ВЕЛИКИЙ КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР РІВНОАПОСТОЛЬНИЙ. ХРЕЩЕННЯ РУСИ-УКРАЇНИ

Великий князь Володимир, за прикладом своєї бабусі кня­гині Ольги, вирішив змінити язичницьку віру. Дізнав­шись про його намір, до нього приходили посли від над­волзьких хозарів-магометан, від латинників, від кримських юдеїв і від греків: кожен з послів пропонував йому прийняти його віру. Віра хозарів-магометан не подобалася князеві, бо забороняла пити вино, їсти свинину і вимагала обрізання. Латинникам Володимир відмовив, бо і раніше Русь не приймала віри від Пап. Юдеїв за­питав: "Де ваша батьківщина?" Вони відповіли: "В Єрусалимі, але Бог, розгнівавшись, розпорошив нас по чужих землях." Володи­мир сказав їм: "Як же ви, засуджені Богом і розпорошені по чу­жих землях, смієте пропонувати прийняти ваш закон?" Прийшов, нарешті, грецький проповідник-філософ і почав доводити неправо­ту інших вір і вчити великого князя закону християнського. На закінчення своєї проповіді він показав Володимиру образ Страш­ного суду, на якому були намальовані праведники, які йдуть до раю, і грішники, що йдуть до пекла на вічні муки. Великий князь, зітхнувши, сказав: "Добре тим, що йдуть до раю, а горе тим, які йдуть до пекла". - "Хрестись, - сказав філософ, - і будеш у раю з праведниками". Відпустивши грецького проповідника, Володи­мир скликав бояр і міських старійшин і просив у них поради, яку віру прийняти. Бояри відповіли великому князеві: "Кожен свою віру хвалить, князю; а хочеш добре довідатися, пошли розумних людей дізнатися на місці, яка їхня віра, як вони служать Богу".

Володимир за порадою бояр послав десять мужів спочатку до над­волзьких хозарів, потім до латинників і, нарешті, до греків у Кон­стантинополь. Побували вони скрізь. У Константинополі Пат­ріарх, довідавшись про їх прибуття, повелів приготувати все пот­рібне для урочистої служби Божої: запалили у величному Со­фійському соборі панікадила, зібрали хори співаків, і сам Пат­ріарх з усім духовенством відправив літургію. Ця урочистість справила на послів-велике враження. Коли вони повернулися до Києва, доповіли великому князю, що вони не задоволені іншими вірами, а про грецьку сказали: "Ми не знали, стоячи у храмі, на небесах ми знаходимося, чи на землі: на землі немає такої краси, там дійсно Бог перебуває з людьми. Всяка людина, скуштувавши солодкого, не захоче їсти гіркого; так і ми не можемо бажати ін­шої віри, крім віри греків". А бояри при цьому зауважили князе­ві: "Якби не добрий був закон греків, то бабуся твоя Ольга, най­мудріша з людей, не прийняла б його".

Володимир твердо вирішив прийняти віру грецьку православну і почав думати про хрещення. Але, як язичник і войовничий князь, він не хотів принижуватися перед греками і покірно проси­ти у них хрещення. Володимир хотів і віру православну здобути шляхом завоювання. Для цього він з військом пішов на Тавриду і взяв грецьке місто Херсонес, або Корсунь, це недалеко від ниніш­нього Севастополя. Звідси він відправив послів до грецьких імпе­раторів Василія і Костянтина з попередженням, що він візьме і Константинополь, якщо вони не віддадуть за нього заміж свою се­стру Анну. Імператори відповіли, що вона як християнка не може вийти за язичника, але вони згодні віддати її, якщо він прийме християнську віру. Великий князь оголосив через послів, що він любить грецький закон і готовий хреститися. Тоді царівна погоди­лася вийти заміж за страшного іноплеменника і вирушила до Кор­суня з духовенством і своїм почтом, щоб урятувати свою батьків­щину від згубної війни. А тим часом Володимир захворів на очі й осліп. Царівна радила йому якнайшвидше хреститися, щоб отри­мати зцілення. Князь погодився і, коли єпископ під час хрещення поклав на нього руку, він прозрів і сказав: "Тепер я пізнав істин­ного Бога!" Багато воїнів з дружини його під впливом цього чуда теж охрестилися. Після цього великий князь з царівною вирушив до Києва. Він узяв з собою священиків, церковне начиння і обра­зи для благословення; коли ж прибув до Києва, то наказав, щоб охрестилися 12 його синів. Одночасно князь повелів знищити ідо­лів. Частину їх порубали, а частину спалили; головного бога Пе­руна прив'язали до кінського хвоста, протягли дорогою і скинули з гори в Дніпро. Потім князь оголосив у Києві, що коли хто з ба­гатих і убогих, великих і малих не прийде в призначений день на річку, щоб прийняти хрещення, того він буде вважати за свого во­рога. У призначений день усі жителі Києва з жінками і дітьми прийшли на Дніпро. Всі увійшли у воду і стояли: дехто по шию, інші по груди; малі діти біля берега, матері тримали на руках немовлят; священики стояли на березі річки й читали молитви хре­щення. Володимир, бачачи це, радів, що він і його люди пізнали істинного Бога. Цього дня, як зауважує літописець, земля і небо раділи. Подія ця сталася в 988 році після Різдва Христового. Щоб утвердити народ у вірі й законі християнському, Володимир ви­кликав з Болгарії священиків, які відправляли службу Божу слов'янською мовою. Крім цього, князь відкривав школи і буду­вав церкви; так, у Києві він збудував чудовий храм в ім'я Успін­ня Пресвятої Богородиці. Храм цей звався Десятинним, бо вели­кий князь виділив десяту частину своїх доходів на його утриман­ня. Володимир помер 1015 року. Православна Церква прослави­ла його як святого.

Пам'ять святого князя Володимира святкується 15 липня (ст. ст.), а днем хрещення киян вважається 1 серпня (ст. ст.).

Поиск по сайту: