Розвиток природничих наук. Розвиток філософських ідей

Протягом 17-18 ст. в Україні дедалі дужче зростала зацікавленість природни­чими науками. У лекціях провідних про­фесорів Києво-Могилянської академії ви­користовувалися елементи астрономії, фі­зики, біології, медицини. Більшого значен­ня набувала фізика, до якої вводили такі розділи, як рух, космологія тощо. З'явилися курси натурфілософії - попередниці при­родознавства.

До вивчення природних явищ закликав Феофан Прокопович, який навіть виго­лосив спеціальну промову перед студента­ми й професорами «Про заслуги й користь фізики». Фізика, на думку вченого, повинна перейматися не вигадуванням, а вивченням реального світу. Велика увага надавалася вивченню математики. Зокрема Феофан Прокопович у 1707-1708 pp. прочитав курс, основу якого становили арифметика й гео­метрія.

У другій половині 18 ст. в академії було відкрито класи чистої математики (алгебра й геометрія), а також змішаної математики, де викладали цивільну й військову архі­тектуру, механіку, гідростатику, гідравліку, оптику, астрономію тощо. Розвиток природничих наук за тих часів відбувався у тісному зв'язку з розвитком філософії. Саме тому на 17-18 ст. припадає розквіт української філософської думки. Усі відомі цер­ковні діячі, вчені, поети за тих часів вислов­лювали філософські ідеї або у філософсь­ких трактатах, або у творах інших жанрів. Головним осередком розвитку філософії була Києво-Могилянська академія.

Найбільшим філософом України, найвидатнішим поетом другої половини 18 ст. був Григорій Сковорода (1722-1794).

Григорій Сковорода вважав філософію тією міфічною ниткою Аріадни, що допо­магає людині знайти вихід із найскрутніших обставин життя. Провідна ідея філо­софського вчення Сковороди стосується проблеми людського щастя й сенсу життя. Вона втілена у словах «пізнай себе», «по­глянь у себе». Григорій Сковорода навчав: «Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ». Українсь­кий любомудр був переконаний, що людина щаслива тільки тоді, коли вона вільна і може перейматися тією справою, до якої має природні здібності, хист. Сковорода вважав також, що людське щастя творить злагода між особистим життям людини і громад­ським покликанням. Філософ пошановував свободу. Без неї, на його переконання, не може запанувати справедливість. Філософ­ські ідеї Григорія Сквороди втілені в його літературних творах. Найскладніші з них -

філософські трактати. Прагнучи поширити свої думки серед українського народу, мис­литель винайшов для популярного викладу філософських ідей оригінальний спосіб. Він втілював їх у мистецькій формі - у віршах та байках. Збірник поезій Григорія Ско­вороди «Сад божественних пісень» склада­ється з ЗО віршів. Байки зібрані в книгу «Байки харківські».

Музика

Києво-Могилянська академія була про­відним осередком музичної культури, де на­вчання музиці й співу вважалося обов'яз­ковим предметом. Ще в 50-х pp. 17 ст. то­дішній ректор академії Лазар Баранович організував спеціальну музично-хорову школу. Студентський хор налічував близько 300 осіб та був найкращим київським хо­ром. Музичні класи відкривалися і в коле­гіумах. Перший спеціалізований заклад му­зичного профілю зорганізували в Глухові. У 1729 р. вийшов указ про створення спі­вацької школи, наступного року вона поча­ла діяти. За часів гетьманування Кирила Розумовського Глухів став музичною столи­цею України. Тут, при дворі гетьмана, діяли професійний оркестр та оперний театр, ос­нову репертуару яких становили найкращі зразки західноєвропейської музики. Поши­рення музичних знань сприяло становлен­ню української професійної музики.

Музичну культуру України неможливо уявити без імен Артема Веделя, Максима Березовського та Дмитра Бортнянського. Після навчання в Глухівській співацькій школі Бортнянський потрапив до Петер­бурга. Навчався під опікою найвідоміших

учителів, з-поміж яких було чимало україн­ців. Удосконалював освіту за кордоном. Протягом 30 років Бортнянський очолював придворну капелу, написав більше сотні творів хорової духовної музики, багато світ­ських творів різних жанрів. Хоч би яку музику він творив, вона завжди мала в собі українські мотиви.

Максим Березовський після навчання в Глухівській співацькій школі та Києво-Могилянській академії потрапив у науку до Болонської академії, невдовзі отримав там звання академіка-композитора і став членом Болонського філармонічного товариства. Перебуваючи в Італії, поставив оперу «Демофонт».

Зовсім юний Артем Ведель, який на­вчався тоді в Києво-Могилянській академії, був знаний як найталановитіший київський диригент і віртуозний виконавець музичних творів. Ще до закінчення академії його за­брали до Москви. Протягом кількох років Ведель керував хором московського гене­рал-губернатора. Уславився як автор три­дцяти хорових церковних концертів, з-по­між яких особливо вражали концерти на чотири голоси.

Поиск по сайту: