Запис і розмітка тексту

Початківець (та й не лише) мусить після попередньої роботи скласти картки за логі­кою розвитку теми й переписати їх у ви­гляді вже звичайного тексту, щось додаючи, по­ширюючи, а від чогось, можливо, і відмовляючись. Тут потрібно добре продума­ти композицію промови, яка зовсім не обов'язково буде повністю збігатися з планом.

Після запису потрібно уважно проглянути отриманий текст. Перше, на що потріб­но звернути увагу, — чи точні обрано слова: якщо сумніваєтесь у значенні слова, краще перевірити його за словником. Далі йде робота над стилем: чи відповідають обрані слова меті промови? аудиторії, до якої буде вона звернена? чи не будуть деякі слова "випадати" з тексту стилістично? Зверніть увагу на наявність елементів худож­нос­ті в тексті (метафори, епітети і т.п.) — без них текст виглядає за­надто сухим. Прос­тежте, чи не втратилися логічність та доказо­вість думок, чи не перевантажений ваш текст цитатами та при­кладами. Такий детальний конспект потрібний перш за все початківцю.

Конспект має свої вади: він заважає творчій активності оратора. Для оратора, що вже має певний досвід, зру­чніше записати майбутню промову у вигляді розширеного плану чи тез — це будуть так звані "опорні" фрази, відштовхуючись від яких він може побудувати свою промову.

Текст, що виникає в результаті всієї цієї роботи, може знадо­битися не один раз. Але оратор, який себе поважає, не читатиме навіть перед іншою аудиторією той самий текст: за час, що минув від одного виступу до другого, може поглибитися його пог­ляд на життя, він пізнає щось нове, зміняться соціаль­ні обставини, виявиться новий аспект теми. Отож, оновлення текс­тів - річ звичайна. Але добре, коли текст в основі своїй уже є.

Розмітка тексту знаками партитури

Навіть досвідчений оратор стикається з потребою певної графічної підготовки написаного тексту: виділити найбільш важливі місця або такі, що залишають простір для неточного тлумачення і т.д. Для цього використову­ються знаки партитури, які допомагають зафіксувати наголоше­не слово, правильну інтонацію, паузи і т.п.

Знаки партитури за місцем її розташування в тексті поділя­ються на 3 групи:

А. Рядкові знаки

1. Фразові паузи: | коротка (на один рахунок); | | на два раху­нки (раз, два); | | | на три рахунки (раз, два, три).

Наприклад: "Буряк і цибуля | | були до вас довезені | по дуже поганих дорогах

Quot;. Тут підмет (який виражений двома іменниками) відділено паузою на два рахунки від групи слів, об'єднаних значенням дії (групи присудка), між якими пауза значно менша (на один рахунок). Між реченнями та абзацами пауза мусить бути дещо довша (на три рахунки). Якщо підмет виражено одним словом, то зазвичай пауза між ним та іншими чле­на­ми речення не робиться. Середню паузу (||) ми робимо в тому випадку, якщо підмет ви­ражений двома чи більше словами. Таку ж само паузу проставляємо у наступних випадках: коли речення містить звертання; вставне слово (слова) чи вставне речення; однорідні члени; знак "-" (пропущену зв'яз­ку). Маленьку паузу (|) проставляємо в тому випадку, коли є потреба лише незначно відокремити голосом складові частини однорідної структури. 2. Дужки ромбічні < >, якими варто позначати вставні речен­ня або слова. Наприклад: "Левко підійшов до шопи — <розмокла земля втягувала ноги по кісточки> — і взяв лопату". 3. Дужки квадратні [ ] — вживаються, коли варто додати слово (слова), яке допомогло б утримати непевний зміст речен­ня, знайти потрібну інтонацію. Наприклад: "У коморі не було не те що жита — [навіть]зернинки торішньої ніде не запало". 4. Лапки " ", в які беруться слова, що вимовляються з інто­нацією іронії. Наприклад: Що наші роблять? "Пообідали та хліб їдять".

Поиск по сайту: