Перевага усного мовлення

Розрізняють чотири види мовленнєвої діяльності: два з них утворюють текст - говоріння, письмо, а інші - слухання (аудіювання) і читання - здійснюють сприйняття. Такі складові системи нашого «мовного існування», при цьому їхній розподіл у потоці життя нерівномірний: найменше ми пишемо (якщо це не пов'язано з професійною діяльністю), більше всього слухаємо чи говоримо (це залежить від особистих властивостей людини). За даними американських психологів (див. Р. Ніколз «Ви слухаєте» (Нью - Йорк, 1957), час, що ми, у середньому, присвячуємо різним аспектам комунікації, поділяється на частині:

Усне мовлення має законно посідає приоритетне місце у суспільному спілкуванні. Для більшості людей легше говорити й слухати, ніж писати й читати. Для сучасного ораторського виступу властива значна розмовність. Найбільша перевага – виразність.

Існує 11 емоційних структур, які можна змоделювати голосом у різних варіантах: радість, переляк, страх, ніжність, здивування, байдужість, гнів, сум, презирство, повага, сором, образа тощо.

„Животворне слово людини здійснює на нас такий вплив, якого не зроблять ні книжки, ні роздуми; воно сильніше вражає душу, глибше занурює у неї враження”, - сказав італійський письменник Сільвіо Пелліко.

Теле- й радіокомунікації позбавлені можливості бачити аудиторію, відчувати її безпосередню реакцію.

Ораторське мовлення:

- різновид прямої комунікації без просторових чи часових перешкод;

- дає можливість моментально сприймати реакцію аудиторії й корегувати її;

- комплексно використовує різні знакові системи – мову, інтонацію, невербальні засоби;

- оратор має уявлення про склад аудиторії, її особливості;

- високий прояв особистих якостей. Особливо важливе значення при цьому відіграє рівень особистої загальнолюдської та мовної культури. Прикладом негативного впливу на аудиторію та втрату її інтересу до повідомлюваного може бути переривчастість мовлення. Це проявляється через виникнення більш тривалих (порівняно з іншими) зупинок, повторення окремих слів, складів, «розтягування» звуків типу [е], багаторазовий повтор фраз «Як би це сказати?», «Ну от» тощо. Паузи, зриви початих конструкцій, а також обмовки часто відбивають стан людини, його хвилювання, незібраність при ускладненні мовленнєвої ситуації, що може також засвідчити поганий рівень підготованості до спілкування з аудиторією.

Поиск по сайту: