|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Види і форми спілкуванняСЕМЕСТР Лекція 1. Спілкування як інструмент професійної діяльності План 1. Спілкування і комунікація. 2. Функції спілкування. 3. Види і форми спілкування. 4. Етапи спілкування. 5. Мова, мовлення, спілкування. 6. Невербальні засоби комунікації. 7. Гендерні аспекти спілкування. 8. Поняття ділового спілкування. Зміст лекції Спілкування і комунікація. Спілкування – це складний процес встановлення та розвитку контактів між людьми, взаємодії мовців, в основі якого є обмін думками, волевиявленнями з метою інформування. Правила спілкування – це рекомендації про ефективне спілкування, які склалися у суспільстві і відбивають комунікативні традиції певного етносу. Ці правила засвоюються у процесі навчання і шляхом наслідування і відтворюються автоматично у різних ситуаціях. Мовленнєва комунікація – цілеспрямований інформаційний обмін висловлюваннями в різних процесах спілкування.
Функції спілкування. Функції спілкування – зовнішній прояв властивостей спілкування, ті завдання, які воно виконує у процесі діяльності індивіда в соціумі. Виділяють такі функції спілкування: 1) контакту (створення атмосфери взаємної готовності передавати і сприймати інформацію та підтримувати зв’язок до завершення акту спілкування); 2) інформаційну(обмін інформацією, запитання і відповіді); 3) спонукальну (заохочення адресата до певних дій); 4) координаційну (улагодження дій комунікаторів); 5) пізнавальну (адекватне сприймання і розуміння змісту повідомлень); 6) емотивну (обмін емоціями); 7) налагодження стосунків (розуміння свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних стосунків); 8) регулятивну (залежно від мети, яку ставить перед собою адресант, організовує своє спілкування, дотримується певної стратегії і тактики). Професійне спілкування у сфері ділових стосунків презентують такі функції: 1) інструментальну (передавання й отримання інформації, необхідної для здійснення професійної дії, прийняття рішення); 2) інтегративну (засіб об’єднання ділових партнерів для спільного комунікативного процесу); 3) самовираження (демонстрування особистісного інтелекту); 4) трансляційну (передавання конкретних способів діяльності); 5) соціального контролю (регламентування поведінки і мовлення учасників ділової взаємодії); 6) соціалізації (розвиток навичок культури ділового спілкування); 7) експресивну (намагання ділових партнерів передати і зрозуміти емоційні переживання один одного).
Види і форми спілкування. Види спілкування класифікуються за такими ознаками: 1) За участю мовних засобів: вербальне, невербальне, комбіноване. 2) За формою представлення мовних засобів: усне, письмове, друковане. 3) За темою: політичне, наукове, релігійне, філософське, навчально-педагогічне, виховне, побутове. 4) За метою: ділове і розважальне. 5) За кількістю учасників: внутрішнє, міжособистісне, групове, публічне, масове. 6) За характером: опосередковане і безпосереднє, діалогічне, полі логічне і монологічне. 7) За мірою офіційності: офіційне (в соціальних умовах) і неофіційне (приватне). 8) За тривалістю: постійне, періодичне, короткотривале, довготривале. 9) За способом вибору партнера: ініціативне (співрозмовники мають змогу вибрати партнера) і вимушене (спілкування незалежно від бажання). 10) За соціальними чинниками: особистісно і соціально зорієнтоване. 11) За результативністю соціальної взаємодії та досягнутим ефектом: необхідне (міжособистісні контакти, без яких спільні контакти неможливі), бажане (міжособистісні контакти,що сприяють успішному вирішенню професійних чи виробничих проблем), нейтральне (міжособистісні контакти не заважають, але й не сприяють вирішенню проблем), небажане (міжособистісні контакти,які заважають досягненню мети спільної взаємодії). 12) За дотриманням норм – нормативне (відповідно до літературних норм); ненормативне (порушуючи нормативні норми); етикетне й не етикетне. За різними ознаками класифікують науковці й форми спілкування: 1. За організаційним аспектом професійної взаємодії виділяють такі форми спілкування: 1) індивідуальні і групові бесіди; 2) телефонні розмови; 3) наради; 4) конференції; 5) збори: 6) дискусії; 7) полеміка. 2. За втіленням мовних засобів: 1) зовнішнє (усне і писемне), 2) внутрішнє (розмова із собою). 3. За способом взаємодії між комунікантами (за їх кількістю):монологічне, діалогічне, полі логічне. 4. З урахуванням специфіки спілкування: 1) безпосереднє спілкування (віч на віч); 2) опосередкованого спілкування (записки, друкована продукція, телефон, радіо, телебачення, інтернет тощо). 5. Залежно від функції та змісту повідомлення – побутове, наукове, офіційно-ділове, естетичне. 6. За способом організації – стихійне (випадкова зустріч), організоване (збори, мітинги, конференції тощо). 7) за сферами спілкування або стосунками комуні кантів: дружнє (розмова друзів,добре знайомих, закоханих тощо); антагоністичне (вороже налаштованих людей); офіційне (рольове). Усі названі форми спілкування відрізняються мовними засобами, стильовим забарвленням.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |