 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Теорії, що визначають вартість (цінність) товару. Закон вартості
В економічній науці існує кілька теорій вартості, а саме: теорія витрат виробництва, теорія факторів виробництва, теорія трудової вартості, теорія граничної корисності, теорія попиту та пропозиції та інші.
Таблиця 5.2
Характеристика теорій, що визначають вартість товару
| Назва теорії | Засновники | Характерні риси |
| Теорія витрат виробництва | Р. Торренс, Н. Сеніор, Дж. Мілль, Дж. Мак-Куллох та ін. | Розглядає витрати виробництва як основу мінової вартості і цін, вважаючи, що нова вартість створюється не лише живою, а й минулою, уречевленою працею. Дана теорія виходять з того, що оскільки величина витрат виробництва залежить від цін на окремі їх елементи (предмети і засоби праці, робочу силу), то використання витрат як основи ціноутворення означає, по суті, пояснення цін на товари цінами на елементи витрат. |
| Теорія факторів виробництва | Ж. Б. Сей, Ф. Бастіа | Трактувала формування вартості в процесі виробництва як результат витрат трьох його основних факторів: праці, капіталу і землі. Всі вони беруть рівноправну участь (яка визначається для кожного з них ринком) у створенні вартості. Кожний з цих факторів "створює" відповідну частину вартості: праця – заробітну плату, капітал – відсоток, а земля – ренту. Виведення доходів з продуктивності факторів означало, що власники капіталу і землі привласнюють відсоток і ренту. |
| Теорія граничної корисності | К. Менгер, Л. Вальрас, Ф. Візер, Г. Гессен, Е. Бем-Баверком, В. Парето | Головна ідея даного підходу полягає в тому, що зведення вартості до витрат (самої праці чи праці, землі, капіталу) є неприйнятною, тому що не дає змоги врахувати корисність товару. Вартість товарів визначається ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача. |
Продовження табл. 5.2
| Теорія трудової вартості | Вільям Петі, Адам Сміт, Давид Рікардо, Карл Маркс | Теорія трудової вартості оцінює вартість товарів залежно від затрат суспільно необхідної праці на їх виробництво. Економічне вчення Карла Маркса в значній мірі збагатило теорію трудової вартості концепцією двоїстого характеру праці (астрактною і конкретною), тобто таким розумінням вартості, що відбиває речове вираження відносин між людьми в системі суспільного поділу праці. Адам Сміт стверджував, що праця – єдине точне мірило вартості, чи єдина міра, за допомогою якої можна порівняти між собою вартості різних товарів за всіх часів і у всіх місцях. Це положення, сформульоване в праці «Дослідження про природу і причини багатства народів», пізніше конкретизоване Давидом Рікардо, що збагатив, уточнив теорію трудової вартості. Вона послужила основою теорії додаткової вартості Карла Маркса та й усього його економічного учення. |
| Теорія попиту та пропозиції | Альфред Маршал | А. Маршал виходив з того, що формування ринкових цін відбувається в результаті взаємодії попиту і пропозиції та пов'язував зміну попиту з категорією граничної корисності, а пропозиції – з вирішальним впливом витрат виробництва. Він вважав, що витрати виробництва, інтенсивність попиту, межа виробництва і ціна продукту взаємно регулюють одна одну, і тут не виникає ніякого сумніву твердження, що кожна з них частково регулюється іншими. |
Закон вартості відповідає як теорії трудової вартості, так і теорії граничної корисності. Якщо вартість товару повинна детермінувати два фактори – витрати праці та ступінь цінності його для споживача, то еквівалентність обміну, відповідно до закону вартості, припускає еквівалентність обох факторів.
Закон вартості діє через відхилення цін від вартості. Коливання цін є механізмом дії закону вартості. У ринковій економіці закон вартості виконує такі функції (рис. 5.2).
Рис. 5.2. Функції закону вартості
Отже, закон вартості сприяє розвитку виробництва. Водночас він стимулює прогрес виробництва, оскільки економічними методами позбавляє товарне господарство від неефективних підприємств. А це, в свою чергу, впливає на розвиток суспільних потреб, пришвидшуючи науково-технічний і суспільний прогрес.
Поиск по сайту: