Зазнають дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно із законом

Розголошенням таємниці є такі дії, в результаті яких складаючи цю таємницю відомості стали надбанням недопущенних до них осіб, або були порушені правила розробки, зберігання i поводження з документами (виробами), які можуть призвести до їх втрати.

З метою охорони державної таємниці впроваджуються такі заходи:

1. Єдині вимоги до виготовлення, користування, збереження, передачі, транспортування та обліку матеріальних носіїв секретної інформації.

2. Дозволений порядок провадження органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями діяльності, пов’язаної з державною таємницею.

3. Обмеження розголошення, передачі іншій державі або поширення іншим шляхом секретної інформації.

4. Обмеження щодо перебування та діяльності в Україні іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, їх доступу до державної таємниці, а також розташування і переміщення об’єктів і технічних засобів, що їм належать.

5. Особливості здійснення органами державної влади їх функцій щодо органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов’язана з державною таємницею.

6. Режим секретності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять діяльність, що пов’язана з державною таємницею.

7. Спеціальний порядок допуску та доступу громадян до державної таємниці.

8. Технічний та криптографічний захисти секретної інформації.

Єдині вимоги до виготовлення, обліку, користування, зберігання, схоронності, передачі та транспортування матеріальних носіїв секретної інформації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

ТЕМА 3: ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ОСОБОВОГО СКЛАДУ

3.1. Вимоги керівних документів щодо обліку особового складу

Облік особового складу в з'єднаннях, частинах і установах Сухопутних військ України організується і ведеться відповідно до вимог Настанови з обліку особового складу в Збройних Силах.

Основні завдання обліку особового складу:

− забезпечення командирів і начальників даними про штатну і списочну чисельність особового складу з’єднань, частин і установ для прийняття рішень стосовно порядку їх укомплектування, матеріально-технічного забезпечення, підготовки в них резервів і відновлення втрат;

− забезпечення командирів і начальників довідковими даними про військовослужбовців, працівників ЗС України і службовців, необхідних для прийняття основних рішень, стосовно їх службового використання;

− документальне відображення проходження дійсної військової служби генералами, офіцерами, прапорщиками, сержантами, солдатами, а також трудової діяльності працівників ЗС України і службовців;

− виконання облікової роботи з питань проходження служби особового складу і розшуку військовослужбовців;

− сповіщення сімей або близьких родичів про загиблих та вмерлих військовослужбовців, працівників ЗС України і службовців, про місце, час, причини їх загибелі або смерті, видача документів, необхідних для порушення клопотання про призначення пенсії (допомоги) та про надання пільг, встановлених чинним законодавством України.

Облік особового складу повинен відповідати таким основним вимогам:

− здійснюватися постійно, за будь-яких умов діяльності військ, згідно з формами та правилами, встановленими Настановою з обліку особового складу;

− своєчасно, достовірно, правильно і повно відображати штатну, за списком і наявну чисельність військовослужбовців, працівників ЗС України і службовців у військових частинах, кількісні та якісні зміни як взагалі всього особового складу, так і персонально кожного військовослужбовця, працівника ЗС України і службовця.

Облік особового складу організовується та ведеться відповідно до штатів, наказів щодо військової частини, наказів щодо особового складу та інших документів, передбачених Настановою з обліку особового складу.

Згідно з поставленою метою та завданнями облік особового складу поділяється на персональний (поіменний), штатно-посадовий та кількісний (статистичний).

Персональний облік проводиться на кожного військовослужбовця, працівника ЗС України і службовця окремо і призначений для вивчення їх ділових, моральних та інших якостей, необхідних для визначення порядку переміщення і використання кадрів.

Він повинен відображати точні біографічні дані, проходження служби, трудову діяльність та інші відомості, які об’єктивно характеризують військовослужбовців, працівників ЗС України та службовців.

Штатно-посадовий облік проводиться в кожному підрозділі та в кожній військовій частині. Він призначений для здійснення систематичного аналізу укомплектованості підрозділів і військових частин особовим складом згідно з посадами і спеціальностями та організації контролю за рухом і службовим переміщенням особового складу.

Кількісний (статистичний) облік проводиться в інтересах отримання узагальнених чисельних даних, які характеризують кількісний і якісний склад військовослужбовців, працівників ЗС України та службовців.

Відповідальність за організацію та стан обліку особового складу покладається:

− у підрозділах – на командирів підрозділів;

− у частинах та з’єднаннях – на начальників штабів частин і з’єднань;

− у військових частинах, де посади начальників штабів штатом не передбачені, – на командирів частин;

− в установах, на підприємствах і в організаціях – на начальників штабів, а там, де вони штатом не передбачені, – на начальників установ, підприємств і організацій.

Всі зазначені посадові особи повинні:

− організовувати ведення обліку особового складу у підлеглих підрозділах, частинах, з’єднаннях і здійснювати постійній контрользайого станом і реальністю;

− пильнувати за правильним відбиванням чисельності особового складу в облікових та звітних документах і своєчасно подавати донесення щодо особового складу;

− періодично, особисто перевіряти стан обліку особового складу в підпорядкованих підрозділах, частинах і управліннях;

− проводити заняття з посадовими особами, які безпосередньо здійснюють облік особового складу:

− у військових частинах – один раз на місяць;

− у з’єднаннях – один раз у квартал.

Командир відділення, екіпажу, взводу зобов’язаний особисто знати характеристики підлеглих йому військовослужбовців у повному обсязі вимог, встановлених Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України.

Командир роти зобов’язаний:

− знати весь особовий склад роти і вести його облік в обсязі вимог, передбачених Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України;

− щодня доповідати начальнику штабу батальйону про наявність і відсутність особового складу за списком;

− щомісяця перевіряти наявність військових квитків, посвідчень офіцерів, прапорщиків та розпізнавальних медальйонів військовослужбовців Збройних Сил України у військовослужбовців підрозділу, їх стан і своєчасність записів у них змінених облікових даних;

періодично перевіряти знання старшини роти, командирами взводів, їх заступниками та командирами відділень підлеглого їм особового складу.

Стан обліку особового складув усіх підрозділах, штабах військових частин, штабах і кадровихорганах з’єднань та об’єднань перевіряється щорічно, в березні спеціальними комісіями у складі офіцерів, прапорщиків і службовців військових частин, з’єднань, управлінь і кадрових органів, призначених наказами відповідних командирів (начальників). Результати роботи комісій оформлюються актами, що затверджуються командиром (начальником), який призначив комісію. Другий екземпляр акта надсилається у вищій штаб за підлеглістю до з’єднання, об’єднання включно.

Поиск по сайту: