Малярство

На відміну від графіки, ук­раїнський іконопис набував стилю бароко стриманіше. Посилення малярського нача­ла у трактуванні ликів святих, пов'язане із проникненням в ікону елементів західно­європейської живописної традиції, більше відчувалось у творчості галицьких і волин­ських майстрів. З-поміж них в останній чверті 17 ст. вирізнялася така постать з ма­лярського осередку м. Жовкви, як Іван Руткович. На Волині в той же час у подібній манері працював Йов Кондзелевич із Жов­кви, чернець Білостоцького монастиря під Луцьком.

У Гетьманщині засвоєння європейських малярських канонів мало поверховий ха­рактер, тоді як сам іконопис і надалі спи­рався на руську живописну традицію. Від тих часів збереглося чимало безіменних іко­нописних шедеврів. Ікони народних май­стрів вражають бездоганною живописною технікою, глибиною розкриття біблійних образів та осягненням усього розмаїття людських почуттів, багатством кольорів, життєствердним пафосом. Найчастіше на­родні іконописці зверталися до образу Бо­жої Матері. На іконах козацької доби Бого­родицю зображено в національному україн­ському вбранні на тлі золоченого різьблено­го рослинного орнаменту. У кожному регіо­ні України створювалися свої варіанти української Мадонни. Волинські ікони із зображенням Божої Матері відрізняються від чернігівських або від образів Слобожанщи­ни, Протягом 17-18 ст. великого поширення в Україні набула ікона Покрови. Образів Покрови збереглося чимало. У нижній час­тині таких ікон подавалися реалістичні зоб­раження представників козацької старши­ни, кошових отаманів, гетьманів. Примі­ром, збереглася ікона Покрови Богородиці із зображенням Богдана Хмельницького. Зображення тогочасних історичних діячів можна побачити й на інших іконах доби бароко. Цією рисою дослідників приваблює ікона Розп'яття з портретом лубен­ського полковника Леонтія Свічки.

Розвивався і світський портретний живопис. Портрети замовляли представни­ки козацької старшини, - власне, тому їх і

називають козацькими. Чудовим зразком козацького портрета є зображення старо­дубського полковника Михайла Миклашевського (початок 18 ст.) та знатного військо­вого товариша Григорія Гамалії (останні де­сятиліття 17 ст.). У багатьох козацьких стар­шинських маєтках створювалися портретні галереї. Найбагатшим уважають зібрання портретів Сулим у родовому маєтку Сулимівці на Київщині. Надзвичайною популяр­ністю в усій Україні користувалося зобра­ження козака Мамая. Протягом 18 ст.його можна було побачити в кожній українській хаті.

Поиск по сайту: