Пит. 4. Вплив ПСР на діяльність та поведінку людини

У хворих з хронічними психосоматичними явищами швидко наростає асенізація (ослаблення, виснаженість) → страдають передусім передумови інтелекту (звужується обсяг пам‘яті і уваги, порушується процес запам‘ятовування і збереження інформації). У разі відсутності підтримуючого лікування в подальшому знижується рівень аналітико-синтетичної діяльності мислення з переважанням його наочно образних форм, розумова дія стає конкретною та ситуативною → формується інтелектуальна недостатність та знижується продуктивність мислення.

В структурі астенії спостерігається дратівливість із зниженням контролю над емоційними реакціями. Психологічною реакцією на усвідомлення і перетворення хворим прогресуючої інтелектуальної недостатності є депресія + можливі іпохондричні та тривожні риси.

Вимушена відмова від звичної діяльності, необхідність в переорієнтації або перехідна інвалідність, перетворення на об‘єкта сімейної опіки, ізоляція від звичного соціального оточення обумовлюють виникнення рис егоцентризму, підвищеної вимогливості, образливості; часто провокує зниження вольової активності, обмеження кола інтересів, млявість, апатичність, порушення цілеспрямованої діяльності з падінням працездатності. Збіднення і зубожіння всієї психічної сфери.

У психосоматичних хворих здебільшого простежується щадна/уникаюча поведінка та контролююча поведінка. Щадна поведінка полягає в уникненні зовнішніх умов багатих стимулами, що призводять до погіршення фізичного стану та сильнішого сприймання соматичних змін при фізичних і психічних навантаженнях.

Погіршення фізичного стану призводить до іпохондричної тривоги і схильності постійно контролювати своє тіло. Страх перед соматичною хворобою короткочасно редукується внаслідок постійного «сканування» свого організму або виконанні певних дій які є нав‘язливими.

Тема 4: БАГАТООСЬОВА ДІАГНОСТИКА ДІТЕЙ ІНВАЛІДІВ

Взаємовплив різноманітних чинників впливає на перебіг психосоматичних розладів, тому в DSM-IV була розроблена багато осьова діагностика цих порушень:

Вісь 1. Клінічні розлади, інші клінічні ре валентні проблеми.

Вісь 2. Розлади особистості, затримка розумового розладу.

Вісь 3. Соматичні хвороби.

Вісь 4. Психосоціальні проблеми і проблеми обумовлені навколишнім середовищем.

Вісь 5. Глобальна реєстрація рівня функціонування.

Багато-осьова класифікація відображає поняття функціональний діагноз – це діагноз індивідуальної пристосованості хворого до буття «у хворобі»; відображає взаємодію хворого з соціальним оточенням і суспільством.

Діти і підлітки підлягають діагностуванню за розробленими критеріями (MAS):

Вісь 1. Клінічний психіатричний синдром.

Вісь 2. Порушення розвитку.

Вісь 3. Рівень інтелекту.

Вісь 4. Фізичні хвороби і порушення.

Вісь 5. Аномальні психосоціальні умови.

Вісь 6. Ступінь тяжкості наявних порушень.

Психосоціальна вісь:

1. Порушені внутрішньо сімейні взаємини:

1.1. Недостатність тепла у взаєминах батьків та дітей;

1.2. Сімейна дисгармонія;

1.3. Вороже ставлення до дитини;

1.4. Тілесні покарання;

1.5. Сексуальні зневажання (інцест).

2. Психічні розлади, неадекватна поведінка або перешкоджання нормальному розвитку дитини в сім‘ї:

2.1. Психічний розлад або неадекватна поведінка одного з батьків;

2.2. Перешкоджання нормальному розвитку дитини з боку одного з батьків.

2.3. Перешкоджання нормальному розвитку дитини з боку братів чи сестер.

3. Неадекватні або спотворені внутрішньо сімейні комунікації.

4. Неадекватні умови виховання:

4.1. Гіперпротекція;

4.2. Недостатній батьківський нагляд і регуляція;

4.3. Виховання, яке не формує досвід у дитини;

4.4. Невідповідні вимоги і заборони батьків

5. Мікросоціальне оточення яке відхиляється:

5.1. Виховання в інтернаті;

5.2. Тривалий конфлікт між батьками;

5.3. Ізольована сім‘я;

5.4. Умови життя з можливими психосоціальними шкідливостями.

6. Гострі обтяжуючі життєві події:

6.1. Втрата любові (прихильності);

6.2. Стрес в наслідок інтеграції в чужу сім‘ю;

6.3. Стрес в наслідок появи нового члена сім‘ї;

6.4. Події що призводять до зниження самооцінки;

6.5. Сексуальні зловживання поза сім‘єю;

6.6. Інші події, які викликають занепокоєння і стрес.

7. Обмежуючі чинники мікросоціального оточення:

7.1. Дискримінація одного з членів сім;

7.2. Міграція або еміграція сім‘ї.

8. Хронічні інтерперсональні труднощі комунікації в школі або на роботі:

8.1. Конфліктні взаємини з однокласниками або колегами;

8.2. Роль «цапа відбувала»;

8.3. Хронічний стрес в школі або на роботі.

9. Особливості обставин в наслідок психічних відхилень у дітей:

9.1. Виховання через це в інтернаті;

9.2. Порушення поведінки в наслідок перебування в незнайомому середовищі;

9.3. Інші обставини що призводять о зниження самооцінки.

Визначення ступені тяжкості розладу дозволило в рамках багато-осьової класифікації (шоста вісь) створити глобальний оцінний код. Шосту вісь можна використовувати і як критерій ефективності будь-якої терапії.

Шкала загальної оцінки тяжкості стану у дітей та підлітків:

Тема 5: ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ПРИ ПСР ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ. ПСИХОТЕРАПІЯ ПСИХОСОМАТИЧНИХ РОЗЛАДІВ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ.

На кожному етапі раннього онтогенезу патогенний психосоматичний фенотип має свою певну специфіку проявів:

1. В дитячому та ранньому дитинстві – емоційна лабільність, нестійкість вегетативних функцій, відсутність активних форм поведінки в проблемних ситуаціях.

2. В дошкільному віці – базова невпевненість в собі, порушення контакту з соціальним оточенням, нерішучість, підвищена особистісна тривожність, страх активної дії.

3. В молодшому шкільному віці – порушений просторовий гнозис, навчальна неуспішність, неадекватно знижена самооцінка.

4. В підлітковому віці – труднощі в диференціюванні себе від інших, у формуванні власної ідентичності, пасивність життєвої позиції.

Для компенсації ПСР у дітей та підлітків ефективна рання діагностика і комплексна психолого-медико-медагогічна допомога з урахуванням психологічних факторів і послідовності їх включення в патогенний розвиток психосоматичного фенотипу.

Психологічні фактори, що зумовлюють патогенний розвиток психосоматичного фенотипу, мають рівневу організацію, що визначає завдання комплексної психолого-медико-педагогічної допомоги та профілактики ПСР у дітей та підлітків.

1. На соціальному рівні: підвищення соціального статусу материнства, психопрофілактична та освітня робота з дівчатками-підлітками, спрямована на адекватне формування материнської ідентичності та формування цінності материнства, підвищення психологічної грамотності населення шляхом інформування про закономірності психічного та психосоматичного розвитку, про вплив стилю ставлення до вагітності, небажаної вагітності, характеру внутрішньо сімейних відносин на психосоматичне здоров‘я дітей, підвищення психологічної грамотності педагогів усіх типів освітніх установ та педіатрів поліклінік і стаціонарів.

2. На сімейному рівні: осмислення і відреагування психотравмуючих подій сімейної історії, виявлення патологічних партнерів побудови сімейних відносин та їх корекція.

3. На материнському рівні: особистісно-орієнтована психотерапія. Спрямована на корекцію деструктивних і дефіцітарних Я-функцій матері з метою формування адекватних і гармонійних дитячо-материнських відносин.

8. На особистісному рівні страждає дитина: робота з формування адекватної самооцінки та «Я-образу»; ефективна комплексна особистісно-орієнтована психотерапія, яка допомагає підлітку знайти авто ідентичність.

9. На міжособистісному рівні: формування адекватних соціальних навичок, розвиток асертивності (незалежність від оточуючих оцінок та впливів, здатність самостійно контролювати свою поведінку і нести за неї відповідальність), емпірії, здатність до близьких довірливих взаємин, розширення системи інтерперсональних зв’язків.

Поиск по сайту: