АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

АРХІТЕКТУРА, ОБРАЗОТВОРЧЕ, ДЕКОРАТИВНЕ ТА УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО

Читайте также:
  1. АРХІТЕКТУРА І МИСТЕЦТВО
  2. Архітектура і образотворче мистецтво Русі.
  3. Архітектура й образотворче мистецтво
  4. АРХІТЕКТУРА Й ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII ст.
  5. Декоративне оформлення сторінок HTML за допомогою CSS.
  6. Класицизм як мистецтво героїчної громадянськості
  7. ЛІТЕРАТУРА, ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО І МУЗИЧНА КУЛЬТУРА
  8. Мистецтво
  9. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
  10. МИСТЕЦТВО ВІДРОДЖЕННЯ (XIV-XVI ст.)
  11. Мистецтво забезпечення необхідного результату в політичній участі та діяльності

Соціально-економічний розвиток України другої полови­ни XVII—XVIII ст., культурні зв'язки східнослов'янських народів, вплив європейського мистецтва зумовили багат­ство і розмаїтість архітектури України. Вона розвивалася на міцному грунті багатовікової вітчизняної культури і увібрала в себе кращі досягнення європейського мисте­цтва, в якому утвердився новий стильовий напрям бароко.

Стиль європейського бароко з характерними для нього пафосом боротьби й перемоги, пластичною експресією й багатством варіацій мальовничих композицій якнайкраще відповідав піднесенню національної самосвідомості укра­їнського народу, тріумфові, здобутому у визвольній війні 1648—1654 pp. і створенні власної держави — Гетьманщини.

У розвитку українського барокового стилю можна до­сить виразно окреслити три етапи: ранній ['друга половина XVII —початок XVIII ст.), зрілий" (1720—1750 pp.) і за­вершальний (друга половина XVIII ст.).

Українське бароко увібрало в себе увесь багатий дос­від європейського мистецтва, примхливо об'єднавши його з власними естетичними засадами. Внутрішнє напруження і рух, динаміку, контрастність воно органічно сполучило з іродним замилуванням у взористості, зберігши при цьому ясну логіку, відбиту в чіткій тектонічній структурі спо­руди *.

* Див.: Українське барокко та європейський контекст. К-, 199L С 10.

Прикметою раннього етапу українського бароко була складна композиція об'ємів архітектурних споруд. Головні входи в храми-портали прикрашали профіліровкою, вико­паною з цегли, а в районах, багатих на камінь, їх вите-і'ували з вапняку. В дерев'яній архітектурі високо цінували иишукані форми кронштейнів, опасань, аркади, різьблення на одвірках тощо.

Складна композиція об'єктів притаманна церкві Різдва Богородиці (1696 р.) в Києво-Печерській лаврі, де до три-дільного триверхового храму прибудовані невеликі капли­ці, завершені бароковими верхами. В результаті одержа­ли напрочуд мальовничу семиверху споруду з сильно розленованими масами, грою вертикальних і горизонтальних членувань, контрастом великих об'ємів і мальовничого лег­кого вінчання банями. У стилі бароко споруджені тринефний хрестовобанний Троїцький храм у Чернігові (1695 р.) та тринєфний храм Воздвиженського монастиря у Полтаві (1709 p.).

Риси українського бароко своєрідно проявилися також у цивільному будівництві. Декор фасадів житлового будин­ку чернігівського козацького полковника Якова Лизогуба (90-ті роки) виконаний з цегли, отинькований і побіле­ний. Він справляє враження скульптурної обробки, — так сильно і рельєфно на тлі білих стін вимальовуються архі­тектурні деталі — півколоики, кронштейни, фігурні, луч­кові, трикутні суцільні чи розірвані фронтончики. Елементи архітектурних деталей свідчать, що автор був знавцем єв­ропейської архітектури.

Другий етап розвитку архітектури в стилі українського бароко характеризується посиленням експресії, мальов­ничості, декоративної взористості. В той час активно засто­совувалися розписи, ліпка й колір. Великі настінні розписи, багатоярусні іконостаси з'явилися в інтер'єрах архітектур­них споруд. Орнаментальний декор, розписи і колір в бу­дівлях змінили вигляд сіл і міст, окремих ансамблів, нада­ли їм стилістичної єдності, мистецької довершеності й на­ціонального обличчя.

Одним з найхарактерніших творів цього періоду є бра­ма Заборовського (1746 р.) в огорожі Софійського собору в Києві. В ній архітектор

Иоганн Готфрід Шедель вдало поєднав багатство декору і тріумфальну пишність з ліриз­мом і задушевністю образу. Іншими засобами архітектурної пластики тему тріумфальності вирішує й. Г. Шедель у відновленій після пожежі дзвіниці Софійського собору (1748 p.), а також Лаврській дзвіниці (1744 p.). Урочис­тістю і патетичністю приваблює церква Преображення (1732 р.) в с Великі Сорочинці на Полтавщині.

З другої половини XVIII ст. починається третій, завер­шальний період розвитку стилю українського бароко, в якому великий вплив справила творчість видатних майстрів європейської школи — в Західній Україні німця за похо­дженням Б. Ліеретина, в Східній — італійця за походжен­ням В. В. Растреллі та українця І. Г. Григоровича-Барсь-кого. Б. Меретину і В. Растреллі властиві рафінована ар­хітектурна композиція, щедре використання монументаль­но-декоративної скульптури — статуй, ваз. Мистецькі творі? В. Растреллі характеризуються елегантністю архітектур­них форм, стриманістю декору. Віртуозне володіння всіма засобами архітектурної виразності характерне, зокрема, для Андріївської церкви в Києві (1753 p.). Велике вражен­ня справляють також Михайлівська церква в с Вороніж на Сумщині (1776 р.) та Троїцький собор у с. Новомос-ковському на Дніпропетровщині (1778 p.).

Архітектурні споруди українського бароко мають особ­ливу мистецьку цінність. Вони розвивались під впливом, з одного боку, архітектурної естетики європейського бароко, а з другого — народних традицій. Разом з тим українське бароко є ланкою в розвитку загальноєвропейської архі­тектури, становлячи одну з національних шкіл цього ве­ликого стилю.

Великим меценатом українського мистецтва, зокрема архітектури, був гетьман Іван Мазепа (1644—1709 pp.). За часів його гетьманства оформилось остаточно українське бароко в архітектурі, обновлювались старі церкви, буду­вались нові, розвивалось світське будівництво тощо. Д. Ан­тонович називав добу І. Мазепи «другою золотою добою українського мистецтва, після доби Володимира Великого і Ярослава Мудрого» *.

* Див.: Семчишин М. Тисяча років української культури. С 161.

Заходами І. Мазепи закінчено будівництво Спаської церкви Мгарського монастиря біля Лубен, у Києві збудо­вано Богоявленську церкву, церкву Всіх Святих Печер-ської Лаври, Миколаївський собор. В бароковому стилі оформлено Софійський собор, який перебудовано у 1691 — 1705 pp.,

Успенську церкву Лаври та Михайлівську церкву Видубицького монастиря.

Інтенсивно розбудовувався Батурин, який в 1669— 1708 pp. був гетьманською резиденцією. Сучасників вра­жала своєю архітектурною довершеністю Мазепина палата в Батурині, збудована в західноєвропейському стилі..

Руїни цієї палати, спаленої О. Меншиковим після Полтав­ської битви, зрисував Т. Шевченко. Не зберігся також будинок Академії у Києві, збудований при І. Мазепі в 1703—1704 pp.

Багатовікові будівельні традиції позначилися на плану­ванні та забудові тогочасних міст України. Поселення від­значалися різноманітністю планувальних композицій (лі' нійних, прямокутних, кільцевих, гніздових, змішаних), які узгоджувалися з навколишнім ландшафтом.

У період національно-визвольної боротьби на Україні першорядного значення набуває захист поселень від нападу ворогів. Будувалися різноманітні штучні споруди, серед яких виділялись оборонні вежі, укріплення бастіонного типу. їх зводили селянсько-козацькі війська під Збаражем, Берестечком, Кам'янець-Подільськом, Хотином, Львовом, Мукачевом, Ужгородом. У багатьох містах, насамперед полкових центрах, створювалися військово-адміністративні, громадські й торгово-ремісницькі осередки. На їх території споруджувалися магістрати, ратуші, храми, навчальні за­клади тощо.

Західноукраїнські міста характеризувалися значною кількістю забудов, що розміщалися навколо ринкових май­данів з магістратами чи ратушами посередині, мурованими або дерев'яними будинками довкола. Неподалік підноси­лися стрімкі вежі, бані церков та шпилі костьолів, а стра­тегічно важливі місця займали фортеці й замки. Такі за­будови були характерними дя багатьох міст (Львів, Кам'я-пець-Подільський, Дрогобич, Бережани, Самбір та ін.).

З другої половини XVII ст. в Україні поширюється мо­нументальне будівництво, яке знаходить свій мистецький шіраз в архітектурі культових споруд. Важливу роль тут відіграло творче переосмислення багатої будівельної спад­щини давньоруських часів. У Києві, Чернігові та інших містах поновлювалися старовинні храми, що загалом збері­гали первісну просторову структуру, однак зовні їм нада­вали барочного вигляду — з вибагливими декоративними фронтонами, обрамленнями вікон ь дверей, мальовничими багатоярусними грушоподібними банями, ступінчастими да-

хами. До таких архітектурних споруд належать Софія Кп ївська, Успенський собор Києво-Печерської лаври, Спасі, кий та Борисоглібський собори в Чернігові.

Нове муроване 'будівництво охоплювало різні типи м<> нументальних споруд, серед яких виділялися тридільш, хрещаті п'ятидільні, тринефні стовпні храми, які завершу валися однією, трьома, п'ятьма або сімома банями. Досяг ненням українського монументального будівництва стали муровані п'ятидільні храми, споруджені в Ніжині, Новго-роді-Сіверському, Прилуках, Переяславлі, Чернігові, Києві. Характерними особливостями даних споруд є хрещатніі план, пірамідальна, спрямована вгору композиція, гран-частість об'ємів, що ступінчасто зростають до центру, про­сторі, сповнені світла інтер'єри, вишукана пластика архі­тектурних форм і оздоб.

Муроване монументальне будівництво зазнавало впливу народної архітектури, яка здавна відзначалася вмілим ви­користанням дерева, доцільністю конструкцій, розмаїтістю типів і декоративного спорядження. Мистецька доверше­ність і монументальність притаманні таким спорудам сти­лю бароко, як Андріївська церква у Києві, собор св. Юра і костьол Домініканців у Львові, собор Почаївської лаври, церква у Великих Сорочинцях, собор Різдва у Козельці та ін.

Чудовою пам'яткою архітектури є славетний собор св. Юра у Львові (1745—1770 pp.) — величава споруда масивних динамічних форм й ажурових тендітних прикрас. Розташований на горі, трохи осторонь міського центру, чудовий ансамбль будинків нагадує піраміду, яка звужу­ється вгорі. Будівничим собору був львівський архітектор Бернард Меретин (Мердерер, р. н. невідомий—1759 p.). В архітектурі катедри гармонійно поєднані модний у той час на Заході рококовий стиль з рисами українського ба­роко.

На Київщині жив і творив у той час визначний будів­ничий Степан Ковнір (1695—1786 pp.). За його участю спо­руджені дзвіниці на Дальніх (1761 р.) і Ближніх (1763 р.) печерах Києво-Печерської лаври, також церква Антонія і Феодосія у Василькові (1759 p.), Троїцька церква (1767 р.) в Китаївській пустині поблизу Києва.

Кращі риси українського будівельного мистецтва нової доби розвинув вихованець Київської академії І. Г. Григо-рович-Барський (1713—1785 pp.). За його проектами спо­руджені надбрамна церква з дзвіницею в Кирилівському монастирі (1760 р.), Покровська (1772 р.) та Миколи Наерсжного (1775 р.) церкви, бурса Київської академії (1778 р.) тощо. У цих спорудах простежуються перші па­ростки архітектури стилю класицизму.

Значні досягнення монументальної архітектури пов'язу-иплися з творчістю народних майстрів. На Лівобережжі, Слобожанщині та Запоріжжі поширювалися дерев'яні хре­щаті п'ятизрубні, багатоверхі храми, які споруджував майстер Панас Шелудько. Внутрішнє оздоблення храмів вико-■ували народні майстри під керівництвом відомого росій­ського різьбяра Сисоя Шалматова. Дев'ятиверхий Тро­їцький собор у с. Новомосковському (1773—1778 рр:), збу­дований Якимом Погребняком, — найбільша і найвища то­гочасна дерев'яна будівля в Україні.

Потяг до естетичної виразності, мальовничості і декора­тивності поширився і на цивільне будівництво. Більшість тогочасних житлових і господарських будівель споруджу­валися з дерева. До кращих архітектурних ансамблів, ство­рених наприкінці XVIII ст. на Лівобережжі, належали палаци графа К. Разумовського в Батурині та П. Завад-ського у Ляличах, а на Правобережжі — паркові ансамблі польських магнатів у Білій Церкві, Тульчині та Умані.

| Реалістичні тенденції мистецтва України попередніх ча­сів набули дальшого розвитку в живописі. В кращих творах "відбивалися суспільні та естетичні ідеали нової доби, зна­ходили відгомін події визвольної війни 1648—1654 pp., спрямованої проти шляхетської Польщі.

В монументальному стінописі, іконописі та портреті про­відне місце зайняв образ людини, що складався під впли­вом естетичних і етичних уявлень тогочасного суспільства.

Творчість народних майстрів яскраво відбилася в кар­тинах «страшних судів». Визначним явищем стало звертан­ня до образів, коза.ка-бандуриста — захисника Батьківщи­ни, а також селянина-повстанця, борця проти соціального ї національного поневолення.

Особливості народного монументального живопису яс­краво виявилися в оздобленні церкви св. Юра в Дрогобичі, а також в розписах дерев'яних храмів у Сихові, Берегометі, Колодному і Новоселищі в Закарпатті.

У монументальному стінопису мурованих будівель про­відне місце належало митцям Києва. При поновленні виз­начних споруд давньоруської доби у Києві майстри нама­галися дбайливо зберігати старовинні мозаїчні та фрескові композиції, нові розписи, в тематиці яких відбивалося тогочасне життя. У Софії Київській, наприклад, в одній з композицій змальована облога храму ворогами у вигляді розбійників, озброєних луками, стрілами, гарматами, що було своєрідним мистецьким уособленням боротьби народу проти турецько-татарського поневолення й польсько-шля­хетського панування.

Наприкінці XVII ст. в українському живописі набуває поширення стиль бароко, з'являються нові та переосмис­люються традиційні сюжети. Композиційне їх вирішення частково оперте на зразки західноєвропейського мистецтва, зокрема на графічні альбоми, присвячені темам Старого і Нового Завітів.

Одним із найяскравіших представників бароко в укра­їнському живописі на зламі XVII—XVIII ст. був Іван Рут-кович із Жовкви. Його творам притаманні багата і насиче­на палітра та динамічність композицій (Жовківський іко­ностас (1697—1699 pp.).

Увага до образу простої, мудрої і мужньої людини по­мітна в іконописі західноукраїнських земель, зокрема у творчості таких митців, як Ілля Бродлакович, Яцько з Виш­ні, Іван Маляр, Стефан Вишенський, йов Кондзелевич.

Творчість ієромонаха Нова Кондзелевича (1667— 1740 pp.), який мав добру професійну підготовку, пройнята високою одухотвореністю, виваженістю в зображенні окре­мих персонажів або сценічних сюжетів. Шедевр Нова Кон­дзелевича — монументальний Богородчанський іконостас виконаний у 1698—1705 pp. для Воздвиженської церкви Манявського скиту (тепер експонується у Львівському на­ціональному музеї).

Композиції Богородчанського іконостаса захоплюють високою майстерністю виконання та нестандартністю трак­тування традиційних сюжетів. Персонажі цього іконостаса чарують своєю одухотвореною красою, майстерним відбит тям різних характерів, розкриттям у міміці, жестах і позах цілої гами почувань і переживань людей, що перебувають у різних драматичних ситуаціях (Вознесіння, Успіння).

У цей період набуває розвитку український портретний живопис, особливо популярний в середовищі, шляхти і ко­зацької старшини. Портрет як жанр світського мистецтво мав національну особливість: при всій своїй життєвості у кінці XVII ст. він зберіг тісний зв'язок з іконописом. Були створені монументальні портрети Б. Хмельницького і виз­начних козацьких старшин. Західноукраїнські митці малю­вали львівських братчиків у представницьких позах, і.ч жезлом або гербами.

{"Посилення реалістичних засад, психологічне відтворен ияі образів в культових розписах мали значний вплив на інші галузі образотворчого мистецтва України, зокрема книжкову та станкову графіку. На цей час припадає твор­чість таких талановитих художників, як Олександр і Леон-тій Тарасевичі, Іван Щирський, Деоиісій Синкевич, Нико-дим Зубрицький, Захарія Самуилович, Іван Стрельбицький та інші. Високоякісним поліграфічним і мистецьким виконанням, вишуканим графічним оформленням позначені кни JT.H друкарні Києво-Печерської лаври.

Помітного розвитку досягла станкова графіка, тема­тичні твори якої у численних відбитках поширювались в Україні, Росії, Польщі та Литві. Зростав мистець­кий рівень друкованої народної картини. Звертаючись до 'історичних, портретних, батальних, побутових сюжетів, художники-гравери розширювали тематику й відкривали •шлях до активного впливу на інші галузі мистецтва.

В другій половині XVII ст. високого розвитку досягло.декоративне і ужиткове мистецтво, зокрема різьблення по дереву, яким оздоблювали одвірки, двері, стовпи, сволоки в громадських будівлях і житлах заможних людей. Різьб­ленням геометричного або рослинного орнаменту прикра­шали меблі, ткацькі верстати, вози, ярма тощо.

Визначними осередками виготовлення різноманітного посуду були Київ, Чернігів, Переяслав, Миргород, Харків, Кам'янець, Острог, Львів, Коломия, Ужгород та багато інших міст і сіл. Кераміка різних місцевостей України збе­рігала певні відмінності щодо форми, стилю, орнаменталь­ного та колористичного оздоблення. Це пояснюється роз­маїтістю технологічних і мистецьких традицій.

Високий мистецький рівень притаманний виробам,.ли­варного мистецтва. Відомий київський майстер Опанас Петрович відлив 100-пудовий дзвін для Видубицького мо­настиря (1690 р.), 150-пудовий дзвін з трофейних турецьких гармат для Полтави, а такж 800-пудовий дзвін для Софії Київської. Далеко за межами України прославились глу-хівські гарматники Йосип та Карпо Балашевичі. їхні ви­роби і сьогодні прикрашають колекції старовинної зброї Московського Кремля, Державного Ермітажу та інших му­зеїв. У Львові виготовляли коштовно оздоблену вогнепаль­ну і холодну зброю, бойову кінську упряж, сідла, щити, сагайдаки.

Збагатилися технічні та образотворчі засоби" майстрів-:юлотарів. До поширених золотарських виробів належав "коштовний"посуд — ложки, таці, чарки, келихи, кухлі, ков­ші, яким нерідко надавали форму стилізованих звірів та птахів.

З усіх видів народної художньої творчості чи не най­поширенішими в Україні були ткацтво та вишивка, безпо­середньо пов'язані з художнім прикрашанням побуту наро­ду, його одягу й житла. Відомості про високорозвинутс виробництво тканин, килимів, вишивок («гаптів»), тканих поясів та інших предметів українського вбрання можна знайти у багатьох літературних джерелах. Ці види народ­ної творчості були поширені на території України як до­машнє виробництво, а з кінця XVIII ст. — як ремесло. Най­більшого розквіту ткацтво та вишивка досягли у XVIII— на початку XIX ст.

Орнаментальні мотиви української народної вишивки мають надзвичайне багатство композиційних укладів і ко­льорів. Відповідно до етнографічних особливостей вишивки виявляють чимало регіональних відмін. Для Полісся, Во­лині, Бойківщини — це застосування одного кольору. Стро­го геометрична низь поширена на Гуцульщині, Поділлі, Полтавщині. Сильно стилізовані рослинні мотиви властиві для Побужжя, Волині, Буковини. Київська і особливо пол­тавська вишивки відрізнялись натуралістичним і мальовни­чим трактуванням рослинного орнаменту *.

* Див.: Енциклопедія українознавства. Львів, 1993. С. 263.

У складний період піднесення та падіння української державності, наполегливої боротьби народу за волю в ук­раїнській культурі другої половини XVII—кінця XVIII ст. знайшли відображення кращі риси національного характе­ру, прагнення до свободи та соціальної справедливості,, розвитку в людині добрих начал. Гуманістична спрямова­ність духовної культури українського народу даного періо­ду свідчить про прагнення митців до формування та поши­рення загальнолюдських культурних цінностей як ідеалу взаємовідносин між людьми. Це особливо яскраво прояви­лося у період українського національно-культурного відро­дження кінця XVIII — початку XX ст.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.)