Вища нервова діяльність

Мета.Освітня. Почати формувати знання учнів про вищу нервову діяльність людини; розкрити поняття «нижча нервова діяльність», «вища нервова діяльність – ВНД», «психічна діяльність»; встановити зв’язок між ВНД і психікою; визначити значення фізіології вищої нервової діяльності та психології для діяльності людини і людства в цілому.

Розвиваюча. Розвивати уміння учнів вибирати головне у матеріалі, який вивчається, уміння порівнювати та робити відповідні висновки.

Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного організму та оточуючих людей, поводити себе відповідно вихованій та порядній людині.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Місце уроку в навчальній темі. Перший у темі.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.

Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.

2. Репродуктивний.

Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.

Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.

4. Візуальний: складання схем.

5. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, психологія, медицина.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, м\м дошка.

Основні поняття та терміни: рефлекс, рефлекторна дуга, нижча нервова діяльність, вища нервова діяльність, психічна діяльність, психіка.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань і чуттєвого досвіду учнів.

Повторення знань (у формі бесіди) про роль аналізаторів у пізнанні навколишнього світу, у формуванні поведінки, у пристосуванні людини до навколишніх умов.

- Що таке рефлекси, яке їхнє значення?

- Яку роль відіграє зір?

- Яке значення слуху?

- Чи відіграє нюх якусь роль?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Неосяжні межі світу, в якому ми живемо, неосяжна його різноманітність. Вічний у своєму розвитку, він виявляється невичерпним джерелом пізнання. Нескінченний в своїх проявах, він ставить перед розумом безліч загадок. Поглянь навколо себе, але не так як дивиться людина, байдужа до див природи. Так ви нічого незвичайного не помітите. Подивіться на світ поглядом, який вміє дивуватися. Як і раніше перед нами стоять загадки пізнання – великі та малі. Але саму велику загадку сформулювали ще давні греки, написавши на одному зі своїх храмів: “Пізнай самого себе” І людина пізнає. Пізнає власну історію, мову, біологічну природу. Але цей авторитете був би неповним без тих штрихів, які вносить в нього психологія.

- Що являє собою ця наука?

- Що таке психіка? (Це наші відчуття, пам’ять, увага, мислення, емоції... Це – внутрішній світ людини).

- Результатом діяльності якого органу являється психіка згідно науковим даним?

Озирніться навкруги – все, що нас оточує і що вважається справою рук людини, насправді є результатом діяльності мозку. Всі наукові відкриття і досягнення техніки, всі великі шедеври мистецтва – продукти роботи мозку людей, також як і наші маленькі справи, помилки, навички. Від мозку залежить геніальність і обдарованість, кохання, дружба, страждання та щастя.

- Яке значення має психіка для життя організму? (Психіка – спеціальний апарат для відображення реальності а пристосування організму до оточуючого середовища.) “Відображення” – це “рефлекс” (лат.)

- Які види рефлексів наявні у людини? (Безумовні та умовні. Сукупність безумовних та умовних рефлексів тварин та людини становлять вищу нервову діяльність людини – ВНД.

Таким чином метою нашого уроку буде: встановити зв’язок між ВНД і психікою, їх значення в житті людини.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями нового матеріалу.

1. Історія розвитку рефлекторної теорії:

- ХVІІ ст. – Р.Декарт (фр.) “людина – це машина”;

- ХVІІ ст. – Я.Проказка (чех.) “рефлекси здійснюються нервовою системою;

- ХІХ ст. І.М.Сєченов (рос.) – “Всі акти свідомого і несвідомого життя – за способом походження є рефлекси” – 1863 р. “Рефлекси головного мозку”.

- 1849 – 1936 рр. – науковий подвиг І.П.Павлова;

2. Поняття про нижчу та вищу нервову діяльність.

Нижча нервова діяльність – це рефлекторна регуляція фізіологічних функцій організму. Вона вроджена і називається ще безумовнорефлекторна діяльність.

Вища нервова діяльність – це:

- функції кори великого мозку та підкіркових ядер;

- нерозривна єдність безумовно-та умовнорефлекторної діяльність;

- психічна діяльність, що зумовлює рефлекторну регуляцію взаємовідношень організму з навколишнім середовищем, тобто поведінку людини;

- фізіологічна основа психічних процесів;

- сукупність взаємопов’язаних

3. Подібності та відмінності між вищою нервовою та психічною діяльністю.

Психіка – це:

- особлива сторона життєдіяльності людини та її взаємодії із навколишнім середовищем;

- здатність активного відображення дійсності;

- сукупність душевних процесів і явищ (сприйняття інформації, об’єктивні відчуття, емоції, пам’ять…).

Психіка формується на основі сигнальної взаємодії організму із довкіллям. Вона проявляється у вигляді відчуттів, сприйняття, уявлень, думок, почуттів.

Подібність: фізіологія ВНД та психології тісно пов’язані, оскільки мають

один об’єкт дослідження – головний мозок, тобто обидві пов’язані з головним мозком.

Відмінність: ВНД контролює фізіологічні процеси, що відбуваються у головному мозку під час сприйняття і відтворення інформації.

4. Фізіологія ВНД і психологія.

Психологія – наука, що вивчає роботу мозку, яка проявляється у вигляді уявлень, образів, емоцій, мотивів. Вона вивчає яким чином під впливом умов життя, навчання і виховання формується особистість людини.

5. Методи вивчення ВНД і психіки: самоспостереження, об’єктивне спостереження, природний експеримент, науковий експеримент, тестування.

ІV. Осмислення об’єктивних зв’язків і взаємозалежностей у матеріалі.

Таким чином, завданням вищої нервової діяльності є пізнання фізіологічних процесів, що відбуваються у головному мозку під час сприйняття, переробки і відтворення інформації, навчання, емоційних і різноманітних поведінкових реакцій.

V. Узагальнення і систематизація знань.

Дати відповіді на запитання:

- що об’єднує фізіологію ВНД і психологію (об’єкт вивчення – мозок);

- чим ці науки відрізняються? (робота мозку розглядяється в різних аспектах. Фізіологи вивчають роботу мозку на різних структурних рівнях. Психологи вивчають результати цієї роботи: образи, ідеї, уява, пам*ять, увага, емоції...);

- доведіть, що без розвитку цих наук неможливий прогрес медицини, педагогіки, філософії, соціології, кібернетики (всі ці науки розбираються з мозком по-своєму. Кібернетика дала їм спільну мову, що стала ніби есперанто біології, щедро обдарувала новими ідеями, фактами, задумками – і все заради процвітання людства.

VІ. Підведення підсумків. Д/З.

Поиск по сайту: