ТАЇНСТВО МИРОПОМАЗАННЯ

Миропомазання є Таїнство, в якому віруючому даються дари Свято­го Духа, які укріпляють його в духовному християнському житті.

Про благодатні дари Духа Святого сказав Сам Ісус Христос: "Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби його (тобто з внутрішнього центру, серця) потечуть ріки води живої. Це сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в ім'я Його, бо ще не було на них Духа Святого, оскільки Ісус ще не був прославлений" (Ін 7, 38—39).

Апостол Павло каже: "А Той, Хто утверджує нас з вами у Христі і Який помазав нас, є Бог, Він і поклав печать на нас, і дав запоруку Ду­ха в серця наші" (2 Кор. 1, 21-22).

Благодатні дари Святого Духа необхідні кожному віруючому у Хрис­та. (Є ще незвичайні дари Святого Духа, які подаються тільки деяким людям, як-то: пророкам, апостолам).

Спочатку св. апостоли Таїнство миропомазання здійснювали через покладення рук (Див.: Діян. 8, 14~17; 19, 2-6). А потім, у кінці першо­го століття, Таїнство миропомазання стало здійснюватися через помазання святим миром, за прикладом старозавітної Церкви, бо апостоли не встигали самі здійснювати це таїнство через покладання рук.

Святим миром називається приготована особливим способом і освяче­на суміш із пахучих речовин і єлею.

Миро освячували неодмінно самі апостоли та їхні наступники - єпис­копи (архиєреї). І тепер освячувати св. миро можуть тільки єпископи. Через помазання освяченим єпископами св. миром, за дорученням єпис­копів, можуть чинити Таїнство миропомазання і пресвітери (священики).

При здійсненні Таїнства святим миром хрестоподібно помазуються віруючому такі частини тіла: лоб, очі, вуха, уста, груди, руки і ноги - з промовлянням слів: "печать дару Духа Святого. Амінь".

Дехто називає Таїнство миропомазання - п'ятдесятницею (зішестям Св. Духа) кожного християнина.

ТАЇНСТВО ПОКАЯННЯ

Покаяння є Таїнство, в якому віруючий сповідує (розкриває усно) свої гріхи Богу в присутності священика і отримує через священика про­щення гріхів від Самого Господа Ісуса Христа.

Ісус Христос дав святим апостолам, а через них і всім священикам владу відпускати (прощати) гріхи: "Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тим відпустяться; на кому залишите, залишаться" (Ін 20, 22-23).

Ще Іоан Хреститель, готуючи людей до прийняття Спасителя, про­повідував "хрещення на покаяння для відпущення гріхів... І всі хрести­лися в річці Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої" (Мк 1, 4-5).

Св. апостоли, отримавши на це владу від Господа, звершували Таїнство покаяння: "Багато хто з тих, що увірували, приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої". (Діян. 19, 18).

Для отримання прощення (відпущення) гріхів від того, хто спові­дується (кається) вимагається: примирення з усіма ближніми, щирий жаль через свої гріхи і усне сповідання їх, твердий намір виправити своє життя, віра в Господа Ісуса Христа і надія на Його милосердя.

В особливих випадках на того, хто кається, накладається "єпітимія" (слово грецьке - заборона), або покута, яка вимагає благочестивих вчинків і деяких обмежень, спрямованих на подолання гріховних звичок.

ТАЇНСТВО ПРИЧАСТЯ

Причастя є Таїнство, в якому віруючий (православний християнин), у вигляді хліба і вина, приймає (споживає) істинне тіло і кров Господа Ісуса Христа і через це таємниче з'єднується з Христом і стає причетни­ком вічного життя.

Таїнство святого причастя установив Сам Господь наш Ісус Христос під час останньої Тайної вечері, напередодні Своїх страждань і смерті. Він Сам звершив це Таїнство: "Взявши хліб і подякувавши (Богу Отцю за всі Його ласки до роду людського), розламав і подав ученикам, про­мовивши: "Прийміть, споживайте: це є тіло Моє, що за вас ламається; це чиніть на спомин про Мене. Також, узявши чашу і подякувавши, по­дав їм, кажучи: пийте з неї всі; це є кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів. Це чиніть на спомин про Мене" (Див.: Мф 26, 26-28; Мк 14, 22-24; Лк 22, 19-24; 1 Kop.11, 23-25).

Так Ісус Христос, встановивши Таїнство причастя, заповідав учени­кам звершувати його завжди: "Це чиніть на спомин про Мене".

У розмові з народом Ісус Христос сказав: "Якщо не будете спожи­вати плоті Сина Людського і не будете пити Його крові, то не будете мати життя в собі. Хто їсть Мою плоть і п'є Мою кров, має життя вічне, - і Я воскрешу його в останній день. Бо плоть Моя є істинною їжею, і кров Моя є істинним питтям. Хто їсть Мою плоть і п'є Мою кров, в Мені перебуває, і Я в ньому" (Ін 6, 53~56).

Згідно з заповіддю Христовою, Таїнство причастя постійно звер­шується у Церкві Христовій і звершуватиметься до кінця віку за бого­служінням, яке називається літургією, під час якої хліб і вино, силою та дією Духа Святого, перетворюються, або переосутнюються на істинне тіло й істинну кров Христову.

Хліб для причастя вживається один, бо всі віруючі у Христа склада­ють одне тіло Його, главою якого є Сам Христос. "Один хліб, і нас ба­гато - одне тіло; бо всі причащаємось від одного хліба", - каже апос­тол Павло (1 Кор. 10, 17).

Перші християни причащалися кожної неділі, але тепер не всі мають таку чистоту життя, щоб так часто причащатись. Однак св. Церква за­повідає причащатися у кожен піст і не рідше одного разу на рік.

До Таїнства св. причастя християни повинні підготувати себе говінням, яке полягає у молитві, постуванні, примиренні з усіма, а потім - сповіддю, тобто очищенням своєї совісті в Таїнстві покаяння.

Таїнство св. причастя по-грецьки називається євхаристією, тобто "подякою".

ТАЇНСТВО ШЛЮБУ

Шлюб є Таїнство, в якому за добровільною (перед священиком і Церквою) згодою нареченого і нареченої жити спільно благословляється їхній шлюбний зв'язок в образі духовного союзу Христа з Церквою, ви­прошується і подається благодать Божа для взаємної допомоги й однодушності, і для благословенного народження та християнського вихован­ня дітей.

Шлюб установлений Самим Богом ще в раю. Після сотворения Ада­ма і Єви "благословив їх Бог і сказав їм Бог: плодіться і розмножуй­тесь, і наповнюйте землю і володійте нею" (Бут. 1, 28).

Ісус Христос освятив шлюб Своєю присутністю на весіллі в Кані Га-лилейській. Він також говорив: "Бог сотворив за образом Своїм люди­ну, чоловіком і жінкою створив їх (Див.: Бут. 1, 27). І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого і матір і приліпиться до жінки своєї, і будуть двоє одним тілом (Див.: Бут. 2, 24). Тож вони вже не двоє, а одна плоть. Отже, що Бог з'єднав, того людина нехай не розлу­чає" (Мф 19, 4-6).

Св. апостол Павло каже: "Тайна ця велика; я говорю щодо Христа і Церкви" (Еф. 5, 31^32).

Союз Ісуса Христа з Церквою Грунтується на любові Христа до Церк­ви і на повній відданості Церкви волі Христовій. Тому чоловік зо­бов'язаний самовіддано любити дружину, а дружина зобов'язана доб­ровільно, тобто з любов'ю, коритися чоловікові.

"Чоловіки, - каже апостол Павло, - любіть своїх жінок, як і Хрис­тос полюбив Церкву і віддав Себе за неї... Бо хто любить свою жінку, любить самого Себе (Еф. 5, 25, 28). Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік є голова жінки, як і Христос Глава Церкви, і Він же Спаситель тіла" (Еф. 5, 22—23).

Тому подружжя (чоловік і жінка) зобов'язані на все життя берегти взаємну любов і повагу, взаємну відданість і вірність.

Добре християнське шлюбне життя є джерелом особистого і суспільного блага.

Сім'я є основою Церкви Христової.

Таїнство шлюбу не обов'язкове для всіх, але особи, які добровільно залишаються неодруженими, зобов'язані проводити чисте, непорочне і дівствене життя, яке, за вченням Слова Божого, вище за шлюбне життя і є одним з найбільших подвигів (Див.: Мф 19, 11~12; 1 Кор. 7, 8, 9, 26, 32,34, 37,40 та ін.).

Поиск по сайту: