Трудові відносини при капіталізмі

Трудовий колектив (у політико-економічному значенні) – суб'єкт економічних відносин власності, а також сукупний праців­ник, який забезпечує раціональне використання наявних матері­ально-речових ресурсів для створення і привласнення доходу та ін.

Умови праці – це комплекс чинників трудового процесу, що оточують виробниче середовище, стан місця роботи і ставлення працівника до виконуваної роботи, що здійснюють вплив на здоров'я і тривалість життя, працездатність і ступінь задоволення працею, на процес відтворення сукупної робочої сили й ефективність праці.

У політекономічному аспекті трудові відносини виражають відносини між власниками засобів виробництва і робочої сили з приводу формування умов праці, здійснення самого процесу праці та привласнення його результатів у формі поділу новоствореного продукту на необхідний і додатковий.

Основними структурними елементами капіталістичних трудових відносин є:

1) відносини між капіталістами і найманими працівниками щодо створення умов праці;

2) найважливішим елементом трудових відносин є ступінь експлуатації робочої сили, що вимірюється у сфері безпосереднього виробництва відношенням додаткового продукту до необхідного.

З погляду товарно-грошових відносин це відношення виражається формулою:

(6.5)

де m' – норма додаткової вартості, m – додаткова вартість, v – вартість робочої сили.

3) важливим елементом трудових відносин є контроль капіталістом процесу праці, що стосується проблеми менеджменту;

4) одним із елементів таких відносин є праця найманих працівників у позаробочий час, умови праці та її оплата, а також проблеми, пов'язані з подвійною зайнятістю.

Політекономічне визначення сутності найманої праці – це процес праці під контролем капіталіста, що супроводжується реальним підкоренням праці, привласненням власниками засобів виробництва зростаючих обсягів результатів такої праці та відтворенням відносин капіталістичної власності й одночасним збільшенням частки особистої власності.

Власність на робочу силу – це власність найманого працівника на свою здатність до праці (сукупність фізичних та розумових здібностей), яку він змушений продавати капіталісту, і у процесі використання якої виникають відносини з приводу привласнення необхідного та додаткового продукту власником робочої сили, а також частки необхідного продукту капіталістом і державою у всіх сферах суспільного відтворення.

Робоча сила, здатність людини до праці – це сукупність її потреб, фізичних, інтелектуальних і організаторських здібностей, набутих знань і досвіду, які використовуються у процесі виробництва матеріальних благ і надання послуг.

Поиск по сайту: