Сутність та місце управлінських рішень у процесі управління

Типи управлінських рішень та вимоги до їх прийняття

Технологія прийняття управлінського рішення

10.4. Загальні підходи до розв'язання управлінських проблем

Методи прийняття управлінських рішень

Сутність та місце управлінських рішень у процесі управління

Управлінські рішення є основою процесу управління.

Управлінське рішення — результат вибору суб'єктом управління способу дій, спрямованих на вирішення поставленого завдання в існуючій чи спроектованій ситуації.

Управлінські рішення спрямовані на розв'язання кон­кретних управлінських завдань, які характеризуються:

—невизначеністю, а в деяких випадках і суперечли­вістю умов;

—недостатністю інформації про можливі способи їх вирішення та чітких алгоритмів вирішення;

—необхідність вирішення в обмежений час.

Виділяють три основні типи управлінських завдань:

1) концептуальні (стратегічні завдання, пов'язані з довгостроковим плануванням, прогнозуванням);

2) пов'язані з техніко-технологічним аспектом функ­ціонування виробництва (створення і впровадження но­вої техніки, технології тощо);

3) які виникають унаслідок дії людського фактора (кадрові питання, соціально-психологічний клімат у колективах тощо).

Найважливішими складовими процесу управління є проблема, прийняття рішення та люди, які беруть участь у процесі на всіх його етапах.

Проблема — невідповідність бажаного стану (насамперед цілей) об'єкта управління його фактичному стану.

Отже, проблеми виникають, коли в організації скла­дається ситуація, яка відрізняється від запланованої. Кожна проблемна ситуація зумовлена внутрішніми і зовнішніми чинниками.

Внутрішні чинники. До них належать цілі та страте­гія організації, технологія та ресурси, структура вироб­ництва, управління тощо. Вони формують організацію як систему, тому зміна одного з них зумовлює необхід­ність прийняття заходів, які б зберегли організацію як цілісну систему. Внутрішніми чинниками, що можуть породжувати проблеми, є і відхилення у запланованих темпах та обсягах робіт; вони виникають внаслідок не­правильних дій персоналу, відсутності у працівників виконавської дисципліни або нечіткого розмежування між ними повноважень. Ці проблеми зумовлені недолі­ками самої системи управління. Їх необхідно своєчасно виявляти, усувати й унеможливлювати їх появу в май­бутньому.

Зовнішні чинники. Це складові середовища, в якому працює організація. Вони можуть бути прямими і опосе­редкованими, загрозливими для неї і такими, що відкри­вають нові можливості. Наприклад, зміна смаків та пріо­ритетів споживачів створює суттєві проблеми зі збутом. Організація може вирішувати їх не шляхом відмови від випуску звичної для себе продукції, а через її модифіка­цію або ирехід на інші ринки тощо. Часто нові проблеми криються у зміні чинного законодавства, податкової системи та ін. Виявлення існуючих проблем забезпечує мож­ливість прогнозувати їх у майбутньому, а отже, запобі­гати їх появі і збільшувати час для підготовки відповід­них управлінських рішень.

Прийняття рішення — творчий процес вибору однієї або декіль­кох альтернатив із множинності можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

Управлінські рішення спрямовані на організацію колективної праці і приймаються людиною, яка має відповідні владні повноваження.

За допомогою управлінських рішень:

—встановлюють цілі діяльності;

— закріплюють людей за посадами і робочими місцями;

— визначають функції, права і відповідальність працівників;

— встановлюють правила поведінки на роботі;

— розробляють систему заходів щодо заохочення і адміністративного покарання працівників;

— розподіляють ресурси — матеріальні, трудові, фінансові та ін.;

— оцінюють якість продукції тощо.

Особи, які приймають рішення, є суб'єктами управ­лінського рішення. Це менеджери і групи працівників, що мають відповідні повноваження для прийняття рі­шень.

Розрізняють індивідуальні та групові рішення.

Інди­відуальним рішенням притаманний вищий рівень твор­чості; їх приймають швидше, оскільки вони не потребу­ють узгоджень. Але вони частіше виявляються помил­ковими, більш ризикованими, що пов'язано зі склад­ністю та непередбачуваністю зовнішнього середовища. Саме тому нині віддають перевагу груповим рішенням. У групи залучають фахівців у тих сферах, які стосу­ються проблеми, що виникла в організації. Групова ро­бота забезпечує різностороннє дослідження проблеми, підвищує мотивацію та відповідальність кожного, зни­жує процент помилок, забезпечує багатоваріантність розробок. Результати групової роботи зазвичай краще сприймаються працівниками, ніж індивідуальні рішен­ня, оскільки відображають думку колективу. Водночас групові рішення мають і недоліки — більші витрати часу через необхідність узгодження різних точок зору на проблему та відсутність чіткої відповідальності за при­йняття остаточного рішення.

Управлінське рішення має комплексний характер. У правовому аспекті — це владний акт суб'єкта керу­вання, в якому він виражає свою волю, реалізує надані йому владні повноваження і несе відповідальність за його наслідки. З іншого боку, управлінське рішення є актом соціальним, оскільки приймається людьми і сто­сується людей. Воно є й психологічним актом, тому що являє собою результат розумової діяльності людини і її вольового зусилля. З інформаційної точки зору рішення є результатом опрацювання інформації, у процесі якого здійснюється вибір варіанта, найближчого до опти­мального, тобто найкращого.

Поиск по сайту: