Загальні підходи до розв'язання управлінських проблем

Система методів, які використовують в управлінні, ґрунтується на загальнонауковій методології, що перед­бачає застосування таких підходів: системного, ком­плексного, моделювання, експериментування, конкрет­но-історичного, соціологічних досліджень та ін.

Системний підхід. Застосовують як спосіб упорядко­вування управлінських проблем. Завдяки йому здійсню­ють їх структурування, визначають шляхи подолання, обирають варіанти, встановлюють взаємозв'язки еле­ментів проблем, а також чинники та умови, що вплива­ють на їх вирішення.

Комплексний підхід. У його основі — дослідження управлінських проблем у їх взаємозв'язку. При цьому використовують методи дослідження багатьох галузей знань, що вивчають ці ж проблеми. Такий інтегрований підхід є необхідною умовою розв'язання проблем орга­нізації як багатоцільової відкритої системи, що активно взаємодіє із зовнішнім середовищем.

Моделювання. Це метод вирішення складних управ­лінських завдань. Дає змогу змоделювати ситуацію і дослідити, як вона змінюватиметься під впливом різ­номанітних чинників. Моделі відображають власти­вості, взаємозв'язки, структурні та функціональні па­раметри системи, що є суттєвими для її цілей. Для розв'язання управлінських проблем найчастіше засто­совують моделі, що отримали назви «теорії ігор», «тео­рії черг», «управління запасами», «лінійного програ­мування», «імітаційні» тощо. Вони дають можливість вирішувати управлінські завдання із застосуванням економіко-математичних методів. Це, зокрема, оптимізаційні завдання (складання планів, балансів, формування цін тощо).

Експериментування. Застосовується у тих випад­ках, коли побудова моделі є неможливою через значну кількість інституційних чинників (звичаї, традиції, норми поведінки, що склались у суспільстві і можуть ді­яти всупереч прийнятим законам та формальним пра­вилам і процедурам). Експеримент дає змогу перевірити доцільність нововведень, запропонованих для вирішен­ня завдань організації, і в разі позитивних результатів розширити межі їх застосування. Управлінські експери­менти вимагають дотримання певних принципів: ціле­спрямованості, «чистоти» експерименту, чіткості у ви­значенні меж експериментування і напрямів, вибраних для досягнення його цілей, методичного забезпечення проведення експерименту, оцінки його результатів.

Конкретно-історичний підхід. Згідно з ним будь-яке явище розглядають у динаміці. Так, кожен об'єкт управління у своєму розвитку проходить певні стадії життєвого циклу: виникнення, ріст, зрілість, занепад. Проблеми управління на цих стадіях істотно різняться, що зумовлює необхідність застосування для їх вирішен­ня адекватних методів.

Методи соціологічних досліджень. Використовують при вирішенні проблем, пов'язаних із поведінкою пра­цівників. Дають змогу зібрати інформацію щодо потреб та інтересів персоналу організації, характеру взаємин, що склались у колективі, тощо. Для цього застосовують анкетування, спостереження, самоспостереження, ви­вчення документів та ін. Зібрана інформація допомагає менеджерам прогнозувати реакцію персоналу на певні рішення і впливати на поведінку людей, забезпечуючи реалізацію прийнятих рішень.

Загальнонаукова методологія формує фундамент системи методів управління, серед яких особливе зна­чення мають методи прийняття управлінських рішень.

Поиск по сайту: