|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Українських і запозичених словах (на письмі він позначається п’ятою буквою українськогоалфавіту): [ґанок], [ґн’іт], [ґуцзик], [ґедз’], [дзиґа], [ґеоґраф’ія], [ґетеи] (графічно Ґете). 9. Перед голосним [е] всі приголосні вимовляються твердо: сту [де]нти, лі [те]ратура, ін [женер], [те]ма. 10. Приголосний [в] не оглушується й не переходить у [ф]. Після голосних у кінці складів і перед приголосними та в кінці слова вимовляється, як [ў]: [буў], [даўно], [шоўк], [в’іўторок]. Українська мова відзначається милозвучністю. Це одна з її природних тенденцій у Закономірному розвитку й удосконаленні. Потреба милозвучності зумовила спрощення груп приголосних, важких для вимови: [стн], [ждн], [здн], [стл], [рдц], [лнц], [рнч]: вісник, Тижневий, обласний, виїзний, серце, сонце, гончар тощо. Створенню милозвучності сприяє існування в нашій мові фонетичних варіантів окремих слів, які виникають у результаті чергування звуків [у] [в], [і] [й]: упевнитись – Впевнитись, уперед – вперед, увесь – ввесь (і весь), учений – вчений, іти – йти, пішла в Поле, пішов у поле, батьків і дітей. Фонетичними варіантами виступають прийменники з, із, зі (з книжки, зі сходу, із Школи); у, у в, уві (увійшла в хату, ввійшов у хату, глянув ув очі, бачив уві сні); піду підіу Підо (під землею, піді (підо) мною). Граматична правильність забезпечується знаннями граматики (морфології і Синтаксису). У мовній практиці часто трапляються порушення граматичних норм. Так, Наприклад, у давальному відмінку однини іменники чоловічого роду мають паралельні закінчення: чоловіку – чоловікові. Ковалю – Ковалеві, ректору – ректорові, секретарю – Секретареві. Нормою є чергування цих форм, щоб забезпечити милозвучність мовлення (Бойку Іванові Петровичу – Бойкові Івану Петровичу). Цього необхідно дотримуватися при Оформленні документів, написанні листів тощо. Трапляються помилки у вживанні Числівників з іменниками (два дня, а треба два дні; дві цілих і сім десятих гектарів, а треба Дві цілих і сім десятих гектара) та ін. Морфологічна правильність У сучасній українській літературній мові деякі іменники мають паралельні форми роду – чоловічого і жіночого: зала – зал; клавіш – клавіша; санаторій – санаторія; птах – птаха; сусід – сусіда. Форми чоловічого роду е літературними, форми жіночого – Розмовними, хоча з певною стилістичною метою зрідка користуються ними й письменники. Наприклад: У залі, повній сяйва і тепла (В. Сосюра). Не одна кричала птаха: «Пожалій гніздо моє!» (Д. Білоус). Кожній змінюваній частині мови – іменникові, прикметникові, числівникові_______, Займенникові, дієслову – властива певна, чітко встановлена система словозміни, якої слід Дотримуватися. 3. У давальному відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення ові, – Еві (єві) та у, – ю, однак перевагу слід надавати першим, особливо якщо ці іменники є Назвами осіб за фахом чи родом діяльності та істот: директорові, деканові, бригадирові, Товаришеві, Андрієві. Закінчення у, – ю вживаються переважно для урізноманітнення форм, Коли таких іменників кілька, наприклад: товаришеві Карпенку Олегові Івановичу, Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |