АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Капітал як економічна категорія товарного виробництва. Сучасна економічна наука трактує капітал як складну, багатоаспектну категорію, еволюція якої відобразила істо­ричний процес розвитку природи

Читайте также:
  1. V. КЛІНІЧНА ТА ДИСПАНСЕРНА КАТЕГОРІЯ ОБЛІКУ ХВОРОГО
  2. Автоматизація виробництва
  3. Агропромисловий комплекс та економічна безпека країни
  4. Акціонерний капітал та акціонерні підприємства
  5. Аналіз технічного рівня розвитку виробництва
  6. Аналіз технологічної схеми виробництва плавлених сирів
  7. Безпека як категорія
  8. БП. Управління людським капіталом
  9. Буття як вихідна категорія філософії
  10. Взаємодія АD і АS. Макроекономічна рівновага
  11. Взаємозв’язок потреб, виробництва і попиту
  12. Вибір обсягів виробництва у короткотерміновому періоді

Сучасна економічна наука трактує капітал як складну, багатоаспектну категорію, еволюція якої відобразила істо­ричний процес розвитку природи, форм руху, динаміки та структури товарного виробництва. В економічній теорії сфор­мувалися такі підходи до визначення сутності капіталу.

1. Предметно-функціональний підхід, згідно з якимкапітал ототожнюється з нагромадженою працею, призна­ченою для подальшого виробництва або продажу й одержання доходу.

2. Соціально-економічний підхід, згідно з яким капітал трактується як економічна категорія – специфічні суспільні відносини, що виникають за певних історичних умов.

3. Грошовий підхід, згідно з яким капітал досліджуєть­ся як фінансовий ресурс, що приносить дохід власникові у вигляді процента.

4. Ототожнення капіталу з часом як особливимекономічним ресурсом, що визначає дохід підприємців як винагороду за відмову від задоволення поточних потреб заради отримання майбутніх благ.

5. Трактування капіталу як певного вкладення, завдяки чому забезпечується одержання доходу.

У рамках цього підходу виокремлюється категорія " людського капіталу” як міри втіленої у людині здатності приносити дохід. Освіта, професіоналізм, здоров’я, природні здібності та творчість індивіда розглядаються як чинники його продуктивної сили, що сприяє збільшенню обсягів ви­робництва високоякісної інноваційної продукції і прино­сить так звану технологічну ренту, виступаючи найважли­вішим джерелом зростання доходу окремої людини й суспільства в цілому. При цьому особистість визначається не лише як суб'єкт, а й як об'єкт економічної діяльності та інвестицій, які прибутковіші, ніж капіталовкладення в інші фактори виробництва.

Інвестиціями у людський капітал вважаються витра­ти на здобуття освіти, кваліфікації, підготовку та перепідго­товку робітників, підтримку здоров'я, інформаційне забезпе­чення тощо. Величина людського капіталу оцінюється по­тенційним доходом, який він може приносити власнику.

Соціально-економічне багатство інтелекту відображає категорія "інтелектуальний капітал", який функціонує у "чистому" вигляді в таких сферах, як наука, освіта, охоро­на здоров'я, управління тощо. У високоцивілізованому суспільстві інтелектуальний капітал починає переважати над усіма іншими формами капіталу, виступаючи голов­ною передумовою нагромадження суспільного багатства.

Матеріально-речовий зміст капіталу формують речові та особисті, фінансові та інтелектуальні фактори товарноговиробництва, його продукти (товари і послуги), які обслуговують процес створення економічних благ та їх просування у сфері виробництва, обміну, споживання.

Соціально-економічну форму капіталу визначає взає­модіючий рух підприємницької та особистої власності економічних суб'єктів у процесі їх виробничо-господарської, комерційної діяльності та отримання відповідних доходів.

Таблиця 6.1

Класифікація капіталу


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)