за це віровизнання доведеться постраждати і померти.

Гріхи проти першої заповіді:

1. Безбожництво - коли люди зовсім заперечують буття Боже. Таких людей пророк Давид називає безумними: "Сказав безумний у серці своїм: Бога нема" (Пс. 13, 1).

2. Багатобожжя - коли замість єдиного істинного Бога визна­ ють багато вигаданих богів.

3. Безвір'я - коли люди, визнаючи буття Боже, не вірять у Йо­ го Божественне Провидіння й Одкровення. Це безвір'я часто ви­ никає внаслідок неправильної освіти і виховання, від гордощів і зарозумілості, від захопленості поганими прикладами, від зневаж­ ливого ставлення до Церкви і від гріховного життя.

4. Єресь - коли люди видумують або винаходять вчення, про­ тивні Божественній істині, або вперто і навмисне перекручують Божественну істину.

5. Розкол, тобто свавільне ухилення (відокремлення) від єдності богошанування, - від небажання мати єдність з право­ славною Церквою.

6. Боговідступництво - коли люди зрікаються істинної віри, боячись переслідувань, глузувань, або заради якихось земних роз­ рахунків, або від захоплення псевдонауками.

7. Відчай - коли люди, забуваючи про безмежне милосердя Бо­ же, не сподіваються отримати від Бога допомогу і спасіння. Най- жахливіші приклади відчаю являють собою самогубці.

8. Чаклунство - коли люди, залишивши віру в силу Божу, звертаються до різних таємних і злих сил.

9. Марновірство - коли вірять у якусь звичайнісіньку річ, при­ писуючи їй надприродну силу.

10. Лінощі у молитві і у всякій богоугодній справі.

Поиск по сайту: