ЦЕРКОВНІ ПРАВОСЛАВНІ БРАТСТВА ТА ЇХ ДІЯЛЬНІСТЬ. КНЯЗЬ КОСТЯНТИН КОСТЯНТИНОВИЧ ОСТРОЗЬКИЙ

Важливу роль у захисті православ'я відіграли церковні братства. У Литовсько-Польській державі братства поча­ли утворюватися у православній Церкві ще в 30—40-і роки XVI сторіччя, найдавніші з яких - Львівське Успенське, Віденсь­ке Свято-Троїцьке. За походженням вони були пов'язані з реміс­ничими середньовічними цехами (братствами купецькими, кожум'яцькими, кушнірськими тощо), але в подальшому розвитку во­ни поставили на перший план завдання церковні, культурно-освіт­ні, благодійні. Братства діяли при церквах, очолювали їх священики-настоятелі, в обранні яких брали участь братства. Вони опіку­валися церковними будинками, дбали про утримання храмів Бо­жих, турбувалися про матеріальне становище духовенства. В полі їх уваги перебували також мораль та поведінка братчиків, підтрим­ка їх у горі та біді; покійників з бідних родин ховали на братські кошти. Братства закладали лікарні для хворих, притулки для ста­рих, самітних і бідних. Великі і сильні братства засновували шко­ли, які ставали осередками освіти не тільки для українців, а й для інших православних слов'ян. Такими були Київська Богоявленсь­ка та Львівська школи. Пізніше при уславлених братствах стали діяти друкарні, завдяки яким побачили світ богослужбові книги, твори церковної писемності, підручники для тодішніх шкіл.

Визначну роль відіграли братства у захисті прав православної Церкви в Польсько-Литовській державі за іновірних урядів. Особ­ливо посилили боротьбу за свої релігійні права братства наприкін­ці XVI століття, коли польський уряд та латинсько-польське духо­венство почали насаджувати серед православного українського на­селення унію з Римом.

Православні братства у Литовсько-Польській державі були не тільки церковними, а й національними українськими організація­ми. Це визначилося тоді, коли представники української право­славної шляхти - вихідці з давніх боярських та князівських ро­дів, - почали переходити в католицтво й ополячуватися. Зміна православної віри на католицьку штовхала їх до зради своєї нації. У другій половині XVI століття українство втратило багато своїх славних шляхетних родин, дітей з яких навчали отці єзуїти.

Серед інших на початку XVII століття український народ утра­тив і славний княжий рід Острозьких, заслуги якого перед Укра­їнською Православною Церквою були великими.

З побожного роду князів Острозьких треба згадати князя Фе­дора Острозького, який пішов у Києво-Печерський монастир й прославився як святий. Князь Федір побудував багато церков, на­діливши їх маєтками, виступав з князями литовськими проти по­ляків, коли вони починали утискувати українців за православну віру й обмежувати їх у правах.

Найбільшу пам'ять в історії Української Православної Церкви серед князів Острозьких і княжих родів загалом залишив князь Василь-Костянтин Костянтинович Острозький, воєвода Київський (f 1608). Маючи величезні маєтки та використовуючи своє стано­вище в державі, він очолив православних у Польщі в їхній бороть­бі за віру та національне визволення проти окатоличення та опо­лячення українського народу. Князь Острозький найперше дбав про духовну освіту православних. У 1570 р. він заснував в Ост­розі, на Волині, школу, де православна молодь здобувала освіту в православному дусі. Це не була вища школа, бо не було власних вчених, а неправославних князь остерігався запрошувати. Однак знаменита Острозька академія, як іноді її називають, готувала від­криття вищої духовної школи в Українській Православній Церкві. Багато діячів, які відзначилися в національно-церковному житті України XVII сторіччя, здобули освіту в Острозькій академії.

В Острозі та при монастирі в Дермані було відкрито друкарні, де, між іншим, знайшов собі пристановище та роботу перший у Москві друкар, диякон Іван Федорів, який був змушений утікати звідти, бо темний натовп спалив його друкарню. У заснованих кня­зем Острозьким друкарнях побачили світ багато церковних книг.

Найвидатнішою пам'яткою видавничої діяльності князя стала "Острозька Біблія" (1580-1581 pp.), уперше надрукована церковнослов'янською мовою (до того книги Святого Письма перепису­вали від руки).

Коли з'явилися наміри утворити в Польщі унію православної Церкви з католицькою, князь Костянтин Острозький, який мав зв'язки з Царгородським Патріархом, очолив братства і тих окре­мих діячів православної Церкви, що почали боротьбу проти зазіхань Римського Папи.

Поиск по сайту: