Логічні та емоційні засади промови

Існує погляд, що промова має бути перш за все емоційною, насиченою живими й від­критими почуттями, бо інакше виникає враження нещирості. Проте одними емоціями переконати слухачів важко. Цьому безперечно має допомагати сила логіки. У Сопера сказано про це: „Під час промови важливо не те, що відбувається на трибуні, а те, що відбувається у свідомості слухачів. Промова – засіб, відгук аудиторії – мета... Як можна досягти такої реакції? Двома шляхами: 1) подаючи докази, що схиляють до переконання та дії; 2) апелюючи безпосередньо до почуттів слухача. Задля зручності назвемо ці два види впливу логічним та психологічним”.

· В основу логічного аналізу закладено вибір системи цінностей. Щось ми вва­жа­є­мо правильним, щось неправильним, і реверанси до протилежного після вислов­ле­но­го твердження порушують логіку виступу й викликають подив, нерозуміння, обу­рен­ня слухачів.

1. Система логічних доказів – авторитетні посилання, статистика, приклади та висновки.

У мисленні виділяють два методи – індукцію (від конкретного до загального) і дедукцію (від загального до конкретного):

Визначте, де який: Василь говорить грамотно, цікаво і змістовно. Він – добрий ритор. Отже добрий ритор говорить грамотно, цікаво і змістовно // Добрий ритор говорить грамотно, цікаво і змістовно. Василь – добрий ритор, отже він говорить грамотно, цікаво і змістовно.

Індуктивну логіку застосовуємо тоді, коли узагальнюємо великий за обсягом ста­тис­тичний матеріал. Тут теза, твердження формулюється як висновок з наведених фак­тів. Це справляє ефект співучасті в акті мислення, хоча насправді промовець веде слухачів до потрібного йому висновку.

Прикладів має бути достатньо, щоб висновки не виглядали „притягнутими за вуха”, не справляли враження підтасовування фактів, не повинні бути нетиповими, виключними.

· Часто на практиці при використанні індукції вдаються до аналогії – це умовивід, що базується на схожості суттєвих (а не випадкових) ознак явища.

2. Логічна побудова виступу. Існують закони логіки, які оратор не може порушу-вати. Логіка – наука про форми та засоби висловлення думки.

· Закон тотожності (всяка суть збігається сама з собою): ми дотримуємось певного значення слова, уникаючи варіантів і багатозначності.

· Закон протиріччя (ніяке судження не може бути одночасно істинним і помил­ковим).

· Закон виключеного третього (істинним може бути або вислів, або його запере­чення).

Між двома висловами, що протирічать один одному, нема середнього.

· Закон достатньої підстави (всяке судження, що приймається, має бути належним чином обґрунтоване).

3. Логічні помилки. Виникають тоді, коли порушено зазначені закони або логічні прийоми використано софістично.

· Підміна тези – побудов виступу на неправильних поглядах: „Вивчати пожеж­ну справу не треба, бо можна і без неї прожити”.

· Недоведена основа доказу: „Пора відкинути церковну мораль як застарілу”.

· Визначення невідомого через інше невідоме: „Атман – це індивідуальний прояв Брахмана”.

· Визначення через заперечення: „Трамвай збудувати – це вам не ішака купити”.

· „Коло” в доказі: „Якщо ти цього не втрачав, то ти його маєш. Чи втрачав ти роги? Ні? отже, ти їх маєш”.

· Неувага до багатозначності слова: „Чи будемо сьогодні дивитися фільм? – Подивимося”.

· Поєднання неспівмірних, неспіввідносних понять: „Цей чоловік має прекрасну жінку і авто”.

· Повторення доказу (тавтологія): „Цього не може бути, бо такого не може бути”.

· Поспішні висновки після недбалого перерахування фактів: „Оскільки поруч зі слідами багать первісних людей часто знаходять рештки людиноподібних істот, це означає, що саме ці істоти розводили багаття” (напевно, їх все ж таки там було засмажено).

· Модель після цього, отже з причини цього: „Після ворожіння про дощ пішов дощ. Отже ворожіння є причиною дощу”.

· Нерозрінення об’єктів дії – невміння правильно побудувати речення чи встановити зв’язок між ними: „Іван – сирота. Його батько помер, коли йому було 16 років”.

Ви мусите зрозуміти, що алогічні чи помилкові положення вашого виступу можуть в будь-який момент повернутися проти вас, якщо виникне дискусія.

Психологічні докази – доповнюють виступтими основними емоціями, якими живуть люди.

1. налаштованість аудиторії. Вік, „Ми”, а не „Я”.

2. Бажання та сподівання людей. Інстинктивний страх за власне життя, життя і благополуччя родини викликають певні бажання і прагнення, спільні для багатьох людей:

- фізичне благополуччя – викликаючи відчуття загрози цьому,одразу ж пробуд­жу­є­мо увагу аудиторії;

- економічні інтереси – прагнення до матеріального статку;

- суспільні інтереси, скеровані на престиж, авторитет, владу; статус групи, націо­наль­на консолідація тощо;

- розвага – інстинкт гри, дух змагання, ризику;

- почуття власної гідності – натяк на неповноцінність, розумову відсталість слу­ха­чів руйнує розуміння;

- прагнення до істини, добро і зло – акцент на совісті, вищих моральних якостях.

Питання для контролю знань:

1. Як ви розумієте формулу "Промова як дослідження"? Чому добрий оратор завжди цитує або враховує думки інших людей?

2. У чому полягає різниця між темою та об'єктом промови?

3. Охарактеризуйте відмінність між поняттями "тема" та "тематика ".

4. Що таке підтема, мікротема? Як вони підводять слухача до розу­міння теми промови?

5. Як тема визначається настановою, загальною метою промови?

6. Які теми знаходять найбільш емоційний відгук в аудиторії і чому? Яким чином може скористатися з цього досвідчений оратор?

7. Чому аудиторію приваблюють складні, не вирішені до кінця проб­леми? Чого вона очікує в цьому випадку від оратора?

8. Що означають вирази "розкрита" та "нерозкрита" тема?

9. Чому одні починають роботу над текстом промови зі створення плану, а другі пишуть план лише тоді, коли попередньо опрацюють ма­теріал? Яка позиція видається вам більш близькою?

10. Чи згодні ви з тим, що нотатки краще робити на окремих карт­ках? Що дає цей метод?

11. Які системи бібліографічного опису ви знаєте і коли вони викорис­товуються?

12. Навіщо ораторові бібліографічні посилання.

13. Чому остаточний текст промови інколи розходиться з попередньо накресленим планом? Чи може бути це свідченням поганої підготовки промови?

14. Що таке ораторські знаки партитури і для чого вони служать? Назвіть ці знаки та дайте приклади.

15. Навіщо потрібно оратору тренування перед виходом до аудито­рії? Які способи тренування ви можете назвати?

Поиск по сайту: