Типи економічних систем та їх еволюція

Найбільш поширена класифікація використовується на основі двох ознак: за формою власності на засоби виробництва, за способом управління господарською діяльністю (рис. 15.1).

Рис. 15.1. Типи економічних систем

Традиційна економічна система ґрунтувалась на традиціях, звичаєвому праві, обрядах, які віками характеризували виробничу та інші види діяльності людей. Саме ці обставини визначали, що виробляти, як розподіляти та споживати. Такі економічні системи дуже неохоче сприймали технічний прогрес, нові форми економічних відносин, тобто все те, що окремлює поступальний соціально-економічний розвиток суспільства. Хоча традиційні економічні системи притаманні далекому минулому, деякі їх риси і нині властиві слаборозвинутим країнам.

Характерними рисами традиційних економічних систем є:

1) панування натурально-общинних форм господарювання, багатоукладність економіки, виробництво, розподіл та обмін здійснюються на основі звичаїв, традицій і культових обрядів;

2) виробництво матеріальних і нематеріальних благ здійснюється за допомогою примітивної техніки з широким застосуванням ручної некваліфікованої праці з найпростішими формами її організації та при наявності слабо розвинутої інфраструктури;

3) соціально-економічний застій, бідність і зубожіння основної частини населення;

4) високий рівень безробіття та низька продуктивність праці.

Адміністративно-командна економічна система характеризується тим, що в ній всі ресурси є власністю держави, яка здійснює централізоване управління економікою на всіх рівнях.

Особливості адміністративно-командної економічної системи:

1) планування процесу виробництва, тобто визначається перелік і обсяги вироблюваних матеріальних і нематеріальних благ та як, ким і за допомогою яких ресурсів вони будуть вироблятись;

2) централізація ресурсів, їх розподіл не на основі попиту і пропозиції шляхом прикріплення виробників до споживачів, залежність останніх від перших;

3) обмежена сфера товарно-грошових відносин, тобто неповністю задовольняються суспільні потреби внаслідок наявності хронічного дефіциту товарів і послуг;

4) не враховуються економічні інтереси учасників виробництва, тому, як наслідок, їх незацікавленість в інтенсивній праці та низька її ефективність;

5) централізоване планування та централізоване ціноутворення, відсутність конкуренції.

Головні елементи цієї системи: жорстке директивне планування, контроль держави над економікою, пріоритет адміністративних стимулів виробництва над економічними, монополізм виробників і їх панування над споживачами, переваження державного сектору в народному господарстві.

Переваги адміністративно-командної економічної системи:

- можливість нагромадження значних за обсягом виробничих ресурсів, для вирішення тактичних і стратегічних завдань шляхом їх перерозподілу у ті галузі і сфери, які визначені пріоритетними;

- забезпечується повна, хоча не завжди раціональна та ефективна зайнятість населення, що дозволяє уникнути масового і хронічного безробіття, зубожіння людей;

- враховуються такі основні суспільні потреби, як освіта, охорона здоров'я тощо, які задовольняються за рахунок централізованих коштів на певному рівні усім членам суспільства.

Поиск по сайту: