Католицизм: віровчення і культ

Як один з поширеніших і наймасовіших напрямів християнства, католицизм оформився в наслідок першого великого розколу в ньому (1054 Р.). то був лише офіційний акт розділення християнства на католицьку і православну церкви. Атже, як відомо, фактичне розмежування православ’я на західну і східну традиції відбулося значно раніше – у 5 ст. у зв’язку з розпадом Римської імперії. На сучасному етапі католицизм об’єднує до 900 млн. віруючих, будучи поширеним переважно у Західній та Східній Європі, в більшості країн Південної Америки. Головними догматами католицизму, що відрізняють його від інших течій у християнстві, є догмат про філіокве – сходження Святого Духа не тільки від Бога – Отця, а й від Бога – Сина, прийнятий на Толедському соборі в 582 р. не менш значущим є прийнятий у 1439 р. на Флорентійському соборі догмат про чистилище. Сутність його полягає в тому що після смерті людини душа її потрапляє в чистилище – місце між пеклом і раєм, щоб на очищувальному огні звільнитися від гріхів. Потрапляють сюди душі грішників,що не отримали прощення в земному житті й не оптяжені смертними гріхами. У католицизмі особливим є вшанування Богоматері – Діви Марії. Ця традиція запозичина у давніх релігій, які шанували Богородицю як Богиню – матір, Богиню родючості. У християнстві Богородиця представлена Дівою Марією, яка зачала від Святого Духа Ісуса – Сина Божого. Дуже важливим у католицизмі є положення про особливу роль духовенства, за яким людина не може заслужити Божої милості без його допомоги, оскільки воно має значні переваги перед мирянами і володіє особливими правами та привілеями. Католицька догматика встановлює необхідність систематичної сповіді віруючих перед духовенством. Кожен католик повинен мати свого духівника і регулярно звітувати йому про свої думки і вчинки; без систематичної сповіді спасіння людської душі вважається неможливим. Особливо урочистими є католицькі богослужіння, супроводжувані органною музикою, хоровими і сольними співами. Відбуваються вони латинською мовою.

На відміну від інших напрямів у християнстві католицизм має міжнародний центр управління – Ватикан і главу церкви – Папу Римського. Ватикан є історичним спадкоємцем церковної держави – Папської області, яка сформувалася в 756 р. на невеликій території сучасної Італії. Вона проіснувала до 1870 р. потім у процесі обєднання Італії її включено до Італійської держави. Обирає папу Колегія кардиналів по життєво. За всю історію Римської католицької церкви було обрано 262 папи. Католицька церква постійно переймається проблемами сімї, дітей і батьків. У поглядах на людину акцент робиться не на її гріховності а на тому, що зближує її з Богом.

17. Особливості православного віровчення та культу
Загальна характеристика православ’я.

Православ'я - один із головних (поряд із католицизмом і протестантизмом) напрямів у християнстві. Виникло після поділу християнської церкви в 1054 р. на католицьку (західну) та православну (східну) церкви. Православне віровчення базується на двох основах: Священному писанні – Біблії та Священному преданні. В Священне писання традиційно входять: Біблія, літургійна і богослужбова діяльність церкви, послання, а також постанови і діяння семи Вселенських Соборів, які визнає православна церква. В Священне Предання входять житія святих, що розділяються на апостолів, пророків, мучеників, преподобних, а також праведників. Найважливіші положення православного віровчення (догмати) викладені в Символі Віри, прийнятому на Першому Вселенському соборі. Православний Символ Віри зобов`язує вірити в єдиного Бога, що виступає завжди в трьох іпостасях: Бог-отець, Бог-син і Бог-дух святий (Трійця). Бог-отець вважається творцем людини, природи і ангелів. Богом-сином вважається Ісус Христос. Бог-дух святий виходить тільки від Бога-отця – це і є головна відмінність православ`я і католицизму (filioque). Головні православні догмати пов`язані з вшануванням Бога-сина Ісуса Христа. Найважливішим є догмат боговтілення, згідно з яким Ісус Христос, залишаючись Богом, разом з тим став людиною, народившись від діви Марії. Православні вважають, що своєю смертю Ісус звільнив людство від відповідальності за первородний гріх Адама і Єви, надавши можливість розраховуватись лише за свої гріхи. Одне з центральних місць займає догмат про воскресіння Христа, яке церква оголосила провіщенням майбутнього загального воскресіння з мертвих. Велике значення має обрядовість, найбільш важливим елементом якої є таїнства. В православ`ї існує сім Святих Таїнств. 1.Хрещення пов`язане з прийняттям в лоно церкви. 2.Миропомазання – таїнство, через яке людина наділяєтьмя Божою благодаттю. Цей обряд пов`язаний з хрещенням. 3.Причастя – суть цього таїнства в тому, що віруючі (причащаються) їдять хліб і п`ють вино, що є втіленням “тіла і крові Христа”. 4.Покаяння або сповідь – таїнство, яке полягає в признанні віруючим своїх гріхів. 5.Соборування – таїнство, яке здійснюється над хворими та помираючими. 6.Вінчання здійснюється при укладанні шлюбу. 7.Священство – при прийнятті священного сану (диякона, священика та єпіскопа). 8.Центром молитовної діяльності є православний храм. В православній церкві є 12 головних свят, які присвячені вшануванню головних подій в житті Христа, Божої Матері і Церкви.

Православ'я є одним з основних відгалужень у хрис­тиянстві, що офіційно оформилося на території Візантії після розколу церкви в 1054 р. на Східну та Західну. Має мільйони послідовників, переважно в країнах Східної Європи, Близького Сходу. Православ'я не має єдиного церковного центру.В православ'ї домінують національні особливості щодо тлумачення канонів, обрядів і свят: кожна з церков виробляє свою традицію, має свої свята. Наприклад, для української церкви Покрова є великим святом, у російському церковному календарі нічим особливим не вирізняється, в гру­зинському - його немає взагалі.

В основі православного віровчення - Святе Письмо (Біблія), Святий Переказ (рішення вселенських і помісних соборів V-VIII ст., праці отців церкви), Символ віри (визнання триєдиності Бога, боговтілення, спокутної жертви Ісуса Христа, загробного ушанування, також визнання церкви як посередника між Богом і людьми). Відвідування храмів, молитва, дотримання постів, таїнств для православних віруючих мають особливе значення. Особлива роль належить культу святих, церковним святам, ушанованню ікон. Православ'я визнає хрещення, причастя, миропомазання, сповідь, шлюб, священство, єле-освячення і богослужіння. Заперечує католицькі догмати про філіокве, чистилище, про непогрішимість Папи Римського та ін.

Перші православні центри, які згодом стали контролювати діяльність віруючих на великих територіях, поставали як самостійні церковні утворення. З розпадом Римської імперії вони сформувалися в Александрії, Антіохії, Константинополі та Єрусалимі. Відцентрові сили, що діяли у Візантії, прискорили ослаблення взаємозалежності між цими територіями, внаслідок чого кожний церковний центр став самостійним у православ­ному світі. З часом православні церкви виникли і в інших регіо­нах, здобуваючи самостійність у релігійно-церковному житті. У сучасному світі є п'ятнадцять автокефальних і кілька автономних православних церков. Відповідно до традиційного переліку (диптиху) кожна з них посідає точно визначене місце у структурі Вселенського православ'я. Крім них, існують і інші православні церковні утворення, з певних причин не внесені до цього переліку.

22. Іслам:особливості віровчення і культу

Іслам є наймолодшою із світових релігій. Його сповідують майже 860 млн. осіб у понад 120 країнах світу. У 28 країнах є державною релігією.Віровчення ісламу, як і будь – якої релігіі передбачає сповідування системи догматів. Існує воно у суніцькому та шиїтському варіантах у сунітському варіанті який сформувався в 7-8 ст, їх сім: 1.віра в єдиного бога – Аллаха. Головний догмат ісламу – єдинобожжя. Віра у всемогутнього, суворого, але справедливого Аллаха з уявленнями про кінець світу. Страшний суд, посмертну відплату. Ці догми перейшли в іслам з іудаїзму та християнства і мало чим відрізняються від трактувань у цих релігіях. До головних віросповідальних положень ісламу належать: 2. віра в ангелів. 3. віра в Священне Писання 4. віра в пророків та посланництво Мухаммеда 5. віра в кінець світу та загробне життя 6. віра у визначення долі людини Богом 7. віра у воскресіння після смерті. Шиїтська система віровчення, що сформувалася у 12-13 ст. визнає п’ять догматів: єдинобожжя; справедливість; пророцтво; влада імамів; воскресіння; Принципи ісламського віровчення, викладені в Корані та Суні, покладено в основу моральних і обрядових правил, обов’язкових для кожного мусульманина. Вони є джерелом мусульманського права – шаріату. Шаріат. Представлений комплексом юридичних норм, приписів, правил поведінки, релігійного життя та вчинків громадянина, дотримання яких угодне Аллаху. Тому називають його Божим законом, представлений мусульманам через Коран і хадиси, ученням про ісламський спосіб життя. Передусім він обґрунтовує догматичні й етичні норми, які повинні визначити релігійну совість мусульманина. Загалом норми шаріату належать до однієї із двох категорій: вони регулюють відносини мусульманина з Аллахом, а також взаємовідносини між мусульманами, між державою і її громадянами, між мусульманами і представниками інших кофесій. Правосуддя на основі норм шаріату здійснюють мусульманські судочиновники – каді. У більшості ісламських країн і нині діють шаріатські суди, в компетенції яких справи ритуального, родинного, приватного, частково й карного права. За нормами шаріату застосовують тілесні покарання – у Пакистані, Судані.

Поиск по сайту: