АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Особливості і етапи трансформації командно-адміністративної системи в Україні

Читайте также:
  1. Автономія в Україні. Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим
  2. Адміністративно-правові відносини, їх структура, особливості та види.
  3. Аналіз та оцінка екологічної складової регіональної системи
  4. Біоетика і становлення національної системи охорони здоров’я в Україні.
  5. Велике князівство Литовське: особливості взаємодії культур литовської і давньоруської.
  6. Вентилятор системи охолодження дsодного моста
  7. Вибір системи виробничого навчання
  8. Види конституції, їх структура та особливості
  9. Вимоги для системи контролю доступу
  10. Виникнення і розвиток криміналістики в світі і в Україні.
  11. Виникнення і розвиток криміналістики в світі і в Україні.
  12. Виникнення та розвиток страхової медицини в Україні.

Економічна трансформація – це безперервний процес видозмін, серед яких розрізняють разові, дискретні та систематичні. Трансформація у вузькому сенсі (разові та дискретні зміни) – перехідний період (перехідна економіка, трансформаційна економіка «у вузькому розумінні») - обмежений в часі процес, який визначається поворотними подіями в суспільстві, полягає в переході від одного рівноважного стану до іншого. Тоді як трансформація в широкому сенсі (систематичні зміни) – це не обмежений в часі постійний процес перетворень системи, її елементів, зв'язків і відносин між ними.

На думку П.М. Леоненка та О.І Черепніна у сучасномусвіті інтенсивно відбуваються п'ять масштабних трансформаційнихпроцесів.

Перший трансформаційний процес, пов'язаний зі значнимиперетвореннями у системі розвинутої ринкової економіки (30 країн ОЕСР),характеризується успішними переходом від індустріального допостіндустріального суспільства та подальшим його розвитком.

Другий трансформаційний процес має місце у більш ніж 120 країнахАзії, Африки, Латинської Америки, де відбувається затяжний перехід доіндустріального суспільства за моделлю «модернізації навздогін».

Третій трансформаційний процес охоплює постсоціалістичні країниЦентральної і Східної Європи (ЦСЄ) і пострадянські республіки(за класифікацією МВФ 29 країн). У найзагальнішому вигляді він знаменуєсобою перехід від планової до ринкової економіки.

Четвертий трансформаційний процес також націлений на створенняй ефективне функціонування ринкової економіки, однак не вкладається нів загальну схему її генезису, ні у схему постсоціалістичних ринковихперетворень. Мова йде про становлення соціалістичної ринкової економікив Китаї та В’єтнамі.

П’ятий трансформаційний процес охоплює явища, що відбуваютьсяу світовій системі господарства в цілому. Він пов’язаний зі становленнямі функціонуванням глобальної економіки.

В кінці ХХ ст. близько тридцяти колишніх соціалістичних країнвідмовилися від системи централізованого планування і здійснили глибокіінституційні перетворення, щоб побудувати ринкову економіку. Всі вони,включаючи Україну, потрапили в ситуацію «потрійного переходу» - доринкової системи і демократичних політичних інститутів, а такожінтеграції в глобальний ринок. Це сприяло утвердженню нової політичноїмоделі, яку можна назвати «трансформаційною державою», і якій припалона себе брати, особливо на ранніх етапах реформи, функції агентарозвитку. Крім особливої глибини «потрійного транзиту», підвищеннюролі держави в процесі трансформації мали сприяти слабкістьнаціонального бізнесу і громадянського суспільства.



Сутність перехідного процесу в Україні полягає в переході від підсистеми, сформованої для обслуговування єдиного народногосподарського комплексу колишнього СРСР, який функціонував на директивно-планових засадах, до цілісної економічної системи, що функціонує на ринкових принципах.

За час існування України як незалежної держави відбулося поглиблення структурної кризи в економіці. Глибина кризових потрясінь економіки України та інших країн колишнього СРСР і східноєвропейських країн, яка припала на другу половину 80-х – початок 90-х років, зумовлена не тільки деформаціями командно-адміністративної системи. Ці економічні потрясіння були пов’язані з необхідністю докорінного технологічного переозброєння виробництва, викликаного новим етапом науково-технічної революції.

Державна економічна політика в Україні впродовж останніх років сприяла структурним деформаціям шляхом фактичного перерозподілу інвестиційних ресурсів на користь так званих базових галузей (через механізм зниження ставок податку на прибуток та введенням додаткових пільг, скажімо, в чорній металургії). В результаті впродовж останнього десятиріччя несприятливий потенціал розвитку формувався в галузях, які забезпечують виробництво кінцевої продукції, передбаченої для виробничого та споживчого попиту (машинобудування, легка, харчова промисловість тощо), і сприятливий в чорній металургії, паливній, хімічній та нафтохімічній галузях.

Побудувавши планово-ринкову економічну систему, тобто регульовану соціальну ринкову систему, Україна зможе рівноправно увійти у світове господарство. Характерна особливість сучасного економічного розвитку - діалектичне поєднання планування і ринку, що підтверджується досвідом країн Західної Європи. Думки, що сьогодні ринок розвивається саме як регульований, дотримуються багато вчених.

‡агрузка...

Що стосується соціально-класової структури, то поряд із кланово-корпоративними угрупованнями в Україні (як і скрізь в СНД)сформувалися прошарки середньої і дрібної буржуазії (переважно, у сферіторгівлі) і вузький, але активний прошарок «професіоналів». Інтелігенціявкрай диференційована: маса «рядової» (вчителі, лікарі, інженери і т.п),переважно бідної, та прошарок «елітної», в значній мірі зрощеноїз владою. Робітничий клас теж диференційований залежно від типівпідприємств.

Безперечно, що тривалі ринкові реформи принципово змінили соціально-економічне становище України. Вже мало хто сумнівається в доцільності розбудови ринкової економіки. Однак відкритим залишається питання щодо завершення перехідного етапу трансформації національної соціально-економічної системи та стратегії подальших реформ.

Україна відійшла від централізовано-планової економіки, але до системи стратегічного (корпоративного) планування не прийшла. Відсутність економічної стратегії згубна для економічного розвитку, особливо в умовах трансформаційного процесу, коли зміна моделі економіки є практичним завданням.

В Україні не відбувалося швидкого та гнучкого пристосування до змін в економічному середовищі внаслідок недостатньої кваліфікації менеджменту підприємств, галузей та в цілому народному господарстві, який не зміг використати світовий досвід антициклічного регулювання, нераціональної міжгалузевої структури та структури основних фондів, а також внаслідок сильних політичних впливів (в основному демагогічно-популістських). Після 1991 року поглиблюється технічна відсталість значної частини підприємств. Через спад виробництва та нестачу інвестиційних ресурсів майже припинилося оновлення основних виробничих фондів, катастрофічно збільшується їх моральний та фізичний знос. Має місце структурна деформація промислового виробництва у бік сировинних галузей, орієнтованих на експорт (передусім чорної металургії), яка супроводжується глибокою деградацією виробництв, що повинні задовільняти потреби внутрішнього ринку. Найбільше потерпіли наукоємні галузі – машинобудування, високотехнологічні галузі хімічної промисловості, а також легка промисловість і виробництво товарів широкого вжитку.

В Україні, на жаль, переважна більшість важливих реформ досі недоведена до логічного і результативного завершення. У президентськомупосланні 2008 року знову повторювалося, що попри зростання, економіцібракує стратегії реформ, у ній досі відсутні реальні структурні зміни – запасивності виконавчої влади національне господарство залишаєтьсянеконкурентним і енерговитратним.

Таким чином, для формування позитивного тренда в умовахпостіндустріальної трансформації необхідний державний вплив наекономіку, який полягає в наступному: вибір національних пріоритетіврозвитку, зокрема в області високотехнологічного і наукоємного секторів;збалансованість як державних, так і приватних інвестицій в НДДКРі формування на цій основі приватно-державного партнерства; створеннянових структур національної інноваційної системи у формі кластерівновітніх технологій, що є технопарками, науковими центрами;стимулювання університетів для переходу від класичної схеми «наука +освіта», до схеми «наука + освіта + інноваційний бізнес»; вдосконаленняінституційної бази нової економіки, зв'язаної з використаннямінтелектуальної власності.

Особлива організуюча роль держави у вітчизняній економіціпов'язується з недостатньою або заниженою активністю суспільства таіндивідів. В ході ринкових реформ черговий раз виявилася неготовністьзначної частини населення до самостійного заняття бізнесом. Замістьактивної участі в ринкових відносинах одна його частина відійшла у біксамоізоляційної пасивності, інша – спекуляції і рекету, і лише третяповелася відповідно до етики підприємництва. Відповідно ми стикаємосяз викликами, які вимагають певних змін.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |


Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)