АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Бо знає Господь путь праведних, і путь нечестивих загине

Читайте также:
  1. O, Господь, будь для меня надежным убежищем от взгляда и нападений Злых Духов.
  2. O, Господь, будь мне надежной опорой против всех проявлений и нападений Злых Духов.
  3. Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє, Господь з Тобою. Благословенна Ти між жонами, і благословен плід утроби Твоєї, бо Ти народила Спаса душ наших.
  4. Господь есть Дух, а где Дух Господень, там свобода.
  5. ГОСПОДЬ ИИСУС ХРИСТОС
  6. Господь как множество
  7. ГОСПОДЬ НЕ ПРИЕМЛЕТ МОЛИТВЫ ЗА БЕЗБОЖНУЮ ВЛАСТЬ
  8. Господь Снисходящий
  9. Ибо Господь Бог ничего не делает, не открыв Своей тайны рабам Своим, пророкам. (Амос 3:7).
  10. ПУСТЬ ВСЕ ДЕЛАЕТ ГОСПОДЬ
  11. ТАК ГОВОРИТ ГОСПОДЬ

Потім диякон виголошує малу єктенію: "Ще і ще в мирі Гос­поду помолимось".

Після малої єктенії хор стихами з псалмів взиває: Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене... Нехай піднесеться молитва моя, наче кадило перед Тобою... Вислухай мене, Господи...

Під час співу цих стихів диякон звершує кадіння храму.

Цей момент богослужіння, починаючи від закриття Царських врат, у благаннях великої єктенії та у співі псалмів, зображує нуж­денне становище, у якому опинився рід людський після гріхо­падіння праотців, коли разом із гріховністю з'явилися всілякі біди, хвороби та страждання. Ми взиваємо до Бога: "Господи, по­милуй!" Просимо миру і спасіння для душ наших. Сумуємо через те, що послухали ради диявольської. Благаємо у Бога відпущення гріхів і визволення від усяких бід, і всю свою надію покладаємо на милість Божу. Дияконське кадіння в цей час означає ті жерт­ви, які приносились у Старому Завіті, а так само і наші молитви, які ми підносимо до Бога.

До співання старозавітних стихів: "Господи, взиваю до Тебе..." приєднуються стихири, тобто піснеспіви новозавітні, на честь свя­та.

Остання стихира називається богородичний, або догматик, бо ця стихира співається на честь Божої Матері, і в ній викладається догмат (головне у вченні про віру) про втілення Сина Божого від Діви Марії. У дванадесяті свята замість богородичного догматика співається особлива стихира на честь свята.

При співанні богородичного (догматика), Царські врата відчи­няються і здійснюється вечірній вхід: з вівтаря північними двери­ма виходить свічконосець, за ним диякон з кадилом, а потім свя­щеник. Священик стає на амвоні лицем до Царських врат, благо­словляє хрестоподібно вхід і, після слів диякона "Премудрість! Станьмо побожно!" (тобто слухайте премудрість Господню, стійте прямо, зосереджено) входить разом з дияконом через Царські вра­та у вівтар і стає на горньому місці.

Хор у цей час співає пісню Сину Божому, Господу нашому Ісу-су Христу: "Світло тихе святої слави Безсмертного Отця Небесно­го, Святого, Блаженного, Ісусе Христе! Прийшовши на захід сон­ця, бачивши світло вечірнє, оспівуєм Отця, Сина і Святого Духа -

Бога. Достойний єси в усі часи оспіваним бути голосами преподоб­ними, Сину Божий, що життя даєш; тому світ Тебе славить".

Вечірній вхід нагадує віруючим про те, як старозавітні правед­ники, згідно з обітницею Божою, прообразами і пророцтвами, че­кали пришестя Спасителя світу і як Він явився у світ для спасіння роду людського.

Кадило з фіміамом, при вечірньому вході, означає, що молитви наші посередництвом Господа Спасителя, як фіміам, підносяться до Бога, а також означає і присутність у храмі Духа Святого.

Хрестоподібне благословення входу означає, що через хрест Господній знову відчиняються нам двері раю.

Після пісні: "Світло тихе..." співається прокимен, тобто корот­кий вірш зі Святого Писання. У недільну вечірню співається: "Господь воцарився, у красу зодягнувся", а в інші дні співаються інші стихи.

Після закінчення співання прокимна у великі свята читають паремії. Пареміями називаються вибрані місця зі Святого Писан­ня, в яких містяться пророцтва чи вказуються прообрази, які стосуються до подій, що святкуються, або даються настанови, ніби від лиця тих святих угодників, чию пам'ять ми святкуємо.

Після прокимна і паремій диякон виголошує сугубу (тобто по­силену) єктенію: "Промовмо всі з усієї душі і з усього ро­зуміння нашого промовмо..."

Потім читається молитва: "Сподоби, Господи, у вечір цей без гріха зберегтися нам..."

Після цієї молитви диякон виголошує благальну єктенію: "До­повнімо вечірню молитву нашу Господеві..."

У великі свята після благальної єктенії здійснюється літія і благословення хлібів.

Літія - слово грецьке, означає спільне моління. Літія відправ­ляється у західній частині храму, біля вхідних західних дверей. Це моління у стародавній Церкві проводилось у притворі, з тією метою, щоб дати можливість оголошеним, які стоять тут, і тим, що каються, взяти участь у спільній молитві з нагоди великого свята.

За літією бувають благословення й освячення п'яти хлібів, пшениці, вина та єлею, в пам'ять також давнього звичаю роздава­ти їжу богомольцям, які приходили іноді здалеку, щоб вони могли підкріпитися під час тривалого богослужіння. П'ять хлібів благословллються на згадку про нагодування Спасителем п'яти тисяч п'ятьма хлібами. Освяченим єлеєм священик згодом, під час ран­ньої, після цілування святкової ікони, помазує віруючих.

Після літії, а якщо вона не проводиться, то після благальної єктенії, співаються стихири на стиховні. Так називаються особливі стихи, написані в пам'ять згадуваної події.

Вечірня закінчується читанням молитви св. Симеона Бого-приємця: "Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, що Ти приго­тував перед лицем всіх людей, світло на одкровення народам, і славу людей Твоїх, Ізраїля". Потім - читання "Трисвятого" і мо­литва Господня: "Отче наш...", співання ангельського вітання Бо­городиці: "Богородице Діво, радуйся..." або тропаря свята. І, на­решті, після триразового співання молитви праведного Іова: "Не­хай буде благословенне ім'я Господнє віднині і довіку..." - за­вершальне благословення священика: "Благословення Господнє на вас, Його благодаттю і чоловіколюбством завжди, нині й по­всякчас, і на віки вічні".

Кінець вечірні - молитва св. Симеона Богоприємця і ан­гельське привітання Богородиці - вказують на виконання обітниці Божої про Спасителя.

Одразу ж після закінчення вечірні, за всенічним бдінням, по­чинається рання читанням шестипсалмія.

РАННЯ

Друга частина всенічного бдіння - рання - нагадує нам ча­си новозавітні: явлення Господа нашого Ісуса Христа у світ, для нашого спасіння, і Його славне Воскресіння. Початок ранньої прямо вказує нам на Різдво Христове. Вона починається славослів'ям ангелів, які з'явилися вифлеємським пас­тухам: "Слава у вишніх Богу, і на землі мир, в людях благо­воління".

Потім читається шестипсалміє, тобто шість вибраних псалмів царя Давида (3, 37, 62, 87, 102 і 142), в яких зображається гріхов­ний стан людей, сповнений бід і напастей, і висловлюється палка надія людей на милість Божу. Віруючі слухають шестипсалміє з особливою увагою та побожністю.

Після шестилсалмія диякон виголошує велику єктенію.

Потім гучно і радісно співається коротка, зі стихами, пісня про явлення Ісуса Христа в світ людям: "Бог Господь і з'явився нам. Благословен, Хто йде в ім'я Господнє!", тобто Бог - Господь з'явився до нас, і достойний прославлення, хто йде для слави Гос­пода.

Після цього співається тропар, тобто пісня на честь свята чи святого, і читаються кафизми, тобто окремі частини Псалтиря, які складаються з кількох послідовних псалмів. Читання кафизм, як і читання шестипсалмія, закликає нас замислитися над нашим нужденним і гріховним станом і покласти всю надію на милість і допомогу Божу. "Кафизма" означає сидіння, бо під час читання кафизм можна сидіти.

Після закінчення кафизм диякон виголошує малу єктенію, а потім звершується полієлей. Полієлей - слово грецьке, і означає "багатоєлейність" чи "багато освітлення".

Полієлей - найурочистіша частина всенічної й означає про­славлення милості Божої, явленої нам у пришесті Сина Божого на землю й у здійсненні Ним діла нашого спасіння від влади дияво­ла і смерті.

Полієлей починається урочистим співанням хвалебних стихів:

"Хваліте ім'я Господнє, хваліте, раби, Господа. Алилуя!

Благословен Господь від Сиону, що живе в Єрусалимі. Али­луя!

Сповідайтеся Господеві, бо Він благий, бо повіки милість Його. Сповідайтеся Богу Небесному, бо повіки милість Його".

При співанні цих стихів у храмі запалюються всі світильники, Царські врата відчиняються, і священик з дияконом, що йде попе­реду зі свічкою у руці, виходить з вівтаря і здійснює кадіння всьо­го храму, на знак благоговіння перед Богом і святими Його.

Після співання цих стихів виконуються у недільні дні особливі тропарі, тобто радісні пісні на честь Воскресіння Христового, в яких говориться, як ангели явилися мироносицям, що прийшли до гробу Спасителя, і сповістили їм про воскресіння Ісуса Христа.

В інші ж великі свята, замість недільних тропарів, співається перед іконою свята величання, тобто короткий хвалебний вірш на честь свята чи святого.

Після недільних тропарів, чи після величання, диякон виголо­шує малу єктенію, потім прокимен, і священик читає Євангеліє.

На недільній службі читається Євангеліє про Воскресіння Христа і про явлення воскрес лого Христа Його ученикам, а в інші свята читається Євангеліє, яке стосується до відзначуваної події чи прославлення святого.

Після прочитання Євангелія у воскресній службі співається урочиста пісня на честь воскреслого Господа: "Воскресіння Хрис­тове бачивши, поклонімося святому Господу Ісусу..."

Євангеліє виноситься на середину храму, і віруючі приклада­ються до нього. В інші свята віруючі прикладаються до святкової ікони. Священик помазує їх благословенним єлеєм і роздає освя­чений хліб.

Після співу: "Воскресіння Христове" співається ще кілька ко­ротких молитвословів. Потім диякон читає молитву: "Спаси, Гос­поди, людей Твоїх..." і після виголосу священика: "Милістю і щедротами..." починається співання канону.

Каноном на ранній називається зібрання пісень, складене за певним правилом. "Канон" - слово грецьке і означає "правило".

Канон ділиться на дев'ять частин (пісень). Перший стих кож­ної пісні, яка співається, називається ірмос, тобто "зв'язок". Ци­ми ірмосами ніби зв'язується весь склад канону в одне ціле. Інші стихи кожної частини (пісні) читаються і називаються тропарями. Друга пісня канону, як покаянна, виконується тільки під час Ве­ликого посту.

У складанні цих пісень особливо попрацювали: св. Іоан Дамас-кин, Косьма Маюмський, Андрій Критський (великий покаянний канон) та багато інших. При цьому вони незмінно керувалися пев­ними піснеспівами і молитвами святих, а саме: пророка Мойсея (для 1-го і 2-го ірмосів), пророчиці Анни, матері Самуїла (для 3-го ірмо-су), пророка Аввакума (для 4-го ірмосу), пророка Ісаї (для 5-го ірмосу), пророка Іони (для 6-го ірмосу), трьох отроків (для 7-го і 8-го ірмосів) і священика Захарії, отця Іоана Предтечі (для 9-го ірмосу).

Перед дев'ятим ірмосом диякон виголошує: "Богородицю і Матір Світла у піснях звеличимо!" і здійснює кадіння храму.

Хор у цей час співає пісню Богородиці: "Величає душа Моя Господа, і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм..." До кожного стиха приєднується приспів: "Чеснішу від херувимів і незрівнян­но славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породи­ла, сущу Богородицю, Тебе величаємо".

Після закінчення пісні Богородиці хор продовжує співання ка­нону (9-ї пісні).

Про загальний зміст канону можна сказати таке. Ірмоси нага­дують віруючим про старозавітні часи і про події з історії нашого спасіння і поступово наближають нашу думку до події Різдва Христового. Тропарі ж канону присвячені новозавітним подіям і являють собою ряд стихів, або піснеспівів, на славу Господа і Бо­жої Матері, а також на честь відзначуваної події або ж святого, що прославляється у цей день.

Після канону співаються хвалебні псалми - стихири на хваліте — в яких усі творіння Божі закликаються до прославлен­ня Господа: "Все, що дише, нехай хвалить Господа..."

Після співання хвалебних псалмів іде велике славослів'я. Царські врата відчиняються при співанні останньої стихири (у неділю - богородичний) і священик виголошує: "Слава Тобі, що показав нам світло" (В давнину цьому виголосу передувала поява ранішньої зорі).

Хор співає велике славослів'я, яке починається словами: "Сла­ва у вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління. Хвали­мо Тебе, благословляємо Тебе, поклоняємося Тобі, прослав­ляємо Тебе, дякуємо Тобі задля великої слави Твоєї..."

У великому славослів'ї ми дякуємо Богу за денне світло і за дарування духовного Світла, тобто Христа Спасителя, Який просвітив людей Своїм ученням - світлом істини.

"Велике славослів'я" закінчується співанням Трисвятого "Свя­тий Боже..." і тропарем свята.

Після цього диякон виголошує дві єктенії: посилену і благальну.

Рання на всенічному бдінні закінчується відпустом - свяще­ник, звертаючись до віруючих, каже: "Христос, істинний Бог наш (а в недільну службу: "Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш..."), молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних всехвальних апостолів... і всіх святих, помилує і спасе нас, бо Він благий і Чоловіколюбець".

На закінчення хор співає молитву, щоб Господь зберіг на многії літа православне єпископство, правлячого архиерея і всіх православних християн.

Одразу ж після цього починається остання частина всенічного бдіння - перший час.

Служба першого часу складається з читання псалмів та моли­тов, у яких ми просимо Бога, щоб Він уранці почув голос наш і настановив нас на день прийдешній. Закінчується служба першого

Про загальний зміст канону можна сказати таке. Ірмоси нага­дують віруючим про старозавітні часи і про події з історії нашого спасіння і поступово наближають нашу думку до події Різдва Христового. Тропарі ж канону присвячені новозавітним подіям і являють собою ряд стихів, або піснеспівів, на славу Господа і Бо­жої Матері, а також на честь відзначуваної події або ж святого, що прославляється у цей день.

Після канону співаються хвалебні псалми - стихири на хваліте — в яких усі творіння Божі закликаються до прославлен­ня Господа: "Все, що дише, нехай хвалить Господа..."

Після співання хвалебних псалмів іде велике славослів'я. Царські врата відчиняються при співанні останньої стихири (у неділю - богородичний) і священик виголошує: "Слава Тобі, що показав нам світло" (В давнину цьому виголосу передувала поява ранішньої зорі).

Хор співає велике славослів'я, яке починається словами: "Сла­ва у вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління. Хвали­мо Тебе, благословляємо Тебе, поклоняємося Тобі, прослав­ляємо Тебе, дякуємо Тобі задля великої слави Твоєї..."

У великому славослів'ї ми дякуємо Богу за денне світло і за дарування духовного Світла, тобто Христа Спасителя, Який просвітив людей Своїм ученням — світлом істини.

"Велике славослів'я" закінчується співанням Трисвятого "Свя­тий Боже..." і тропарем свята.

Після цього диякон виголошує дві єктенії: посилену і благальну.

Рання на всенічному бдінні закінчується відпустом - свяще­ник, звертаючись до віруючих, каже: "Христос, істинний Бог наш (а в недільну службу: "Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш..."), молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних всехвальних апостолів... і всіх святих, помилує і спасе нас, бо Він благий і Чоловіколюбець".

На закінчення хор співає молитву, щоб Господь зберіг на многії літа православне єпископство, правлячого архиерея і всіх православних християн.

Одразу ж після цього починається остання частина всенічного бдіння - перший час.

Служба першого часу складається з читання псалмів та моли­тов, у яких ми просимо Бога, щоб Він уранці почув голос наш і настановив нас на день прийдешній. Закінчується служба першого часу переможною піснею на честь Божої Матері: "Непереможній Воєводі..." У цій пісні Божу Матір ми називаємо непереможною Воєводою проти зла. Потім священик виголошує відпуст першого часу. На цьому закінчується всенічне бдіння.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.018 сек.)