Характеристика СДОР та ОР

По фізичним властивостям СДОР та ОР діляться на:

- тверді і сипкі речовини, летючі при температурі до 40^оС (гранозан, меркуран та ін.);

- тверді і сипкі речовини, нелеткі при звичній температурі зберігання (сулема, фосфор, миш'як і ін.);

- рідкі летючі, стиснуті та зріджені гази, які зберігаються під тиском (підгрупа А – аміак, оксид вуглецю; підгрупа Б – хлор, діоксид сірки, сірководень, фосген, метилбромид);

- рідкі летючі, що зберігаються у ємкостях без тиску (підгрупа А – нітро- і аміносполуки, ціаністий водень; підгрупа Б – нікотин, нітрилакрилова кислота, тіофос, метафос, сірководень, тетраетилсвинець, дифосген, дихлоретан, хлорпікрин);

- димучі кислоти (сірчана, азотна, соляна, плавикова).

Фізичні властивості СДОР та ОР визначаються:

- агрегатним станом;

- розчинністю у воді та жирах;

- швидкістю гідролізу;

- густиною, летючістю;

- температурою кипіння, затвердіння, теплоємкістю, теплотою випаровування;

- в¢язкистю;

- температурою займання (спалаху).

Токсичність впливу СДОР і ОР на організм людини визначається, головним чином, її фізичними властивостями. Важливою характеристикою небезпечності СДОР є відносна густина їх пари (газу). Якщо вона менше одиниці (легша за повітря), то такі гази (пари) швидко розсіюються. СДОР, густина парів (газу) яких більше одиниці (важча за повітря), довше затримуються на поверхні землі (хлор), накопичуються у складках місцевості. Їх дія на людей буде більш тривалою і такі СДОР спричиняють більшу небезпеку.

Для визначення уражаючої дії СДОР і ОР необхідно знати токсичну концентрацію їх у повітрі та дози у воді, їжі та інших середовищах. Вагова кількість СДОР та ОР в одиниці об¢єму повітря називається концентрацією і виражається у мг/м³ або мл/л.

При цьому розрізняють:

- гранично допустимі концентрації (дози ГДК) - симптоми отруєння відсутні;

- порогові концентрації (дози ПК) - початкові симптоми отруєння;

- середні смертельні концентрації (дози) - 50% уражених (смерті);

- абсолютні (цілковиті смертельні концентрації) - 100% загибель уражених.

СДОР і ОР по токсичності класифікуються як:

- надзвичайно токсичні;

- високо токсичні;

- помірно токсичні;

- мало токсичні;

- нетоксичні.

По клінічним ознакам інтоксикації та механізму дії (клініко-фізіологічна класифікація) серед СДОР і ОР розпізнають:

- СДОР та ОР з задушливої дії (хлор, фосген, дифосген, хлорпікрин, фтор та його сполуки, хлорид сірки та ін.);

- СДОР та ОР загальноотруйної дії (ціаніди, гідразин, анілін, оксид вуглецю та ін.);

- СДОР та ОР задушливої і загальноотруйної дії (сірководень, азотна кислота, діоксид сірки, оксиди азоту та ін.);

- СДОР і ОР задушливої та нейротропної дії(аміак);

- СДОР та ОР нервово-паралітичної дії (фосфорорганічні сполуки);

- СДОР та ОР - метаболічні отрути (діоксин, сірковуглець, метилбромид, дихлоретан, чотирьоххлористий вуглець);

- Фітотоксиканти.

СДОР і ОР можуть потрапити до організму людини через дихальні шляхи, слизові оболонки очей, шлунково-кишковий тракт, шкіряний покрив, відкриті рани.

Речовини задушливої дії складають велику групу серед СДОР і ОР. Вони уражають головним чином органи дихання, викликаючи при цьому гострий токсичний набряк легенів, що перешкоджає доступу кисню повітря в кров і, як наслідок – швидко наростаюча гіпоксія, яка призводить до розладу багатьох функцій організму і можливої загибелі постраждалого.

СДОР та ОР задушливої дії можна поділити на дві підгрупи:

- речовини, що діють на слизові оболонки органів дихання і очей та викликають сильне їх подразнення і запально-некротичні зміни. Процес протікає швидко та бурхливо. До таких речовин відносять хлор, кислоти, трихлорид фосфору;

- речовини, що відрізняються слабкою проникністю. Після явищ подразнення в момент контакту наступає прихований період (уявне благополуччя), коли постраждалий почуває себе цілком здоровим, але потім раптово може розвинутись гострий набряк легенів. Це такі речовини, як фосген, хлорпікрин, хлорид сірки.

СДОР і ОРзагальноотруйної дії діляться на:

- отрути крові - гемолітики (миш¢яководень, інші препарати миш¢яку) і отрути гемоглобіну (оксиди азоту, вуглецю, діоксид сірки). Ураження проходить інгаляційним шляхом;

- тканинні отрути - інгібітори ферментів дихального ланцюга (ціаніди, сірководень, нітриди); роз'єднувачі окислення і фосфорилування (динітрофенол і ін.); речовини, що виснажують запаси субстратів для процесів біологічного окислення (етиленхлорид і ін.). Вони вступають у взаємодію з різними біохімічними структурами організму, що приводить до порушення енергетичних процесів (енергетична криза) і загибелі постраждалого.

СДОР і ОР задушливої і загальноотруйної дії (сірководень) - при інгаляції викликають набряк легенів, а при резорбції проявляють загальноотруйну дію.

СДОР і ОРзадушливої та нейротропної дії – аміак. Потрапляє в організм людини через шкіру та дихальні шляхи. Дія наступає дуже швидко. При цьому відбувається подразнення та некроз шкіри, коньюктиви верхніх дихальних шляхів, різкий набряк язика, токсичний набряк легенів, різкий розлад дихання та кровообігу, слабкість, судоми. Може швидко наступити смерть. Уражаюча доза аміаку 15 мг (л.-хв.), смертельна – 100мг (л.-хв.).

СДОР і ОРнервово-паралітичної дії (нейротропна отрута) - діють на проведення та передачу нервових імпульсів. Типові представники - фосфорорганічні інсектициди, фосфорор-ганічні отруйні речовини, фосфорорганічні лікарські речовини, добре розчинні у органічних розчинах, погано у воді (крім хлорофосу), питома вага більше одиниці. Можуть проникати в організм через дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт, шкіру та слизові оболонки.

Метаболічні отрути - можуть потрапляти в організм через шкіру, слизові оболонки і дуже токсичні для ЦНС (особливо центру дихання), серцево-судинної системи, печінки, нирок, крові. Ураження великою дозою отрути цієї групи може призвести до колапсу, що розвивається за декілька хвилин. Смерть наступає від паралічу дихання.

Фітотоксиканти - особлива група СДОР і ОР. Це речовини, які використовуються у сільському господарстві для ураження різних видів рослин. Вони діляться в залежності від характеру фізіологічної дії на рослини та цільового призначення на:

- гербіциди - застосовують для ураження трав¢яної рослинності, злакових та овочевих культур;

- арборициди - використовуються для ураження дерев та чагарників;

- альгіциди - застосовуються для ураження водної рослинності;

- дефоліанти - призводять до опадання листя на деревах та чагарниках;

- десіканти - уражають рослинність через висушування її на корню;

- стерилянти - викликають стерилізацію поверхневого шару грунту.

Фітотоксиканти небезпечні і для людини, що було підтверджено в 1965-1975рр. під час війни у В¢єтнамі, коли американці застосовували табельні фітотоксиканти: “оранжеву”, “білу” і “синю” рецептуру. Як наслідок, було знищено від 40 до 100% посівів бананів, рису, картоплі та інш. культур. Із 150 видів птахів залишилось лише 18. Загинуло 3,5 млн. людей, а у тих хто залишився живим були порушення спадкоємницької функції (із 4-х народжених один мав фізичні вади, або мав проблеми зі здоров¢ям: розлади ЦНС, значні зміни в крові, печінці, інших органах).

По швидкості розвитку патологічних порушень (формуванню санітарних втрат) усі СДОР і ОР діляться на дві групи:

До першої групи відносяться СДОР і ОР швидкої дії, коли симптоми інтоксикації спостерігаються через декілька хвилин. До цієї групи відносяться сірководень, аміак, хлор, ціаністий водень, акрилонітрил, оксиди азоту, вуглецю, фосфорорганічні сполуки, інсектициди та інш.

До другої групи відносяться СДЯВ і ЯВ сповільненої дії, коли симптоми інтоксикації розвиваються на протязі від декількох годин до двох тижнів (динітрофенол, диметилсульфат, метилбромид, метилхлорид, оксихлорид фосфору, трихлорид фосфору, окисел етилену, фосген, хлорид сірки, етиленфторид, етиленхлорид і ін.).

Бойові отруйні речовини (БОР) діляться на:

1. Нервово-паралітичної дії (зарин, зоман, речовини типу Yі-гази);

2. Шкіряно-наривної дії (іприти, люнзит);

3. Загальноотруйної дії (синильна кислота, хлорціан);

4. Удушливої дії (фосген, дифосген);

5. Психогенної дії (BZ, ДЛК);

6. Подразнюючої дії (СІ-ЕС, хлорацетофенол, бромбензил, цианід та інш.).

Очікувана структура втрат в осередку ураження СДОР (за ступенем тяжкості):

- легкий ступінь ураження – 25%;

- середній та тяжкий ступінь ураження – 40%;

- уражені зі смертельним наслідком – 35%.

При аваріях на ХНО ураження СДОР можуть досягати 60 – 65 %, травми – 25%, опіки – 15%, при цьому у 5% уражених можуть бути комбіновані ураження (СДОР + травма, СДОР + опік).

Симптоми отруєння в більшості випадків проявляються у вигляді:

- головного болю;

- задишки;

- нудоти, блювання.

При сильному отруєнні можуть бути непритомність, судоми, втрата зору і навіть смерть.

Поиск по сайту: