Ефективність та економіка добробуту

Економічна теорія добробуту є галуззю економічної теорії, в якій розглядаються необхідні умови максимізації суспільного добробуту, умови та проблеми досягнення оптимальних станів та правила, дотримання яких при прийняті урядовцями рішень, дозволяють рухати суспільство в напрямку покращення суспільного добробуту.

Теорія добробуту є галузь економічної теорії, яка має справу з нормативними питаннями. її метою є не розгляд того, як функціонує економіка, а на скільки добре вона функціонує.

Теорія добробуту розглядає такі основні два питання:

1) питання ефективності розподілу ресурсів: чи економіка "витискає" можливий максимум з своїх обмежених ресурсів, чи вони використовуються нераціонально?

2) питання справедливості: на скільки справедливий розподіл товарів і послуг між різними членами суспільства?

Під розподілом ресурсів ми розуміємо перелік або повний опис того, хто чим займається (що виробляє), і хто що одержує.

Можливий розподіл ресурсів залежить від існуючих в економіці технологій та придатних ресурсів.

Цінність кінцевого результату будь-якого розподілу ресурсів залежить від споживчих уподобань, які визначають, як люди оцінюють те, що одержують.

Графік 17-2 представляє економіку, що складається лише з двох людей, Дмитра та Софії. При умові, що люди оцінюють свої особисті корисності кількістю благ, що вони одержують, В є кращим розподілом, ніж А, який, в свою чергу, є кращим від С. Але порівняння А з такими точками, як Д Е> або Г> вимагає застосування нами оціночних суджень стосовно відносної важливості для нас корисності благ для Дмитра та Софії.

З метою відокремлення питання справедливості і ефективності, сучасна теорія добробуту використовує ідею Парето-ефеїстивносгі, названу на честь італійського економіста Вільфредо Парсто (чий підручник з політичної економії був виданий в 1909 році).

Розподіл є Парето-ефективним (або Парето-оптимальним), якщо при існуючих споживчих уподобаннях, ресурсах та технологіях є неможливим перейти до іншого розподілу, який би покращив добробут деяких людей, одночасно не погіршуючи добробут інших.

При умовах графіка 17-2 перехід від А до В або А до С розглядається як Па-рето-виграш: в будь-якому випадку Софія покращує своє положення, але Дмитро своє положення не погіршує. Якщо В чи С можуть бути вироблені економікою, тоді положення в точці А є Парето-неефективним.

хм* гак гне

Проте критерій за Парето нічого не говорить про такі зміни як, наприклад, перехід від А до В (чи /*)" за яких Дмитро покращує своє положення, але Софія погіршує. Без застосування чіткого оціночного судження про відносну важливість корисності благ для Дмитра та Софії ми не можемо оцінити цих змін. Отже, Парето-критерій має обмежене застосування - для оцінки розподілу на грунті ефективності.

Графік 17-3 поглиблює наш аналіз. Припустимо, що завдяки всім мо-

жливим реорганізаціям у виробництві, економіка може виробляти будь-де всередині або на межі АВ. Межа ефективності А В показує на максимальну кількість благ, яку може виробити економіка для однієї людини, при певній кількості благ, вироблених для іншої людини. Всі точки, що знаходяться на межі є Парето-ефективними: Дмитро може покращити свій добробут лише погіршивши добробут Софії, і навпаки. При будь-якому розподілі всередині межі завжди є можливим досягти Парето-виграша, рухаючись на північний-схід до межі А В.

Поиск по сайту: