 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Визначення сутності сукупного суспільного продукту
|
Читайте также: |
Сукупний суспільний продукт (ССП) являє собою виражений у ринкових цінах обсяг товарів і послуг, створених протягом певного часу (як правило, року).
Таблиця 12.1
Підходи до сутності і складу сукупного суспільного продукту
| Автор | Особливості |
| Ф. Кене | Створив відому економічну таблицю, у якій виокремив у складі сукупного суспільного продукту продукцію сільського господарства і промисловості, у яких розмежував засоби виробництва і предмети споживання |
| А. Сміт | Виділяв у складі ССП засоби виробництва і предмети споживання |
| К. Маркс | Обґрунтував поділ сукупного суспільного виробництва на два підрозділи: І – виробництво засобів виробництва; II – виробництво предметів споживання. Нині висувають пропозиції щодо виділення III підрозділу, який створює засоби оборони, IV –виробництво послуг |
| Дж. М. Кейнс | При аналізі суспільного відтворення дотримувався такого ж підходу, як К. Маркс. Проте, він використовував його лише стосовно сфери обігу. Особливістю є те, що при визначенні обсягів споживання він відраховував з усієї сукупності продажів засоби виробництва (за визначенням Кейнса, це те, що підприємці купують один в одного), що дозволяє отримувати обсяг реалізації предметів споживання |
Нині в економічній теорії та практиці господарювання відповідно до натурально-речової форми ССП і згідно з функціональним призначенням відповідного блага сукупний продукт також поділяють на засоби виробництва і предмети споживання. Це зумовлено тим, що засоби виробництва і предмети споживання виконують суттєво різні функції в процесі відтворення. Якщо перші призначено для відтворення переважно речових (матеріальних) елементів продуктивних сил, то другі – для відтворення людського фактора виробництва.
Проблема співвідношення першого і другого підрозділів суспільного відтворення має величезне значення для розвитку економіки. Стосовно промисловості виокремлюють групу «А» (засоби виробництва) і групу «Б» (предмети споживання).
Від сфери матеріального виробництва слід відрізняти сферу нематеріального виробництва. До останньої належать галузі, де створюються нематеріальні блага – духовні та інші цінності, та надаються нематеріальні послуги – освіта, охорона здоров’я, наукове обслуговування тощо. У сукупності виробництво матеріальних і нематеріальних послуг становить сферу послуг.
Крім поділу на матеріальне і нематеріальне виробництво, у західній літературі існує також поділ виробництва на:
1) первинне (добувні галузі та сільське господарство);
2) вторинне охоплює всі галузі обробної промисловості, а також будівництво;
3) третинне пов’язане зі створенням різноманітних послуг, які, в свою чергу, поділяються на такі, що обслуговують або виробництво, або окремих осіб, тобто на виробничі та особисті послуги.
Сукупність галузей, які обслуговують виробництво, становить виробничу інфраструктуру (виробничий транспорт, зв’язок, а також у даному аспекті торгівлю, фінансово-кредитні установи).
У процесі розширеного відтворення різні частини суспільного продукту (ССП) виконують різні функції й тому виступають у різних формах.
Та частина суспільного продукту, за рахунок якої відновлюються спожиті засоби виробництва, виступає як фонд заміщення (ФЗ). Після реалізації суспільного продукту вона повинна бути знову повернена у виробництво, щоб забезпечити початок нового виробничого циклу.
Частина суспільного продукту, яка надходить у споживання у вигляді оплати праці, доходів підприємців, різноманітних соціальних виплат, складає фонд споживання (ФС).
Частина, яка йде на нагромадження (розширення виробництва), – це фонд нагромадження (ФН).
Отже, функціональна структура суспільного продукту може бути представлена як сукупність трьох його функціональних форм:
ССП = ФЗ + ФС + ФН. (12.1)
В умовах ринкової економіки суспільний продукт виступає як у вартісній, так і в натурально-речовій формах.
Вартісна структура суспільного продукту – це сума вартості спожитого постійного каптіалу (С), змінного капіталу (V) й додаткової вартості (m). Розгляд суспільного продукту за вартістю дає можливість з'ясувати, як в умовах ринкової економіки формується сукупний попит і в яких формах (рис. 12.2).
|
Рис. 12.2. Вартісна структура ССП і формування сукупного попиту
З наведеної схеми видно, що частина суспільного продукту (стара вартість), в міру його реалізації, в грошовій формі повертається знову у виробництво для того, щоб замістити спожиті засоби виробництва й мати можливість продовжувати виробництва (ФЗ). За рахунок іншої частини (нова вартість), по-перше, формуються грошові доходи різних верств населення (ЗП, ФС), по-друге, здійснюється нагромадження (ФН). Результатом такого використання суспільного продукту є формування двох видів сукупного попиту: попиту на засоби виробництва й попиту на предмети споживання.
Поиск по сайту: