Відомо, що промова повинна бути складена, ніби жива істота,

- у неї повинно бути тіло з головою і ногами, до того ж тулуб і кінцівки

Повинні підходити один до одного і відповідати цілому.

Платон

1. Будь-який виступ обов’язково обмірковується. Це потрібно робити з кількох причин: щоб знати, що говорити, як це подати слухачам і у якій послідовності викладати думку. Останнє є дуже важливим моментом для успішного виступу, оскільки викінчує його презентацію і показує підготованість промовця та його уміння й культуру публічної презентації.

Кожен текст має свою структуру. П.Сопер розглядає види таких структур для промов різних жанрів. Однак є загальна, єдина для всіх виступів логічна схема-каркас. Ще з античних часів виділяються три структурні моменти твору: вступ, ос­новна частина та висновки (при можливості детальнішої побудо­ви: вступ = зацікавлення + основна частина = опис + оповідь + міркування, висновки = переконання). Основну увагу треба при­діляти найбільшій за обсягом основній частині, власне викладу, що містить докази на користь вашої позиції. Якщо вступ занадто великий, то промова нагадуватиме немовля, в якого велика голо­ва й мале тільце. При розтягнутих висновках виступ буде подіб­ний до жирафи з малесенькою головою, але занадто довгими ногами. Якщо довго викладати висновки, аудиторія може обра­зитися чи занудьгувати: адже переважна більшість людей вже все й так зрозуміла, тому "розжовувати" очевидне не треба: до­статньо допомогти думці слухачів оформитися у слово, що йстане моментом переконання.

Вступ

Оратор, входячи до аудиторії, насамперед звертається до неї. Тут на допомогу йому приходять так звані етикетні формули: пані та панове, брати та сестри і т.п. Пам'ятайте, що момент початку промови є найвідповідальнішим: який тон ви задасте, так і прозвучить весь ваш виступ.

Можна, наприклад, почати виступ прикладом з власного досвіду: "Трапилось зі мною таке...". Це одразу ж зацікавлює, все­ляє віру в щирість оратора, в його здатність мудро зважувати життєвий досвід тощо.

Вступ може починатися з цитування чужої мудрості, крила­того вислову, з відомого афоризму, наприклад: "Недаремно ка­жуть, що краще з розумним загубити, ніж з нерозумним знайти. От і...". Інколи така цитата може передувати тексту у вигляді епіграфа (найчастіше в писаній промові).

Цікаво й ефектно почати з того, що на даний момент хви­лює суспільство — скажімо, трагічні події на зразок стихійного лиха, або ж, навпаки, радісна звістка про важливі прогресивні перетворення: "Сьогодні, коли всі ми охоплені почуттям...". Це одразу ж встановлює контакт з аудиторією, справляє враження, що оратор живе тими ж думками й почуттями, що й усі присут­ні, отже, говоритиме про щось цікаве й важливе. Варто проциту­вати газетний чи радіотелевізійний матеріал, приклад з книги, яка у всіх на вустах, з кінофільму. Так ваша тема непомітно пов'яжеться з настроєм аудиторії.

Колись посібники з риторики обов'язково вміщували в собі цілий набір етикетних формул, а також кліше ділових паперів, шаблони листів на різні випадки життя тощо. Сьогодні це відійшло в минуле; питання про ділові папери включено до культури мови і т.д. Однак слід пам'ятати, що традиційні для європейського суспільства етикетні формули продовжують вживатися у відповідних сферах й досі. Зразки таких формул можна знайти в численних книжках з етикету (напр.: Мацюк Я. Звичаї, приписи доброї поведінки. Поради молодим істаршим. — Львів, 1994).

Можна також почати виступ з цитування якихось точних цифрових даних, документів, наприклад: "Відомо, що в сьо­годнішній Україні живе близько п'ятдесяти мільйонів лю­дей...".

Можна, нарешті, почати просто з якогось влучного й при­стойного жарту, що одразу ж викликає людські симпатії. Жарті­вник є завжди начебто "свій"; психологи кажуть, що така ситуа­ція свідчить: той, хто жартує, звичайно відчуває душевний стан, цінності та тривоги аудиторії, її "культурний код". Жарт знімає відчуження між людиною за кафедрою й тими, хто перед нею. Крім того, він фокусує увагу. Важливо тільки пам'ятати, що не варто перетворюватися на скомороха. Дотепність ваша мусить бути інтелігентною, це стане виразом поваги до аудиторії. Особ­ливо обережно такі речі використовуйте в церковному красно­мовстві.

Вступ-зацікавлення є лише підходом до теми, й необхідно одразу ж, викликавши інтерес аудиторії, сконцентрувавши її увагу на проблемі, спрямувати слухачів у потрібне вам русло, перейти до основної частини.

Основна частина

Перш за все дайте опис ситуації, змалювавши ті обставини, які будуть об'єктом уваги. Наприклад, описом може стати плав­ний перехід від вступу-афоризму до конкретної ситуації:

"Казав один мудрий чоловік давніх часів, грецький філософ Геракліт, що не можна двічі увійти до однієї й тієї ж річки, бо вона тече й вода в нійзмінюється. Так не вдається нам сьогодні повернутися до тих цінностей та звичаїв, які ще вчора видавалися священними і непорушними".

Як режисер виводить на сцену дійових осіб і розставляє їх у відповідній мізансцені (коли завісу піднято, ми бачимо групу людей у певному розташуванні, в певнім місці й т.д.), так і ви в описі зав'язуєте рух майбутнього сюжету, плин дальших подій.

Опис мусить плавно перетекти в оповідь. Але опис — статич­ний, а оповідь — динамічна, рухлива.

"Погляньте навколо: всюди вирує неспокій. Політичні партії змагаються за вплив на народ. Активізується особистість, шукаючи способів не лише вижити, а й побудувати гарне життя собі й своїм близьким. У всіх на слуху імена людей, які досягли успіху, стали взірцем ділової, комерційної, політичної активності. Але водночас піднімає голову злочинність, чиняться вбивства на замовлення. На наших вулицях знаходять розчленовані тіла жертв насильства. Люди прагнуть спокою, достатку, усталеності, але хвилі Історії все сильніше розхитують наш човен..."

Міркування (хрія). Тут ми розкриваємо суть проблеми за допомогою системи логічних аргументів, оперуючи незаперечни­ми фактами. При цьому потрібно нарощувати аргументацію по­ступово, щоб кожна наступна думка підсилювала попередню, а найсильніші аргументи зберігати на кінець — це забезпечить стій­кий інтерес слухачів, дасть змогу підтримувати неослабну увагу аудиторії.

"Людина, що замислюється над долею вітчизни, не може не зробити сьогодні власного вибору. Щоправда, вибір свій зробили вже її ті, хто менше за все думає про вітчизну: злодії, крутії, бандити, ошуканці — всі вони не можуть поскаржитись, що "помилилися" в житті. Але ж хіба встоїть суспільство, в якому керуються не законами, а хижацьким егоїзмом? Невже перевелися в Україні совість та відповідальність? Невже заснула вічним сном справедливість? Чи не кожен з нас може поскаржитись, як тяжко його ображено, якими неймовірно важкими є умови його життя? Пригадайте дорогого небіжчика, якого немає за шо поховати! Пригадайте улюбленого родича, якого немає за лікувати! Хто за це відповість — чи не ті, хто сміється з закону, чиї примхи й забаганки забезпечує наш тяжкий труд?

Але чи не було вже раз так, що ненависть засліпила очі величезній силі людей, і справедливість почали встановлювати силоміць? Чи не страшніші будуть ті ріки крові, які завжди проливаються, коли суспільство прагне рівності у розподілі благ? Чи не варто довіритися природному плину речей, обрати еволюцію, а не революцію, маючи впевненість, надію й міцну віру в те, що Бог боронить Україну?"

Звичайно, міркування можна урізноманітнити художніми картинами, зокрема, яскравими описами. Як правило, вони ілю­струють те чи інше логічне положення хрії. Та введення подіб­них картин дає змогу відступити від жорсткої логіки викладу. Інколи можна запозичити в письменників такий прийом: винес­ти на початок, скажімо, кульмінаційний момент подій.

Наприклад, розповідаючи про злочин, можна почати промову з кульмінаційного моменту: "Уявіть собі теплу літню ніч у маленькому міс­течку. Все дихає спокоєм. Зорі обсипали небо, і раптом нічну тишу розриває відчайдушний крик...".

Висновки

Наприкінці промови можна узагальнити положення основ­ної частини, підкреслити головну думку, окреслити тему наступ­ного виступу, викликати аудиторію на суперечку, виголосити заклик тощо. Прийоми тут різноманітні, і залежать вони в першу чергу від виду промови й мети промовця. Наприклад, вузівська лекція може закінчуватися логічними висновками і означенням теми наступного заняття, мітингова промова чи проповідь — закликом, судова промова — зверненням до суду з закликом про справедливе рішення справи і т.п.

Наведена тричастинна модель ораторського твору є най­більш поширеним варіантом композиційної структури, але не обов'язковим. Вже в давні часи оратори не завжди дотримува­лися цієї жорсткої структури. Можна сміливо експерименту­вати, "тасувати" частини твору, почати промову, наприклад, як ми вже говорили, з кульмінаційного моменту чи навіть з висновків, але це вже прояви ораторського артистизму, почат­ківцеві так поступати ризиковано. Не зайве зауважити, що при будь-якій композиції логічний зв'язок між частинами тво­ру обов'язковий, інакше ви зірветеся в хаос і виглядатимете безпорадно.

Додамо й те, що класична схема тричастинного твору звична людям хоча б через те, що в наших школах пишуть твори з літе­ратури за цією схемою вже зо двісті років.

Цікаво відзначити, що в книзі П.Сопера тричастинний поділ пропонується для так званої "агітаційної" промови, тоді як "ін­формаційну" промову автор рекомендує будувати складніше й багатше.

Поиск по сайту: