Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого

Вірувати в Бога значить бути твердо переконаним у тому, що Бог є (існує), промишляє (турбується) про нас, і всім серцем приймати Його Божественне Одкровення, тобто усе, що Він відкрив про Себе і про спасіння людей втіленим Сином Божим, Господом нашим Ісусом Христом.

Але щоб віра наша була живою і дійсною, необхідно сповіду­вати (визнавати) її.

Сповідувати віру означає відкрито виявляти внутрішню віру в Бога словами і добрими ділами так, щоб ніякі небезпеки, гоніння, страждання і сама смерть не могли примусити нас зректися віри в істинного Бога. Тільки при такому твердому віровизнанні ми мо­жемо спасти свою душу. "Серцем вірують для праведності, а уста­ми сповідують для спасіння" (Рим. 10, 10), — каже апостол Пав­ло.

Прикладом твердого і мужнього сповідування віри служать святі мученики. Вони мали таку віру в Бога і були натхненні та­кою любов'ю до Господа Ісуса Христа, що заради Його імені відмовилися від усіх вигод земного життя, піддавалися гонінням і найстрашнішим тортурам, які тільки могла вигадати зла ви­нахідливість людини.

Слова Символу віри: "в єдиного Бога" вказують на єдиність істинного Бога. Бог є один і немає іншого, крім Нього (Див.: Вих. 44, 6; Вих. 20, 2-3; Втор. 6, 4; Ін 17, 3; 1 Кор. 8, 4~6). Про це згадано для того, щоб відкинути язичницьке вчення про багато­божжя.

Бог є Істота вища, надсвітова, надприродна. Знати істоту Божу неможливо. Вона вища від усякого пізнання не тільки людей, але й навіть ангелів. Та з одкровення Божого, з ясних свідоцтв Свя­того Писання ми можемо мати поняття про істоту та основні влас­тивості Божі: Бог є Дух (Див.: Ін 4, 24), живий (Див.: Єр. 10, 10; 1 Фес. 1, 9), самобутній, тобто ні від кого не залежний, а який має життя в Самому Собі - Сущий (Див.: Вих. З, 14: 1 Ін 2, 13), вічний (Див.: Пс. 89, 3; Вих. 40, 28; Рим. 14, 25), незмінюваний (Див.: Як. 1, 17; Мал. 3,6; Пс. 101, 28 ), всюдисущий (Див.: Пс. 138, 7~ 12; Діян. 17, 27), усевідаючий (Див.: 1 Ін 3, 29; Євр. 4, 13), всемогутній (Див.: Буш. 17, 1; Лк 1, 37; Пс. 32, 9 ), всеблагий (Див.: Мф 19, 17; Пс. 24, 8 ), премудрий (Див.: Пс. 103, 24; Рим. 14, 26; 1 Тим. 1, 17), всеправедний (Див.: Пс. 7, 12; Пс. 10, 7; 2 Рим. 6, 11), усевдоволений (Див.: Діян. 17, 25), всеблаженний (Див.: 1 Тим. 6,25).

Духовності істоти Божої не суперечать ті місця Святого Пись­ма, в яких приписуються Богу тілесні члени. Цими висловами ду­ховні письменники символічно, більш зрозуміло говорили про влас­тивості Божі: так очі й вуха означають всевідання Боже тощо.

Бог єдиний, але не одинокий, тому що Бог єдиний за своєю природою, але троїчний у Лицях: Отець, Син і Дух Святий -Тройця Єдиносущна і нероздільна. Єдність Трьох, безмежно люб­лячих один одного лиць: Бог є любов (Див.: 1 Ін 4, 16).

Взаємовідносини між Лицями Пресвятої Тройці полягають у тому, що Бог Отець не народжується і не походить від іншого Ли­ця; Син Божий предвічно народжується від Бога Отця; а Дух Свя­тий предвічно походить від Бога Отця. Усі три лиця Пресвятої Тройці, за природою і властивостями, цілком рівні між Собою. Як Бог Отець є істинний Бог, так і Бог Син є істинний Бог, так і Бог Дух Святий є істинний Бог, але всі три Лиця є єдине Божество - єдиний Бог.

Єдиносущність Бога в трьох Лицях - таємниця, якої наш ро­зум не може осягнути, але ми віруємо за свідченням Божественно­го Одкровення. Таємницю Святої Тройці відкрив нам Сам Гос­подь Ісус Христос, посилаючи апостолів на проповідь; Він сказав: "Ідіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Свя­того Духа" (Мф 28, 19). Апостол і євангеліст Іоан також ясно свідчить не тільки про троїчність Божественних Лиць, але й про їх єдиносущність. "Троє свідчать на небі (про Божественність Сина Божого): Отець, Слово і Святий Дух; і ці троє - єдине" (1 Ін. 5, 7). Апостол Павло, звертаючись до коринфських християн, каже: "Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами" (2 Кор. 13, 13).

Для пояснення цієї великої таємниці ми вкажемо на світ, який, будучи творінням Божим, свідчить нам і про незбагненну таємни­цю троїчної єдності Творця. Печать цієї таємниці лежить глибоко у природі усіх створених речей. Троїчна єдність, як основна дум­ка, проведена в усіх творіннях премудрості Творця в Тройці сла­вимого. Наприклад: мова у всіх народів землі має три особи: Я (ми), ти (ви), він (вона, воно); час має минуле, теперішнє і май­бутнє; стани матерії: твердий, рідкий і газоподібний; уся різно­манітність барв у світі складається з трьох основних кольорів: чер­воного, синього і жовтого; людина виявляє себе через: думку, сло­во та дію; дія, у свою чергу, має: початок, середину і кінець; сама людина є триєдиність - тіла, душі і духу; у спасінні нашої душі виявляються три християнські чесноти: віра, надія й любов.

Ми можемо частково зрозуміти таємницю Святої Тройці тільки серцем — любов'ю, перебуваючи в св. соборній Церкві Хрис­товій, тобто живучи у любові.

Ми називаємо Бога Вседержителем, тому що Він, як Цар Не­бесний, всім управляє і все тримає в Своїй силі та владі.

Ще ми називаємо Бога Творцем неба і землі, тому що все, що існує (як у видимому, фізичному, світі, так і в невидимому, духов­ному), тобто весь неозорий всесвіт створений Богом у Святій Тройці, і все сотворив Бог Отець Словом, тобто Єдинородним Си­ном Своїм, при діянні Духа Святого.

До невидимого, або духовного, світу належать ангели - духи, істоти безтілесні (тому невидимі) і безсмертні, обдаровані розу­мом, волею і могутністю, а також душа кожної людини.

Слово "ангел" - грецьке і означає українською мовою "вісник", тому що Бог посилає ангелів сповіщати людям Свою во­лю. Кожен християнин має свого ангела-охоронителя, який неви­димо допомагає йому в ділі спасіння й охороняє його від злих дій духа лукавого, злого, названого дияволом (наклепником) і сата­ною, тобто противником Божим. Злі духи теж були створені доб­рими і вільними, однак вони загордували, відпали від Бога і стали неправдивими та злими. З тих пір вони ненавидять усе добре і на­водять людину на гріх, щоб згубити її. Від гріха усі люди вмира­ють своїм тілом, і вмерли б і більш страшною - другою смертю, смертю духовною, коли душа, віддавшись гріху, гине у відчуженні від Бога, якби людей не спас від цієї вічної загибелі втілений Син Божий.

У наступних шести членах Символу віри, починаючи з 2-го члена і закінчуючи 7-м, викладається вчення про Друге Лице Свя­тої Тройці - про Сина Божого, Господа Ісуса Христа, Спасителя нашого.

Поиск по сайту: