Аналіз факторів макросередовища на ринку пива України

Проаналізувавши загальну ситуацію в країні, яка впливає на розвиток галузі пивоваріння, виявили найбільш значущі для галузі макрофактори (в порядку зменшення значимості): політико-правові, економічні, соціальні, екологічні, технологічні.

Економічні фактори. В першу чергу хочеться відзначити значний вплив економічної кризи та її наслідків (зниження рівня доходу та купівельної спроможності, малодоступность фінансових ресурсів і т.п.) як на будь-який бізнес і харчову промисловість, так і на пивоварну галузь зокрема.

Величина валового національного продукту в 2011 р. склала 340 млрд грн, валовий дохід у пивній галузі склав 564 млн грн, що складає 0,17 % від ВНП (для порівняння внесок виноробної галузі склав 0,09 % в 2011 р.) [10]. Проаналізувавши дані показники протягом останніх років, доходимо висновку що внесок пивної галузі у ВНП із кожним роком збільшується.

Темпи інфляції на сьогоднішній день ростуть, що несприятливо позначається на купівельній спроможності споживачів, ускладнює розрахунки із трейдерами й постачальниками. Несприятливим також було зростання курсу євро, тому що передове обладнання компанія «Оболонь» купує за кордоном. Однак можна виграти на валютних операціях, зберігаючи частину грошового капіталу в євро.

Процентна ставка. Банки України видають кредити під 20-25 % [21], що набагато більше, ніж у розвинених країнах світу (у США цей показник становить 14-18 %).

Продуктивність праці. Рівень безробіття. Для пивної галузі істотними є наступні норми оподатковування: податок на прибуток 21%, податок на додану вартість 20%, акцизний збір 0,81 грн за літр пива. Для виробництва й реалізації пива необхідно мати ліцензію на даний вид діяльності, патенти та інші захисні документи.

При вступі України до Світової організації торгівлі (СОТ) посилилась конкуренція зі світовими гігантами. Пивна галузь є однією з галузей, яка могла б виграти від вступу України до СОТ через часткове зменшення цін на імпортну сировину, спрощення потрапляння українського пива за кордон. Здавалось, імпортні пивні марки не становлять загрози для українського ринку пива, тому що в нашій країні розвинене ліцензійне виробництво іноземних брендів, а існуюче імпортне пиво не стане дешевше за вироблене в Україні. Але імпорт пива почав рости.

Збільшуються ціни на сировину, енергію, послуги. Наприклад, ціна на ячмінь зросла в 2,3 рази, на склопляшку - на 20 %, на газ - в 1,4 рази, на пальне та електроенергію - в 1,2 рази. Це, з одного боку, несприятливо позначається на собівартості продукції, але, з іншого боку, збільшує вхідний бар'єр у галузь. Наприклад, маркетингові витрати на впровадження одного пивного бренда експерти зараз оцінюють в $2 млн. Поява нового (п'ятого) конкурента із серйозною й зростаючою часткою ринку можливо тільки у випадку величезних інвестицій – не менш $150 млн у виробництво й маркетинг.

Поточний власний висновок: _____________________________________ ___________________________________________________________________________________________________________________________________ _________________________________________________________________ __________________________________________________________________

Політико-правові фактори. Негативно позначається також нестабільна політична ситуація на розвитку пивоварного бізнесу. політико-правові чинники мають велике значення для пивоварної галузі. Негативний вплив робить постійне підвищення акцизу на пиво, причому зростання акцизу на пиво білье, ніж зростання акцизу на інші алкогольні напої. У 2010 році державні чиновники збільшили акциз з 0,6 грн. до 0,74 грн. за 1 л пива. У 2012 году акцизні ставки віросла до 0,81 грн за літр пива. В Європі мінімальна ставка акцизу на пиво становить 1,87 євро на 1 літр чистого алкоголю, в Україні цю ставку пропонується зараз збільшити до 4,3 євро за літр спирту.

Це є однією з основних причин зменшення рентабельності по галузі. Також великим стресом для пивоварів виявилося несподіване і безпрецедентно різке (в 15 разів) збільшення тарифів за використання води для виробництва: до 75,6 грн. / куб.м за використання підземних вод і до 64,8 грн. / куб.м за використання поверхневих вод. Важливо відзначити, що в країнах Східної Європи середня ціна за 1 куб.м води становить 0,975 грн. в перерахунку, що ставить вітчизняних пивоварів в невигідне становище. Виробники пропонують збільшити тарифи до 10,8 грн. за підземні і до 8,64 за поверхневі води.

Основна причина зростання цін, що призвів до падіння ринку, - не криза і не примха виробників, а наслідок "антиалкогольної" політики держави. Має місце постійне збільшення податкового тиску. Зараз уряд намагається підняти акциз ще до 1,2 грн./л, прогнозуючи при цьому додаткові надходження до бюджету у розмірі 1,8 млрд. грн. за умови збереження нинішніх обсягів продажів. Нібито в цьому випадку пиво подорожчає не більш ніж на 36 коп. (30 копійок зростання акцизу в перерахунку на 500 мл пива плюс 6 копійок ПДВ), що не дуже вдарить по кишені споживача.

Однак учасники ринку, опираючись діям уряду, пророкують скорочення загальних надходжень у скарбницю і засилля нелегального імпорту на пивному ринку. За весь минулий рік галузь в цілому заплатила податків і зборів на 2,5 млрд. грн. Сума додаткових коштів, які, за підрахунками самих пивоварів, дійсно могли б надійти до бюджету, - не більше 1,1 млрд. грн., тому що автори не враховують падіння ринку, яке ще більше загостриться з новим підняттям цін. До того ж скорочення розриву між цінами на пиво і міцний алкоголь приведе до відтоку споживачів в лікеро-горілчану галузь. Зараз пів-літри горілки в Україні коштує стільки ж, скільки 4-5 пляшок пива середнього цінового сегмента. В Європі такий розрив знаходиться на рівні 10 пляшок і більше, що відповідає спиртовому еквіваленту заміщення напоїв.

Також галузь проти прийняття законопроекту № 1171 "Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". На думку пивоварів, даний документ, який прирівнює пиво та слабоалкогольні напої до алкогольної продукції і забороняє продавати пиво в кіосках, активно лобіюється виробниками лікеро-горілчаних виробів і, по суті, націлений на знищення пивного ринку. Представники галузі згодні, що необхідно посилити регулювання продажу хмільного напою.

Однак, враховуючи особливості виробництва та обігу пива, ці обмеження необхідно поширювати виважено та поетапно, з урахуванням міжнародної практики та існуючих реалій стану суспільства. Наприклад, введення ліцензування продажу пива в кіосках на рівні 780 грн. в рік, на перший погляд хоч і не здається непомірною навантаженням для підприємців, але додає 18,5% до їх сукупними річними податкових відрахувань (зараз – 4 тис. грн.). Дослідження готовності власників торгових точок купувати ліцензії за цією ціною свідчить, що більше 20 тис. з них (одна третина) не готові купувати ліцензії через або високої ціни, або через острах бюрократичних перешкод. Тільки один цей момент демонструє ймовірність нового скорочення ринку, а отже – нових збитків для пивної галузі.

Практично всі пивоварні компанії закінчили минулий рік зі збитками, загальна сума яких перевищила 1,1 млрд. грн. Погашати боргові зобов'язання фактично нічим. При цьому за весь час діяльності в Україні іноземні інвестори жодного разу не отримували дивідендів (хоча за період з 1996 року по теперішній час в галузь інвестовано понад $ 1,2 млрд.).

Отже, сьогодні в Україні спостерігається нестабільність у правовому полі, де правила гри змінюються в будь-який момент. Це все негативно впливає на структуру собівартості продукції, інвестиційну привабливість виробництва пива і на кінцевий результат роботи компаній.

Поточний власний висновок: _____________________________________ ___________________________________________________________________________________________________________________________________ _________________________________________________________________ __________________________________________________________________

Соціальні фактори. Структура населення України виглядає в такий спосіб – на 1000 жінок доводиться 861 чоловік в 2011 р. і 858 в 2012 р.. жінок 57,2 %, чоловіків - 42,8 %; дітей (до 18 років) 13 %; людей пенсійного віку (старше 50 жінки й старше 55 чоловіка) 24 %. Бачимо, що населення України зменшується, старіє, працездатне населення виїжджає за кордон спочатку тимчасово, а багато хто потім так і залишаються за кордоном. Пивна галузь - одна з небагатьох у виробничій сфері України, де більшість підприємств створюють всі сприятливі умови роботи, утримуючи тим самим працездатне населення в країні. Середня заробітна плата в Україні становить 1700 грн., а в пивній галузі 2500 грн., що перевищує мінімальну заробітну плату (1027 грн.) в 4,5 рази, а середню ЗП – в 1,5 рази [8].

Населення, що вживає пиво, старше 18 років. А це 71 % населення України, тобто 32 млн. людей. Більшість споживачів пива – чоловіки. Українці-пивомани, як правило, не міняють своїх споживчих переваг, уживаючи протягом тривалого часу пиво однієї торговельної марки.

З появою все більшої кількості торговельних марок пива підвищуються вимоги споживачів до якості продукту, поліпшується культура споживання пива. У зв'язку із цим збільшується попит на преміум-пиво. Підвищуються вимоги до якості оформлення впакування пива. Все більшу популярність завойовують пивні паби, ресторани, які пропонують відвідувачам пиво на розлив, що припускає використання рестораторами кегового пива.

Поточний власний висновок: _____________________________________ ___________________________________________________________________________________________________________________________________ _________________________________________________________________ __________________________________________________________________

Технологічні фактори. Незважаючи на істотні проблеми в економіко-політичної ситуації в країні, в харчову промисловість (у тому числі і в пивоварство) продовжують інвестувати (адже левову частку на ринку пива займають іноземні компанії), розвиваючи при цьому технологічні інновації (близько 1/3 іноземних інвестицій в інновації в Україні пов'язані з харчовою промисловістю).

Зараз існує кілька способів пивоваріння. Технології розрізняються способом бродіння (низовим і верхівкове), способами виробництва солоду (у результаті чого одержують темний і світлий солод), фільтрацією, пастеризацією, або відсутністю деяких процесів у загальній технологічній схемі виробництва, використанням різних компонентів, що заміняють або доповнюють основну сировину. Найскладніше в пивоварінні – не допустити контакту пива з киснем. Звідси й складність процесу виробництва (особливо розлив у пляшки й банки), що повинен бути безперервним і постійно контрольованим. Це вимагає використання нового обладнання, вдосконалених способів фільтрації, розливу й т.п.

У зв'язку зі змінами й підвищенням вимог покупців з'являються зовсім нові сорти пива (безалкогольне, пшеничне, не пастеризоване, живе, розливне), а також змішані напої, до складу яких входить пиво (бірмікси). До новинок сучасних технологій відноситься розлив пива в кеги. У виробництві застосовується модернізоване устаткування з більшою продуктивністю, вибірковість і вимогливість споживачів припускає більш тонкий підхід до реалізації товару, тому вдосконалюються технології маркетингу.

Поточний власний висновок: _____________________________________ ___________________________________________________________________________________________________________________________________ _________________________________________________________________ __________________________________________________________________

Екологічні фактори. Для пивоварної галузі особливе значення мають екологічні фактори – наявність джерел води в місцях виробництва пива, застосування енергозберігаючих технологій, а також використання технологій та заходів, що зменшують негативний вплив на навколишнє середовище. Такі загальносвітові тенденції розвитку екології формують необхідність впровадження та розвитку відповідних заходів у пивоварне виробництво.

Діяльність пивних підприємств спрямована на попередження й зменшення негативного впливу виробництва на стан навколишнього середовища. Застосовується енергозберігаюче виробництво. В Україні є всі сприятливі кліматичні й природні умови для вирощування ячменя й хмелю. Але хміль в Україні вирощують у недостатній кількості, у нас у країні росте обмежене число сортів. Тому дорогі сорти хмелю Україна закуповує в Чехії, Словаччині, Німеччині.

Таким чином, можна виявити основні проблеми галузі пивоваріння України:

___________________________________________________________________________________________________________________________________ _________________________________________________________________ __________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________ _________________________________________________________________ __________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________ _________________________________________________________________ __________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________ _________________________________________________________________ __________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________ _________________________________________________________________ __________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________ _________________________________________________________________ __________________________________________________________________

Поиск по сайту: