Економіка світу в останній третині 20 століття

Розвиток індустріальної регульованої ринкової економіки. Завершення процесу індустріалізації. Науково-технічна революція як чинник економічного розвитку. Зрушення в галузевій структурі провідних країн ринкової економіки. Форми державного регулювання економіки. Транснаціональні корпорації. Утвердження моделей розвиненої ринкової економіки.

Розвиток світового господарства та міжнародних економічних відносин. Інтеґраційні процеси в економіці. «Спільний ринок» як форма економічної інтеґрації. Формування і розвиток трьох центрів світової ринкової економіки.

Економічні кризи 70–80-х рр. XX cт. Становлення економіки постіндустріальної цивілізації.

Основні тенденції розвитку економіки США. Причини зниження темпів зростання в 50–60-ті роки. Стан економіки країни в 1970-х рр. – на початку XXI ст. «Рейганоміка».

Економічні наслідки поразки Японії в Другій світовій війні. Реформи 1940-х – 1950-х рр. Джерела і зміст «японського економічного дива». Чинники економічного зростання Японії. Особливості японської моделі економічного розвитку.

Програма повоєнного відродження та розвитку економіки Л.Ерхарда в Німеччині. Становлення соціально-ринкового господарства. Фактори економічного піднесення ФРН у 1950-х – першій половині 1970-х рр. Економіка Німеччини в постіндустріальний період.

Особливості повоєнного розвитку економіки Франції. Економічний розвиток і особливості соціально-економічної політики. Місце Франції у світовому господарстві.

Основні тенденції розвитку англійської економіки. Посилення державного регулювання. Характер повоєнної націоналізації окремих галузей народного господарства, її мета. Крах колоніальної Британської імперії і його вплив на економіку Англії. Роль Великої Британії у світовому господарстві на сучасному етапі. «Тетчеризм».

До інформаційних технологій зазвичай відносять сукупність технологій у мікроелектроніці, створенні обчислювальної техніки (машин та програмного забезпечення), телекомунікації, мовленні та оптико-електронної промисловості. Останні два десятиліття XX ст. виникає сузір'я великих технологічних проривів у сфері нових матеріалів, джерел енергії, в медицині, у виробничій техніці, зокрема в транспортній технології. Сучасний процес технологічної трансформації розширюється по експоненті. Сьогодні ми живемо у світі, який вже давно називають цифровим, або електронно-цифровим. Нові інформаційні технології— це не просто інструменти, якими необхідно користуватися, а процеси, які необхідно розробляти.

Є суттєві відкриття у сфері інформаційних технологій;

поява мікропроцесора як ключового пристрою в поширенні мікроелектроніки (1971 р.);

винайдення мікрокомп’ютера в 1975 р. (перший успішний комерційний варіант з'явився у квітні 1977 р.);

виробництво операційних систем для мікрокомп'ютерів компанією Microsoft (середина 1970-х рр.);

промислове виробництво оптичних волокон компанією Corning Glass на початку 1970-х рр.;

промислове виробництво відеомагнітофонів компанією

8опу у середині 1970-х рр. на основі відкриттів, зроблених у

1960-х роках в Америці та Англії;

в)створення в 1969 році компанією Advanced Research Project Aganscy (АRРА) Міністерства оборони США нової, революційної електронної комунікаційної мережі, яка згодом перетворилася на сучасний Інтернет.

Усі ці відкриття мають спільні характеристики: ґрунтуючись головним чином на наявних знаннях і розвиваючись як продовження ключових технологій, вони завдяки доступності й падінню ціни за зростання якості являють собою кардинальний прорив у масовому поширенні технології у сфері комерційного та суспіль­ного використання. Під час третьої хвилі НТП розпочалося й господарське освоєння навколоземного космічного простору, були синтезовані матеріали, яких раніше не існувало в природі, створено промислові роботи, здатні практично повністю замінити людину на виробництві, а персональний комп'ютер перетворив і примножив потоки інформації. Досягнення науки і техніки у поєднанні з високим рівнем політичних, економічних та соціальних інститутів уможливили вихід країн Заходу на небачений раніше рівень економічного розвитку - - рівень задоволення різноманітних, у тому числі зовсім нових потреб переважної частини свого населення.

Усе це дало підстави для висновку про завершення індустріального періоду в розвитку західних країн: США, Великої Британії, Франції, ФРН, Японії, Швеції, Норвегії, Швейцарії, Голландії, Бельгії, Австрії, Ізраїлю та ін.

Утім скороченню кількості та частки зайнятих у промисловості цих країн сприяло також перенесення виробничих потужностей, особливо «екологічно сумнівних», до таких країн із середнім рівнем економічного розвитку і відносно дешевою робочою силою, як Туреччина, Південна Корея, Індонезія, Бразилія, Мексика, Таїланд. Перенесення технологій і цілих виробництв до цих та інших країн, поряд із негативними ефектами, мало наслідком їх індустріалізацію, перетворення на нові індустріальні країни, або нові індустріальні економіки.

У цей період країни Латинської Америки, Східної Європи та колишнього Радянського Союзу перебувають на етапі переходу не лише від планово-директивної до ринкової економіки, а й до постіндустріальної структури виробництва та зайнятості. Та попри те, що нова технологічна структура і нова постіндустріальна, сервісно-інформаційна економіка відіграють дедалі більшу роль у світовому співтоваристві, говорити про остаточне і глобальне завершення доби індустріалізму зарано. Про це свідчить принаймні, що такі країни, як Китай та Індія, зі своїм величезним економічним потенціалом, зовсім нещодавно вступили у стадію зрілого індустріалізму, а більшість країн Африки його ще навіть не досягли.

Поиск по сайту: