Закон зростання потреб і соціально-економічна ефективність виробництва

Одне з фундаментальних положень економічної теорії полягає в тому, що матері­альні потреби суспільства є безмежними, а економічні ресурси, що необхідні для задово­лення цих потреб, є обмеженими.

Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію двох законів суспільно­го розвитку – закону зростання потреб і закону економії праці. Ці закони взаємопов'я­зані та відбивають дві сторони загальноекономічного закону зростання соціально-еко­номічної ефективності.

На індивідуальному рівні дія закону виявляється в тому, що кожна людина, заінтересована, з одного боку, в максимальному задоволенні потреб, завжди намагається зберігати свою працю – раціонально розподілити її між різними видами діяльності, полегшити, зробити ефективнішою за допомогою різних засобів праці, економно використовувати предмети праці, а з іншого, – забезпечити раціональне обмеження потреб жорстку черговість їх задоволення, пошук найефективніших комбінацій.

Соціально-економічна ефективність являє собою співвідношення результату і ви­трат, але результатом є не продукт, а досягнутий рівень задоволення соціальних та економічних потреб. На задоволення цих потреб (включаючи працю в сім'ї, домашньо­му господарстві) витрачають весь час, який є, по суті, суспільним робочим часом.

(3.1)

де Е – соціально-економічна ефективність;

U_с, U_е – соціальний та економічний ефекти;

Т – суспільний робочий час.

Зростання ефективності виявляється в максимізації соціального та економічного ефекту і мінімізації робочого часу. Соціальний результат знаходить вираження у за­безпеченні кращих умов життя. Економічний ефект, досягнутий у певному циклі, поля­гає в тому, що скорочення часу для задоволення одних потреб дає суспільству еконо­мічний виграш і можливість задовольняти інші, більш високі потреби, включаючи по­требу у вільному часі. Отже, створюються передумови для майбутнього розвитку.

Поиск по сайту: