Квінтіліана). Особливо актуальним це є для рекламного дискурсу

Як і Р. Варт, У. Еко виділяє два виміри повідомлення в рекламному дискурсі:

Словесний і візуальний. Однак на відміну від французького філософа, він вважає, що

Відношення між текстом і образом може мати й більш складний характер. Мається на увазі,

Що хоча здебільшого образ дійсно є неоднозначним і припускає різні варіанти його

Тлумачення, а текст покликаний закріпити певне значення, іноді співвідношення між

Словесним і візуальним повідомленням може полягати в тому, наприклад, що образ

Відсилає до загальноприйнятого аргументу, а текст йому суперечить тощо. Відповідно У.

Еко відмічає:

"Одне із завдань дослідження риторики реклами в тому і полягає, щоб

прослідкувати, як схрещуються риторичні рішення обох регістрів".

Таким чином, на думку відомого дослідника, риторичний інструментарій можна

Застосовувати не тільки для вербальних, але й для візуальних повідомлень (реклами, кіно,

телевізійного дискурсу, музики, архітектури тощо). У. Еко підкреслює, що:

".майже будь-який рекламний візуальний образ являє собою риторичну фігуру.".

У. Еко також вважає, що докладна розробка риторики візуальних повідомлень ще

Попереду. Для виконання цього завдання можна звернутись до арсеналу класичної

Риторики, щоб найбільш повно представити систему риторичних фігур, прикладів та

Аргументів, в яку можна буде вписувати візуальні повідомлення, що використовуються в

Рекламі.

Взагалі характерними рисами концепції У. Еко можна вважати такі моменти. По-

Перше, це семіотична концепція риторики (як і більшість неориторичних концепцій). По-

Друге, вона являє собою певне поєднання лінгвістичної риторики та аргументативної

Риторики, оскільки намагається дослідити на прикладі рекламного дискурсу не лише засоби

Виразності промови, але й різноманітні техніки переконання, способи аргументації, що

Застосовуються у вербальному та візуальному повідомленнях.

Найбільш цілісно ораторське мистецтво в межах лінгвістичного підходу

Представлена в загальній риториці, яка була створена групою їх. Лінгвісти Жак Дюбуа,

Франсіс Еделін, Жан-Марі Клінкенберг, Філіп Менге, Франсуа Пір і Адлен Трінон з Центру

Вивчення поетичної мови при Льєжському університеті (Бельгія) назвали свою групу

першою літерою давньогрецького слова "метафора". Об'єктом аналізу група їх обрала

Літературу.

Література в концепції льєжських неориторів постає як перетворення мови. У такому

Контексті метою загальної риторики є аналіз механізмів подібних перетворень.

Вихідним пунктом для групи ї була вищезазначена модель комунікації Р. Якобсона.

Однак льєжські неоритори внесли деякі уточнення. Насамперед, поетичну функцію, коли

Повідомлення орієнтоване на себе, вони називають риторичною. Справа в тому, що саме

Поиск по сайту: