АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

В. Підрядкові знаки

Читайте также:
  1. I. Поняття й ознаки об'єкта авторського права.
  2. II. Знаки препинания при однородных членах предложения
  3. IV. Знаки препинания при словах, грамматически не
  4. Административное правонарушение: понятие и признаки, правовая основа№9
  5. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
  6. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
  7. Акты официального толкования норм права: понятие, признаки, классификация.
  8. Амнистия: понятие и признаки. Помилование: понятие, правовые последствия, отличие от амнистии.
  9. Артикуляционные признаки звуков речи
  10. АЭРОДРОМНЫЕ ЗНАКИ
  11. Береговые информационные знаки
  12. Береговые навигационные знаки обозначения судового хода

9. Логічний наголос ____. Логічний наголос не можна плу­тати з наголосом граматичним: це знак партитури, який виділяє семантичний центр фрази (слово або групу слів). На відміну від граматичного наголосу, він може змінюватись залежно від мети, якої хоче досягти оратор.

Зазвичай місце логічного наголосу підказує контекст. Найбільш простий і швид­кий прийом, яким тут можна користуватися, це знаходження смислового "скелету" фрази. При цьому вирішується, які слова з фрази могли б бути вилучені.

Візьмемо для прикладу речення "Я запізнився". В ньому можна з однаковим успіхом зробити наголос як на першому, так і на другому слові. Все тут залежить від контексту. Якщо, скажімо, поставлено питання з метою з'ясувати: "Хто запізнився?", то у відповіді, звичайно, наголос потрібно зробити на першому слові — "Я". Якщо ж мова йде про те, що хтось запізнився і не зміг зустрітися з людиною, яка його не дочекалася, то потрібно зробити наголос на другому слові — "запізнився" (саме воно є причиною не-зустрічі). Відповідно в першому випадку ми можемо вилучити друге слово, відповісти словом "Я", в другому — вилучити перше, скоротивши речення до слова "запізнився".

Для правильної розстановки логічних наголосів використо­вують також два основних правила.

Перше — протиставлення. Якщо ми протиставляємо особу, предмет чи явище іншому, то наго­лоси отримують саме ті слова, що означають особи, предмети, явища, котрі протиставляються. Наприклад: "Вона не старша, а молодша сестра". Особи, речі чи явища, що протиставляються, не завжди вира­жені однаковою граматичною формою.Наприклад: "Він ще не оратор, він тільки вчиться ".

Крім протиставлення, вираженого різними граматичними формами, є ще приховане протиставлення. Наприклад: "У мене тільки дві руки" (мається на увазі — не три, не чотири). В подібних випадках саме виявлення прихованого протиставлення допомагає вирішити питання про місце логічного наголосу. Наприклад: "На жаль, у добі лише 24 години" (а не, скажімо, 40) або "Завтра знову математика " (а не література, малювання і т.п.).

Друге – введення нового поняття. Якщо в виступі вперше називається яка-небудь річ, особа чи явище, які мають значення для подальшого викладу, то слово (сло­ва), що означає цю річ, особу чи явище, виділяється логічним наголосом.

Визначити нове поняття можна тільки тоді, коли знаєш кон­текст. Наприклад: "Раптом ми побачили річку. Річка була мальов­нича ". В першому реченні наголос падає на слово "річка", в дру­гому це слово не має наголосу, тому що перед нами вже не нове повідомлення; новою інформацією тут є те, що річка "мальовни­ча". За цим правилом наголос майже ніколи не може падати на займенники, тому що вони замінюють собою вже названих осіб чи згадані речі (за невеликими винятками, коли, наприклад, ре­чення складається лише з одного слова: "Ти!" чи "То була вона").

Іноді у не дуже досвідчених ораторів з'являється бажання обов'язково відмітити ло­гічним наголосом емоційно забарвлені слова: прикметники (добрий, великий, га­неб­ний) або дієприслів­ники (гнівно, доброзичливо, велично). Але це не зовсім виправ­дано. Логічні наголоси допомагають нам висловити думку, яка залишається нез­мін­ною незалежно від того, як до неї ставиться виконавець. А наше ставлення до пред­ме­та промови потрібно передавати не логічним наголосом, а інтонацією, тембром, жес­том тощо.

10. Уповільнення темпу _ _ _ _. Цей прийом використову­ється для того, щоб зафіксувати увагу на слові (словах), що для промовця є ключовими.

Наприклад: "А лин, вловлений у панському ставі, був величезннй".

11. Прискорення темпу. Використовується для позна­чення вторинності, додаткового характеру інформації (вставні речення або слова і т.п.).

Наприклад: "І тоді, — додав Ілля, — він і подався до міста".

12. Легато. Використовується для позначення злиття слів у вимові, коли вони вимовляються як одне ціле. Знак свідчить, що пауза тут непотрібна.

Наприклад: "Вже сутеніло, коли Олекса підійшов до комори".

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)