ПРО БОГОСЛУЖБОВІ КНИГИ

Перше місце серед богослужбових книг посідають Єван­геліє, Апостол і Псалтир. Ці книги взяті зі Святого Письма - Біблії, - тому називаються священно-бого­службовими.

Потім ідуть книги. Служебник, Часослов, Требник, Книга мо­лебних співів, Октоїх, Мінея місячна, Мінея загальна, Мінея святкова, Тріодь постова, Тріодь квітна, Типікон або Устав, Ірмологій і Канонник. Ці книги укладені на основі Св. Писання і Св. Передання отцями і вчителями Церкви і називаються церков­но-богослужбовими.

Євангеліє - це Слово Боже. Воно складається з чотирьох пер­ших книг Нового Завіту, які написані євангелістами Матфеєм, Марком, Лукою та Іоаном. Євангеліє містить у собі оповідання про земне життя Господа нашого Ісуса Христа: Його вчення, чуде­са, хресні страждання, смерть, славне воскресіння і вознесіння Йо­го на небо. Богослужбове Євангеліє має ту особливість, що, крім звичайного поділу на глави і стихи, ділиться ще на особливі час­тини, названі "зачалами". В кінці книги розміщується покажчик: коли читати те чи інше зачало.

Апостол - так називається книга, яка містить такі книги Ново­го Завіту: Діяння святих апостолів, соборні послання і послання апостола Павла (крім книги Апокаліпсис, або Одкровення). Кни­га Апостол так само, як і Євангеліє, розділена, крім розділів і стихів, на "зачала", з вказівкою в кінці книги, коли і яке зачало читати.

Псалтир - книга пророка і царя Давида. Так називається вона тому, що більшість псалмів у ній написані св. пр. Давидом. У цих псалмах св. пророк відкриває перед Богом свою душу, всі свої ра­дощі, печалі, кається у скоєних гріхах, прославляє безкінечні Божі чесноти, дякує Йому за всі Його милості, благодіяння, просить до-

помоги у всіх своїх справах... Ось чому Псалтир і використовується при богослужінні частіше за всі інші богослужбові книги.

Книга Псалтир для використання при богослужінні поділена на двадцять частин, названих "кафизмами", а кожна кафизма поділяється ще на три підчастини, названі "славами".

Крім простого Псалтиря, є ще Псалтир "слідуваний". Він відрізняється тим, що містить у собі три додатки: 1) Часослов, 2) тропарі і кондаки, вибрані з усіх богослужбових книг і 3) всі молитвослів'я, які повинні читатися тими, хто приступає до св. Таїнства причастя.

Служебник - книга для священика і диякона. Вона містить у собі порядок вечірні, ранної і літургії. У кінці служебника вміщені: відпусти, прокимни, величання, і місяцеслов, тобто спи­сок святих, щоденно згадуваних Церквою.

Архиєрейський служебник (або "Архиєрейський чиновник") відрізняється тим, що містить у собі ще чин освячення антимінса і чини посвячення у читця, диякона, священика та ін.

Часослов - книга для читців і співців на криласі. Часослов містить у собі порядок усіх щоденних служб, крім літургії.

Требники - книги, які мають у собі чинопослідування св. Таїнств (крім Таїнств св. причастя і священства) та інших треб — чин відспівування і поховання спочилих, чин освячення во­ди, молитви після народження немовляти, при нареченні немовля­ти і воцерковленні його та ін.

Книга молебних співів містить чинопослідування молебнів (молебних співів) на різні випадки життя.

Октоїх, або Восьмигласник, має у собі піснеспіви (тропарі, кондаки, канони та ін.), поділені на вісім наспівів чи "гласів". Ко­жен "глас", у свою чергу, містить у собі піснеспіви на всю седми­цю, отже, служби Октоїха повторюються раз на вісім тижнів. Поділ церковного співу на гласи було здійснено знаменитим піснеспівцем грецької Церкви св. Іоаном Дамаскином (VIII ст.). Йому приписується й укладання Октоїха, хоча зауважимо, що в цій справі брали участь св. Митрофан, єпископ Смирнський, св. Иосиф та ін.

Мінея місячна містить у собі молитви на честь святих на ко­жен день року й урочисті служби на свята Господні та Богоро-дичні, що припадають на певний день місяця. За числом 12 місяців вона поділяється на 12 окремих книг.

ВСЕНІЧНЕ БДІННЯ

Всенічним бдінням, або всенічною, називається таке бого­служіння, яке проводиться ввечері напередодні особливо шанованих святкових днів. Воно складається з вечірні, ранньої і першого часу, причому як вечірня, так і рання відправ­ляються більш урочисто і при більшому освітленні храму, ніж в інші дні.

Це богослужіння називається всенічним, бо в давнину воно по­чиналося пізно увечері і тривало всю ніч до світанку.

Потім, зважаючи на неміч віруючих, стали проводити це бого­служіння дещо раніше і робити скорочення у читанні та співанні, а тому воно і закінчується тепер не так пізно. Попередня ж назва - всенічне бдіння — збереглася.

ВЕЧІРНЯ

Вечірня за своїм складом нагадує і зображує старозавітні часи: створення світу, гріхопадіння перших людей, виг­нання їх з раю, покаяння і їхню молитву про спасіння, потім надію людей, згідно з обітницею Бога, на Спасителя і, на­решті, виконання цієї обітниці.

Вечірня, при всенічному бдінні, починається відкриттям Царських врат. Священик і диякон мовчки кадять престіл і весь вівтар, і клуби кадильного диму наповнюють глибину вівтаря.

Це безмовне кадіння знаменує початок творіння світу. "На по­чатку створив Бог небо і землю". Земля ж була безвидна і по­рожня. І Дух Божий носився над первозданною речовиною землі, вдихаючи в неї живоносну силу. Але ще не пролунало творчого слова Божого.

Та ось священик, ставши перед престолом, першим виголосом прославляє Творця світу - Пресвяту Тройцю: "Слава святій і єдиносущній і животворчій і нероздільній Тройці, завжди, нині, і повсякчас, і навіки віків". Потім він тричі закликає віруючих: "Прийдіть, поклонімось Цареві нашому Богу. Прийдіть, по­клонімось і припадімо до Христа, Царя нашого, Бога. Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого. Прийдіть, поклонімось і припадімо до Нього". Бо "все через Нього сталось (тобто існування, життя) і без Нього ніщо не стало­ся, що сталося" (Ін 1, 3).

У відповідь на цей виголос хор урочисто співає 103-й псалом про створення світу, прославляючи премудрість Божу: "Благо­слови, душе моя, Господа! Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно..."

Під час цього співу священик виходить з вівтаря, проходить між людьми і звершує кадіння усього храму і віруючих, а диякон іде попереду зі світильником у руці.

Це священнодійство нагадує віруючим не тільки про створення світу, але й про першопочаткове, блаженне, райське життя перших людей, коли Сам Бог ходив поміж -людьми у раю. Відкриті Царські врата знаменують, що тоді райські двері були відкриті для всіх людей.

Та ось люди, спокушені дияволом, порушили волю Божу, згрішили. Своїм гріхопадінням люди позбулися блаженного райського життя. Вони були вигнані з раю - і двері райські для них зачинилися. На знак цього, після завершення кадіння в храмі та після закінчення псалмоспіву, Царські врата зачиняються.

Диякон виходить з вівтаря і стає перед зачиненими Царськими вратами, як колись Адам - перед дверима раю, які замкнулися пе­ред ним, і виголошує велику єктенію: В мирі Господу помолимось. За мир з неба і спасіння душ наших Господу помолимось...

Після великої єктенії й виголосу священика співаються вибрані вірші з перших трьох псалмів:

Поиск по сайту: