 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Рівень життя - це фактичний рівень забезпеченості людей матеріальними і духовними благами певної країни в конкретно-історичний період
Він визначається рівнем фактичного споживання матеріальних і духовних благ та послуг на душу населення, на одну сім'ю, також його відповідністю національному мінімум - це вартісна величина набору продуктів харчування достатнього соціальному стандарту - прожитковому мінімуму.
Прожитковий мінімум- це вартісна величина набору продуктів харчування достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров'я, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг,необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Законом України прожитковий мінімум на 2011 р. на одну особу встановлено в обсязі ___________ грн на місяць. Це соціальний орієнтир для формування величини мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії та інших соціальних виплат.
Прожитковий мінімум відображає так звану межу бідності населення, за якою настає деградація особистості.
У розвинутих країнах існує і такий показник, як якість життя населення, сформований на основі так званих індексів розвитку людини (ІРЛ), який характеризують:
— обсяг реального ВВП на душу населення;
— середню тривалість життя;
— рівень грамотності населення;
— середню тривалість навчання в країні.
Ці чотири стандарти (ІРЛ) використовуються у світовій практиці експертами ООН для встановлення відповідності рівня життя, освіченості і довголіття країни міжнародним стандартам.
Крім того, для аналізу стану її прогнозування соціально-економічної ситуації в країні розраховують й інші показники:
— рівень мінімальної погодинної заробітної плати;
— рівень безробіття;
— межу бідності;
— коефіцієнт народжуваності;
— рівень охорони здоров'я;
— рівень фізичного розвитку людини;
— якість і комфортність житла;
— тривалість робочого тижня;
— кількість вільного часу та наявність можливостей його раціонального використання;
— умови праці та її безпеки;
— ступінь розповсюдження засобів зв'язку та комунікацій;
— стан і екологічна місткість навколишнього середовища тощо.
Між економічною та соціальною ефективністю виробництва існує тісний взаємозв'язок. Економічна ефективність є матеріальною основою вирішення соціальних проблем. У свою чергу соціальний розвиток суспільства (зростання добробуту народу, його освітнього й культурного рівня, свідомого ставлення робітників до праці та ін.) суттєво впливає на підвищення ефективності суспільного виробництва.
Форми суспільного виробництва.
Форма суспільного виробництва — це певний спосіб організації господарської діяльності.
Людство пройшло довгий історичний шлях розвитку і знало дві основні форми організації суспільного виробництва: натуральну і товарну. Історично першою формою суспільного виробництва було натуральне господарство (рис. 5.12).
Натуральне господарство - такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для особистого та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробника ми.
Поступово на зміну натуральному господарству прийшло товарне виробництво як розвинутіша і ефективніша форма організації суспільного виробництва.
Товарне виробництво - це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку.
Товарне виробництво на відміну від натурального господарства є не замкнутою, а відкритою економічною формою господарства.
В товарному господарстві між виробниками існують не безпосередні господарські зв'язки, а опосередковані через обмін продуктами їхньої праці як товарами. При цьому виробники є економічно вільними у виборі товарів і партнерів.
Товарне виробництво функціонує і розвивається на засадах таких економічних законів: закону вартості, закону попиту і пропозиції, закону конкуренції, законів грошового обігу та інших.
Які причини зумовили виникнення і функціонування товарного виробництва, товарних відносин?
По-перше — наявність суспільного поділу праці, за якого відбувається спеціалізація виробників на виготовленні певних продуктів або на певних видах діяльності. Там, де немає суспільного поділу праці, не може бути і товарного виробництва, товарно-грошових відносин. Без поділу праці, без якісної диференціації трудової діяльності виробників обмін результатами їхньої праці буде економічно безглуздим, оскільки всі вони будуть виробляти одні й ті самі види продуктів.
По-друге — наявність економічного відособлення виробників з благ як власників. Економічною основою відокремленості господарюючих суб'єктів спочатку була приватна власність на засоби виробництва, а потім і інші форми власності (колективна, акціонерна, змішана та інші). Продукти праці протистоять один одному як товари, якщо вони вироблені економічно самостійними виробниками, що самі розпоряджаються результатами своєї праці. Тобто якщо товаровиробник водночас є і товаровласником. Власник самостійно вирішує на свій страх і ризик, що ,де,коли,скільки,виготовляти, з ким здійснювати обмін і на яких умовах. Тобто економічна відокремленість зумовлює наявність сильно визначеного економічного інтересу суб'єкта і свободу вибору ним господарської діяльності.
Таким чином, дві обов'язкові передумови необхідні для виникнення і функціонування товарного виробництва - наявність суспільного поділу праці та економічного відокремлення виробників
Розрізняють два типи товарного виробництва: просте і розвинуте.
Просте товарне виробництво було першою суспільною формою товарного господарства. Воно характеризується приватною власністю,єдністю працівників із засобами виробництва,базується переважно на власній праці. Продукт належить безпосередньо його виробнику. Обмін товарів носить випадковий,епізодичний характер. Схематично просте товарне виробництво виглядає таким чином: Т1-Т2. Його кінцева мета – задоволення особистих потреб товаровиробника. При цьому частина вироблених у суспільстві продуктів спрямовується безпосередньо на особисте споживання, решта – на ринок. Просте товарне виробництво є обмеженим, дрібним,розрізненим та анархічним. Воно регулюється в основному традиціями і господарями- панами. Ринок нерозвинутий,обмінюються головним чином звичні товари (золото,раби, продукти харчування, тканини,посуд, примітивні знаряддя праці). Відсутні ринки землі, робочої сили,валюти і т.д.
За цих умов «робити гроші» вважалося непристойною, гріховною справою, про що стверджував ще Аристотель. Багатство належало тим,хто мав привілеї і було наслідком скоріше не виробництва, а могутності правителя. З часом, коли з‘являється можливість отримувати все більшу масу додаткового продукту, товарне виробництво поступово набуває капіталістичного характеру.
Просте товарне виробництво — це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок. Воно було притаманне докапіталістичним суспільствам.
На відміну від простого капіталістичне товарне виробництво є розвинутим і постійно прогресує.Воно характерне для індустріальної стадії економічного зростання. Назва походить від капіталу (головний) –сукупності виробничих відносин, за яких засоби праці, певні матеріальні блага, гроші,об‘єкти інтелектуальної власності та різні види цінних паперів тощо є знаряддям експлуатації, тобто привласнення частини чужої неоплачуваної праці. Основних засобів виробництва фактично позбавлені наймані працівники. Вони змушені через це продавати свою робочу силу.
Формула розвинутого товарного виробництва: Т1 – Г – Т2, коли економічні зв‘язки обміну набули форми товарно-грошових відносин на ринку.
Розвинута форма товарного виробництва — це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватній власності, найманій праці й машинній індустрії. Притаманна капіталістичному суспільству.
Товарне виробництво є основою виникнення і розвитку ринкової економіки.
Ринкова економіка — одна з вершин суспільної цивілізації геніальний винахід людства, що не має альтернативи в оглядні історичній перспективі. Тому економіка, яка відкидала необхідність розвитку товарного виробництва, ринкових відносні відкидала і досягнення світової цивілізації, чим прирікала себе на саморуйнування, як це трапилося з командно-адміністративною економікою в колишніх соціалістичних країнах. Тому вихід із кризи й економічний розвиток України полягає у створені розвинутої ринкової економіки, інтегруванні її у світове ринкове господарство.
Поиск по сайту: