Формальні порушення мислення

За логічною стрункістю розлади мислення розділяють таким чином:

а) зісковзування думок, коли при розповіді про одні події хворий пере­ключається на інші, не помічаючи, що першу думку він не довів до ло­гічного кінця;

б) розірваність мислення. у хворих з розірваним мисленням окремі думки і умовиводи можуть бути зовсім не пов'язані між собою, хоча фрази він проговорює граматично правильно, наприклад, «машина поїхала, тому що кіно загоріло­ся з труби». При цьому також важко зрозуміти і письмові твори. Наприклад, хворий пише: «...яке знову щастя, 79. Він може доводити до кінця... статті будь-якого ходу спра­ви... досліджувати великі аркуші сірого паперу...»

в) безладність мислення характеризується, на відміну від розірваності, глибоким розладом синтезу, внаслідок чого втрачається як змістовна, так і граматична побудова мови. Це проявляється невпорядкованим поєднанням окремих слів «земля... чоботи... пішов дощ... вперед». Безладність мислення частіше поєднується з розладами свідомості.

За цілеспрямованістю виділяють такі розлади мислення, як амбівалентність, резонерство і розважність (статечність).

Ø Амбівалентність — це співіснування думок і асоціацій, які взаємно виключаються.

Ø Резонер­ством називають безпредметність мислення, коли відсутні конкретність думок, їхній пізнавальний зміст. Наприклад, на запитання про здоров'я хворий відповідає: «залежно від того, що означає це слово. Якщо від слова «здорово», то я не вельми здоровий, маю лише 60 кг маси, але це залежить від вагів і того, де вони стоять: якщо в нашому парку, то там гравітація висока, багато людей і неможливо довго там знаходитись...» чи на запи­тання: «Яка різниця між столом і стільцем?» — хворий відповідає: «Стіл призначений для того, щоб класти на нього предмети вжитку, а стілець — щоб перенести ва­гу з двох ніг на чотири».

Ø Розважність мислення також відноситься до порушень цілеспрямова­ності. Вона проявляється у викладенні хворим непотрібних деталей своєї розповіді, зайвих дрібниць, невміння лаконічно висловити головну дум­ку, яка часто губиться у великій кількості подробиць. Розважність ми­слення часто називають інертністю, вона спостерігається при епілепсії. Патофізіологічні основи формальних розладів мислення пов'язані з тим, які нервові процеси переважають, — підвищена збудливість чи інертність.

Індивідуальна різниця у темпі мислення залежить від конституційних особливостей людини (темпераменту), а також від виховання. Люди з підвищеним темпом мислення і відповідно мови у певній ситуації (наприклад, лектори) можуть його контролювати.

Ø А при психічних захворюваннях свідома корекція прискореного мислен­ня неможлива. При цьому асоціації виникають легко, частіше за зовніш­ньою подібністю, співзвучністю, вони різні і численні. Мова, попри багатослів'я, відстає від стрімкого потоку різних ідей. Хворі, не закінчуючи однієї думки, переходять до іншої, часто не помічаючи неповноти мовно­го виразу думки. Найвищий ступінь прискорення темпу мислення в по­єднанні з відверненням уваги проявляється у скаканні ідей (fuga idearum), коли вловити логіку думок хворого стає неможливим. Іноді приско­рене мислення хворого об'єктивується в письмовій мо­ві: він весь час пише листи, щоденники, в яких думки безладні (хворий не встигає все записувати і навіть не встигає закінчити слово, фразу). Прискорення про­цесу мислення спостерігається при психічних порушеннях, що перебіга­ють з підвищеним настроєм і сильним руховим збудженням.

Ø Загальмованість мислення спостерігається в мелан­холічному або депресивному стані хворого. Сповільнення темпу мислення можна спостерігати при розмові з хворим — він розмовляє і думає повільно, дає відповіді після довгих пауз зі зниженням гучності голосу до шепоту, а в стані ступору зов­сім не розмовляє. Можна відзначити також бідність асоціацій, загальну загальмованість, сповільнення рухів, пригнічення афективних реакцій.

Ø При в'язкому мисленні людина неодноразово повторює одні й ті самі думки.

До розладів мислення за темпом можна віднести також:

Ø зупинки мислення (sperrung) іноді спостерігається при ши­зофренії: хворий раптово на деякий час замовкає. Іноді хворі кажуть, що думки немовби «зникають».

Ø напливи думок (мантизм) – що проявляє­ться в мимоволі безперервно виникаючому і некерованому по­тоці думок, спогадів, «вихорі ідей», в якому хворий неспромож­ний розібратися. Мантизм іноді спостерігається при шизофренії.

Поиск по сайту: