Теорія загальнї рівноваги та політика в галузі економіки добробуту: ефективність та справедливість

Теорія рівноваги вважається однією з фундаментальних в економічній науці, її розробкою займалися багато відомих економістів. Умови часткової рівноваги ґрунтовно аналізував А. Маршалл. Проблему ринкової рівноваги в умовах недосконалої конкуренції аналізували Дж. Робінсон і Е. Чемберлін. Причини порушення рівноваги розглядав Дж. Кларк. Першу модель загальної економічної рівноваги розробив видатний швейцарський економіст Л. Вальрас.

Економісти-теоретики виявили взаємозалежності ринків і цін і розробили моделі загальної ринкової рівноваги. Вони ґрунтуються на уявленні, що будь-яка зміна ціни одного виду продукту, блага чи фактора призводить до змін у цінах пов’язаних із ними товарів і послуг.

Існує система цін, яка може набути рівноваги, якщо зміни цін розглядати водночас із змінами доходів і межами споживання в певний момент часу.

Кожен споживач вибудовує для себе ієрархію своїх потреб і визначає свій власний попит на ринку відповідно до своєрідної шкали.

Споживач може максимізувати корисність кожного блага, якщо розподілить свій грошовий дохід так, щоб остання його одиниця, витрачена, наприклад, на хліб, принесла б йому таку ж додаткову (граничну) корисність, як і остання одиниця, витрачена ним на молоко чи м’ясо. Якщо розділити граничну корисність блага на його ціну, одержуємо зважену (середню) граничну корисність.

Тому кожен споживач змінює межі споживання окремих благ доти, доки їх граничні корисності не будуть пропорційними до цін, або доки не дорівнюватимуть зваженій граничній корисності.

Правило максимізації корисності благ вимагає такої рівності:

мих _ ми 2 _ ми3 _ _ мип

Рі _ Р2 _ Рз __ Рп ’

де ми1,2,3 - гранична корисність окремих товарів; Р1,2,3 - їх ціни.

За таких умов споживач повністю використовує свій грошовий дохід. Тобто за цим рівнянням на ринку настане рівновага.

Загальна рівновага. Закон Вальраса

Основна особливість економіки - взаємозалежність її частин. Ріст цін на одні товари викликає зміну попиту на інші і т. д.

Взаємозамінність і взаємодоповнюваність товарів - два основних типи відносин взаємозалежності. Взаємозамінні (субститутні) товари служать однаковим цілям, хоча й не зовсім однаково (плащі й парасольки, вугілля та мазут та ін.). А взаємодоповнювані (компле-ментні) товари споживають разом (нитки і голки, машини і бензин і т. ін.). Якщо абстрагуватися від ефекту доходу, то зниження ціни одного з двох взаємозамінних товарів зменшить попит на інші, а у випадку взаємодоповнюваних товарів має місце протилежна зміна.

Таким чином, функція попиту чи пропозиції на будь-який товар включає в якості змінної не лише ціну цього товару, але й - з урахуванням можливого впливу - ціни всіх товарів. Попит на товар потенційно залежить від цін на всі решта товари.

Якщо виробляється п різних товарів, до яких крім споживчих товарів, засобів виробництва, різних послуг відносяться також облігації, акції, інші цінні папери, підприємства і т. д., гроші розглядаються також як один із товарів, то попит на 10-й товар визначається рівнянням

А0 _ Д0р,Р2,Рз,...,Рп, А,М),

де А - показник реальних активів (сільгоспугідь, різного роду підприємств і т. ін.),

M - запас готівкових грошей; Л, Ръ Ръ-Pn - Ціна товару; D - попит на товар.

В рівнянні в уявному вигляді не записаний дохід, який задається цінами на товари, послуги та ресурси. Функція пропозиції на 10-й товар має вигляд

Sw = S10 {Pi, Рг, Рз,..., Pn, A, M).

Економіка знаходиться у стані загальної рівноваги, якщо пропозиція кожного товару рівна попиту на нього. Рівновага описується системою рівнянь

Si = Di, S2 = D2,..., Sn = Dn.

Оскільки відомі A і M, то система рівнянь розв’язується відносно цін р, Р2,..., Pn, що задовольняють умови рівноваги.

Визначивши ціни, з системи рівнянь знаходимо кількість товарів, які обмінюються. Наведену систему можна розширювати, ускладнювати, включати інші змінні, що впливають на пропозицію та попит.

В умовах загальної рівноваги грошова вартість усіх товарів на боці пропозиції дорівнює загальній грошовій вартості товарів на боці попиту:

nn

X P.S, =Е РР,. Дана тотожність і є закон Вальраса.

Економіка добробуту (Welfare economics) розглядає питання економічної ефективності у виробництві й обміні благ та рівності у розподілі доходів.

Одним з головних наслідків та ціллю урядової діяльності є зміна у розподілі доходу. Головною метою економіки добробуту є забезпечення схеми, у рамках якої можна давати оцінки програмам державних асигнувань.

Економіка добробуту ґрунтується на правилі ефективності (Efficiency rule): розподіл ресурсів серед благ та благ серед споживачів є Парето оптимальним (Pareto optimal) або ефективним (efficient), якщо неможлива жодна реорганізація виробництва та споживання, за якою покращується стан одних індивідів без погіршення стану інших.

Критерій Парето грунтується на цінностних поглядах індивіда- кожна людина здатна краще за всіх оцінити свій власний добробут. Це призводить до того, що добробути окремих індивідів неспівставні й суспільний добробут не можна отримати за рахунок підсумовування добробутів всіх членів суспільства. Тому за Парето не існує єдиного суспільного оптимуму, замість цього існує нескінченна кількість оптимумів.

Проблеми, що пов’язані з використанням Парето-критерія.

Часто при оцінці різних урядових політик виникає потреба у між особистому порівнянні розподілів.

Якщо обидва розподіли x та y є Парето ефективними, неможливо використовувати критерій Парето для їх ранжування.

Ефективність – це нормативний критерій для оцінювання впливу використання ресурсів на добробут індивідів.

Критерій ефективності (Парето оптимальності) задовольняється, коли ресурси протягом певного заданого періоду використовуються в такому напрямі, коли неможливо покращити добробут однієї людини без погіршення добробуту іншої людини.

Вільна торгівля благами, що призводить до взаємних виграшів, - важливий аспект ефективності. Коли ефективність досягнута, подальший обмін благами між індивідами є неможливим.

В той же час, багато людей сперечаються с приводу того, що не всі взаємно вигідні обміни мають бути дозволені. Так індивіди вимагають, щоб уряд використовував свою владу для запобігання угод, які вони вважають морально недоцільними. Вони вважають, що держава має використовувати владу для здійснення виборів їх мешканців. В багатьох країнах є закони, що дозволяють продаж наркотиків, ігрових послуг, проституції та інших послуг, в яких деякі люди мають бажання взяти участь, але інші вважають морально недоцільними.

Критерій ефективності базується на підкреслюванні ціннісного судження, що індивідам дозволяється задовольняти їх власні інтереси, але щоб при цьому не постраждали інші. Ті, хто бажає втручатися з метою перешкодити іншим досягти їх власних інтересів, не згодні з цінносним судженням. Тому індивідуалістська етика, яка підкреслюється критерієм ефективності, не може бути застосована до усіх людей.

Аналіз ринкової рівноваги. Часткова та загальна рівновага. Ефект зворотного зв'язку. Закон Вальраса. Рівновага в економіці обміну. Поняття загальної рівноваги за Парето. Ефективність та економіка добробуту. Парето - ефективний стан економіки. Теореми суспільного добробуту. Критерії оцінки добробуту: утилітаристський критерій, критерії Роулза, критерій Хікса. Теорія загальної рівноваги та політика в галузі економіки добробуту: ефективність та справедливість.

Поиск по сайту: