Збирання матеріалу. Конспект

Матеріал для промови може конденсувати власний (власні думки, спостереження, емо­ції, читання) і чужий (книги, журнали, газети, інтерв’ю хоча можуть бути і випа­дки з життя знайомих, друзів і т.п.) досвід.

· Якщо ви прочитаєте 1000 слів і запишете 50, то будете знати, напевно, більше, якщо про­читаєте 1000 слів і не запишете жодного. Це загострить вашу увагу в цілому.

Якщо промовець власні думки підкріплює цитатами, то вони набувають більшої ваги. Крім того, цитати іноді допомагають влучно пояснити думку, зробити її більш конкретною, зрозумілою. Коли цитують чиюсь думку чи спостереження, потрібно на це вказувати, тобто поси­латися на джерело, з якого взято дану цитату. Тому існує пев­на система правил, що допомагає швидше знаходити матеріал для промови і пра­вильно ним користуватися.

Той, хто хоче ретельно вивчити певну проблему, мусить іти до бібліотеки й шукати відповідної літератури. Про наявність її можна дізнатися з інформації в ка­талогах. Серед них розрізняють — систематичний та алфавіт­ний. Систематичним користу­ють­ся, коли тема маловідо­ма чи зовсім невідома і потрібно дізнатися, наскільки вив­че­не те чи інше питання. Через те до нього звертаються в першу чергу. Тут можна знай­ти готові підрозділи з окремих питань своєї дис­ципліни. Якщо ж потрібно ви­ко­рис­тати тво­ри певного автора, звертаються до алфавітного каталогу (Галятовський — на Г; Ломоносов — на Л).

До речі, одразу треба правильно оформляти цей список. Біб­ліотекар знайде по­тріб­ну для вас книжку швидко й безпомилко­во лише тоді, коли в заявці буде подано її точ­ний бібліографічний опис. Для цього достатньо ретельно списати з картки в ката­лозі все те, що там є, аж до цифр на звороті, котрі є шифром розміщення книжок у сховищі.

У процесі пошуку літератури зручно записувати кожен твір на окрему картку, як це робиться в бібліотечному каталозі. Адже легко вносити в свій "мікрокаталог" нові матеріали. На окремому аркуші пишеться вже повний, попередньо впорядкований на ка­ртках список.

Визначивши основні дослідження з вашого питання, зробіть собі виписки. Конспектування вимагає належної культури. Це не те конспектування, яке ви ведете на лекціях (навчальне). Там ви за викладачем пишете до зошита майже все. Виписки ж в бібліо­теці зручно робити так, як і список літератури — на картках. По суті, варто виписати точні цитати, навіть беручи їх у лапки, до кожної додати знизу позначку, звідки саме й з якої сторінки позичено цю думку, наприклад:

Аргументація прокурора

"Жодна альтернатива в питанні про кваліфікацію злочи­ну з боку прокурора — недопустима. Коли кваліфікація на­буває суперечливого характеру, прокурор чітко ви­слов­лює свою пропозицію і ґрунтовно її аналізує й аргументує".

Молдован В.В. Судова риторика. — К, 1998. — С.76.

Позначка "Аргументація прокурора" служить для класифі­кації картки (з цією метою можна використати кольорові позначки чи графічні знаки-фігури тощо)— до якого розділу майбутньої роботи ви цю цитату віднесете. Пам'ятайте правило: пишуть лише на одному боці карт­ки й тільки одну цитату.

Конспекти в зошитах або на великих аркушах дуже зв'язу­ють. А такий компакт­ний набір цитат завжди можна розкласти перед собою на столі, складаючи їх так, як вам потрібно. До того ж між вже знайденими цитатами можна завжди легко вста­вити нову цитату або власну думку. Так поступово формуватиметься текст вашої промови.

Поиск по сайту: