ПРО БЛАГОДАТНИЙ ВОГОНЬ НА ГРОБІ ГОСПОДНЬОМУ

У наш час духовного здичавіння життя людей обмежується лише зем­ними інтересами. До всього земного, тимчасового докладається багато праці, виявляється великий інтерес і допитливість до всіляких "новин", але зовсім не видно інтересу у сучасних людей до духовного життя, до прояву Божої благодаті (милості) на грішній землі.

Так ось, дуже мало кому відомо, а краще сказати, майже нікому невідомо про чудесне з'явлення благодатного вогню, який виникає уже

довгі століття з року у рік у Велику суботу на Гробі Господньому в Єрусалимі, тобто на місці поховання і славного Воскресіння Господа на­шого Ісуса Христа.

У нагадування про це незвичайне, чудесне з'явлення наводимо істин­не свідчення - витяг з листа російської паломниці, очевидиці появи бла­годатного вогню два роки підряд - Марії Павлівни Хрещатицької.

Цей лист написаний о. Миколаю (Самоукову), ієромонаху Св. Тро­їцького монастиря в Джорданвілі, у відповідь на поставлені ним запи­тання.

Лісненський монастир, ЗО квітня 1958 року, Фурке. "Високоповаж­ний і дорогий у Господі отче Миколаю, Христос Воскрес!

...Якщо Господь сподобить, поїду в Новодєєво, і тоді не забарюся поїхати у Джорданвіль й особисто розповісти Вам усе, що Вас цікавить, поки ж постараюсь відповісти на всі поставлені Вами запитання.

Супутниця моя була черниця Марія Торська.

Шлях від Елеону до Гробу Господнього проїхали на автобусі. Пого­да була гарною. Народу не злічити - тисячі. Настрій урочистий. Нації: греки, росіяни, вірмени, араби, англійці, американці, французи, турки і навіть євреї, які нелегально потрапляють на арабську сторону. Перева­жають, я гадаю, греки й араби.

У храмі народ поводиться, з нашої точки зору, жахливо, бо кричать, скачуть і взагалі дуже шумлять. Але з їхньої точки зору, якщо вони так не будуть поводитися (це вони так моляться), то не зійде благодатний вогонь.

Я вже сказала, що народу не злічити ні у храмі, ні навколо храму. Коли з'являється Патріарх, весь народ абсолютно затихає і до появи Благодатного Вогню - цілковита тиша.

Спочатку йде хресний хід й обходить храм з великою кількістю хо­ругов тричі і зупиняється (Патріарх - у повному облаченні перед (каплицею) Кувуклією. Тут з нього, Патріарха, знімають усі ризи і мит­ру; залишається в підряснику, і турки-каваси з голови до ніг усього йо­го обмацують, - чи нема, бува, при ньому чогось займистого. Це відбу­вається близько 1-ї години дня.

Я думаю, що Патріарх чекає вогню не більше 5-7 хвилин.

Торік я і ще одна паломниця, яка приїхала з Америки, ми добре ба­чили (ми знаходились у дуже зручному місці), як тоненьким зигзагом, мов блискавка, блиснуло світло згори униз, і вмить з'явився вогонь на Гробі Господньому, де розкладена вата, яка і займається від цього вогню.

Патріарх запалює пучки свічок (по 33у руці) і передає одразу ж далі в особливі віконечка-отвори, пророблені у стінах, і вмить, від одного до іншого, вогонь поширюється по всій величезній церкві - внизу і нагорі. І вже в цей момент вся церква дрижить від захоплених вигуків і тріумфування народу.

Цей вогонь, упродовж 10-15 хвилин, зовсім не обпалює. Я особисто водила ним (усім жмутом запалених свічок) по хворих місцях свого тіла і не відчувала його зовсім. А Елеонський монах, отець Сава вмивався (як він висловився), водив по всьому своєму обличчю, оброслому боро­дою і вусами, - і жодна волосина не загорілася, не спалахнула.

При такій масі народу і при такім морі вогню, якби був звичайний вогонь, неминуче виникла 6 пожежа, а тут з року в рік відбувається од­не і те саме, і ніколи не буває ані найменшого натяку на пожежу.

Жінки не тільки входять у вівтар, а їх ще й проводять Царськими вратами, але в цей час настільки велика благодать, що вона все очищає і покриває.

Після отримання благодатного вогню Патріарха, знеможеного, беруть і несуть, бо він не в силах іти: очевидно, від великого напруження у ньо­го з'являються краплини йоту, і він геть знесилюється, до того ж ка­жуть, що народ, у екстазі, може порвати на ньому одяг. Як я сказала ви­ще, торік у мене була дуже зручна позиція, нагорі, навпроти самої (каплиці) Кувуклії, і я могла бачити дуже добре те, що було недоступ­но іншим, а в цьому році мене, з черницею Торською, ввели у вівтар, і тут я тільки дуже добре бачила, як пронесли Патріарха прямо у ризни­цю, це було зовсім поруч зі мною.

Що цей вогонь незвичайний - у цьому нема ніяких сумнівів.

Напевно, Ви чули про це чудо, це було у восьмисотих роках, коли інославні не хотіли допустити православних у храм і в Кувуклію -Патріарха, з метою самим заволодіти благодатним вогнем, і закрили храм і поставили варту, щоб православні не могли ввійти у храм; і Патріарх з народом стояв надворі, молився і плакав.

І в ту мить, коли інославні чекали вогню на Гробі Господньому, зна­двору, де стояли православні, розсікся із сильним пострілом кам'яний стовп-колона, і звідти вийшов благодатний вогонь, який миттєво всі підхопили.

А один турок, з великих правителів, закричав: "Могутній Бог хрис­тиянський, і я християнин", - і тут же турки убили його.

З тих пір ніхто з інославних не наважувався більше зазіхати на бла­годатний погонь.

Так ця колона і стоїть розсічена і закопчена від вогню в науку усім, і всі, що проходять, до неї прикладаються.

Може, поспіхом написала Вам не зовсім зрозуміло, але коли приїду, то все розповім Вам особисто, а поки на цьому закінчу.

Прошу Ваших святих молитов за мене, грішну.

З любов'ю у Христі М. Хрещатицька".

Поиск по сайту: