Перехідна економіка в контексті суспільних і природних процесів

Одним з перших, хто вказав на необхідність виокремлення перехідного стану суспільства, був французький економіст Сен-Сімон. Він розрізняв два типи епох: органічну (нормально функціонуючу систему) і критичну (перехідну).

Важливо зазначити, що матеріальною основою перехідних станів (а отже, і критеріями їх визначення) є, з одного боку, зміна домінуючого фактора виробництва, з іншого – зміна характеру відносин між людьми. Так, за умов переходу від аграрного до індустріального суспільства змінюється, відповідно, і домінуючий фактор: від землі він переходить до капіталу. У свою чергу особисті, засновані на звичаях (традиціях) відносини аграрного суспільства трансформуються у ринкові, речові відносини, адекватні індустріальному суспільству.

У найбільш загальному вигляді під перехідністю розуміється процес якісних змін в основах того чи іншого суспільства, спрямованих на перехід до нового соціально-економічного ладу.

Головний зміст перехідного періоду – це зміни в економіці. Економіка, таким чином, набуває за умов перехідного періоду особливої якості, вона характеризує своєрідний «проміжний» стан суспільства. Звідси випливає і особливий характер перехідної економіки, який відрізняє її від «звичайних» економік.

Риси перехідної економіки:

1) особливий характер неврівноваженості перехідної економіки;

2) альтернативний характер перехідної економіки, тобто перехідна економіка повинна обов'язково перейти до нового стану, якісно відмінного від попереднього стану економіки;

3) особливий характер суперечностей у перехідній економіці, а саме суперечності між новим (прогресивним) і старим (регресивним), при цьому виступають як суперечності розвитку;

4) наявність у перехідній економіці особливих – перехідних економічних форм (поєднання в собі елементів як старого, так і нового);

5) історичність перехідної економіки.

Середовище її існування визначають головні сфери (складові) люд­ської життєдіяльності – економічна, політична, соціальна, духовна, при­родно-екологічна, які суттєво впливають на її зміст, характер, напрямки руху (рис. 15.2).

Рис. 15.1. Середовище перехідної економіки

Природно-екологічне середовище характеризується багатоманітніс­тю географічних, кліматичних ознак, станом флори і фауни, наявністю по­кладів корисних копалин тощо.

Економічне середовище представлене стаціонарними, неперехідни­ми економічними процесами та явищами, в яких функціонування домінує над розвитком.

Політичне середовище охоплює такі найважливіші складові, як:

- незалежні держави з притаманними їм формами правління, полі­тичними режимами, формами устрою;

- різноманітні міждержавні та наддержавні утворення (наприклад: СНД, ЄС тощо);

- політичні партії і політичний процес.

Соціальне середовище характеризується багатоманітністю взаємо пов'язаних людських верств, прошарків і угруповань, а також інститутів громадянського суспільства за такими ознаками: демографічні, расові, національні, майнові, професійні, релігійні тощо.

Духовне середовище представлене складною системою форм суспі­льної свідомості (наукова, естетична, етична, моральна, релігійна); типів культур, традицій, генотипів різних народів; інститутів та організацій, що їх обслуговують (творчі спілки, наукові організації, релігійні конфесії, етичні норми та правила, національні звичаї і т.д.).

Таблиця 15.1

Типи перехідної економіки

Поиск по сайту: