Обґрунтування тези. З іншого боку, оратору не слід прагнути й до якомога більшої кількості

аргументів. У такому випадку може виникнути помилка, яка називається "надмірне

обґрунтування".

"Надмірне _______обґрунтування" (лат. argumentum nimium probans) - це така помилка, коли

Людина, намагаючись навести якомога більше аргументів на користь своєї тези, непомітно

Для себе починає використовувати необґрунтовані, суперечливі, хибні аргументи.

У різноманітних сферах спілкування здається, що чим більше аргументів, тим краще.

Проте переконливість певних тверджень залежить не від кількості, а від якості аргументів.

Оратору при підготовці до промови слід зважати саме на якість тих положень, за

Допомогою яких він буде відстоювати свої тези. Кожний зайвий аргумент послаблює

Обґрунтування. Тому перевагу слід віддавати ієрархічно організованій промові, в якій

Доводи на користь тези об'єднані в певні блоки.

Правило 3: Аргументи повинні відповідати тезі, яка обґрунтовується.

Суть цього правила полягає в тому, що оратор повинен для обґрунтування своєї тези

Наводити такі аргументи, які пов'язані з темою промови. Інакше може виникнути помилка,

яка називається "безпідставний аргумент".

"Безпідставний аргумент" (лат. argumentum externum) - це така помилка, коли

Людина на підтримку своєї тези наводить довільні, неочевидні твердження.

Слід звернути увагу на те, що ступінь вимогливості до аргументів залежить від

Конкретних ситуацій спілкування. У науці ми більш вимогливі до певних положень, ніж,

наприклад, у повсякденному житті. С. Поварнін з цього приводу писав:

"Якщо хто-небудь сперечається з нами за гривеник, у нас буде один ступінь

вимогливості до його доводів; якщо суперечка йде за двісті тисяч - зовсім інший"1.

Правило щодо форми аргументації має такий вигляд: Відношення між аргументами і

Тезою повинно бути принаймні відношенням підтвердження. Суть цього положення полягає

В тому, що між аргументами та тезою має існувати зв'язок, який відповідає правилам

Певних аргументативних схем.

Порушення правила щодо форми аргументації призводить до помилки, яка має

загальну назву "не підтверджує". Ця помилка має декілька різновидів:

− "від сказаного умовно до сказаного безумовно", яка характерна для

симптоматичної аргументації;

− "після цього, отже, з цієї причини", яка характерна для причинної

аргументації;

− "хибна аналогія", яка характерна для аналогійної аргументації.

"Від сказаного умовно до сказаного безумовно" (лат. a dicto sekundum ruid ad dictum

Simplicifer) - це така помилка, коли аргументами, прийнятними або за певних умов, або в

певний час, або в певному місці, обґрунтовують тезу безумовного характеру. "Після цього,

отже, з цієї причини" (лат. post hoc ergo propter hoc) - це така помилка, коли послідовність у

Поиск по сайту: