Кримінологічна характеристика економічної злочинності

Тема 13. Кримінологічна характеристика і попередження економічної злочинності

План

1. Кримінологічна характеристика економічної злочинності.

2. Причини й умови, що детермінують економічну злочинність.

3. Попередження економічної злочинності.

Кримінологічна характеристика економічної злочинності

Поняття «економіка» означає сукупність суспільно-виробничих відносин, що характеризують суспільно-економічний лад суспільства.

В економіці будь-якої держави є суперечності й недоліки, які використовує злочинність. Україна здійснює перехід до ринкової економіки і приватного бізнесу. Відсутність досвіду, невдосконалені правова база, механізм регулювання такою економікою створюють можливості для злочинного збагачення.

Економічна злочинність погіршує життя суспільства загалом, а тому боротьба з нею є одним з пріоритетних завдань не тільки правоохоронних органів, а й усіх структур держави.

Ознаки економічних злочинів:

· такі злочини несприятливо впливають на відносини у сфері економіки;

· мають корисливий характер;

· їх вчиняють здебільшого службові особи.

Економічна злочинність — це протиправна діяльність, що посягає на інтереси економіки держави загалом, а також на інтереси окремих груп громадян, приватну підприємницьку діяльність, має здебільшого усталений характер і здійснюється з метою здобуття наживи під прикриттям законної економічної діяльності або з використанням її можливостей шляхом зловживання довірою потерпілих.

Види економічних злочинів:

• злочини, що полягають у розкраданні чужого майна шляхом його привласнення чи розтрати особами, яким воно було ввірено чи перебувало в їх віданні, а також шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України);

• злочини, що посягають на фінансові інтереси й фінансову систему держави: виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів або білетів державної лотереї (ст. 199), незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200), ухилення від сплати податків (ст. 212) та деякі інші (ст. 209-211, 216, 233);

• злочини, що посягають на порядок отримання й використання депозитного капіталу і такі, що завдають шкоди кредиторам і гарантам: фіктивне підприємництво (ст. 205), доведення до банкрутства (ст. 219), шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222), виготовлення, збут і використання підроблених недержавних цінних паперів (ст. 224);

• злочини, що посягають на встановлений порядок вільної конкуренції в економіці: незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару (ст. 229), незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю (ст. 231), розголошення комерційної або банківської таємниці (ст. 232), протидія законній господарській діяльності (ст. 206); у багатьох випадках ці діяння пов’язані з комп’ютерними злочинами (ст. 361 — 363-1);

• злочини, що посягають на встановлений порядок зайняття підприємницькою діяльністю: незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204) та деякі інші (ст. 213);

• злочини, пов’язані зі сприянням службовими особами в корисливих цілях підприємницькій діяльності (так зване комерційне хабарництво, ст. 368), і деякі інші злочини у сфері службової діяльності, вчинені з вказаною метою: зловживання владою або службовим становищем (ст. 364), службове підроблення (ст. 366);

• злочини, що посягають на права споживачів: умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції (ст. 227).

На Заході до економічних злочинів часто відносять ще злочини проти довкілля і безпеки виробництва.

Зауважимо, що останні тридцять років на Заході спостерігається справжній бум економічних злочинів. Наприклад, у Німеччині 40 % розкрадань шляхом привласнення, розтрат і підробок на фірмах, у банках і корпораціях здійснюють їх співробітники. Збитки від цього становлять десятки мільярдів марок. У США збитки внаслідок розкрадання з використанням комп’ютерних мереж становлять мільярди доларів, а витрати приватних фірм для захисту власної майнової та інформаційної безпеки перевищують сто мільярдів доларів.

Видатний американський кримінолог Е. Сатерленд назвав економічну злочинність злочинністю "білих комірців" (на відміну від злочинності "синіх комірців", тобто простолюдинів).

Економічний і організований види злочинності тісно взаємопов’язані, хоча серед злочинців у сфері економіки багато таких, що не пов’язані зі злочинністю організованою. Водночас верхівка організованої злочинності всіма можливими способами намагається легалізувати ("відмити") здобуті злочинним шляхом гроші, вкладаючи їх в усі форми законної економічної діяльності. Це надає можливість тим, хто входить у цю верхівку, одержувати статус респектабельних осіб, виходити з економічної "тіні", обіймати керівні посади в банківській сфері, активно займатися зовнішньоекономічною діяльністю, "іти в політику", привносячи в усі зазначені сфери діяльності гангстерське забарвлення.

За радянських часів економічна злочинність у країні (а отже, і в Україні) завжди перебувала на високому рівні й базувалася на розкраданні державного та колективного майна. І в сучасних соціально-економічних умовах економічна злочинність залишається на високому рівні, до того ж до неї додалося багато нових видів злочинів, притаманних ринковій економіці. Зауважимо також, що економічні злочини мають високу латентність, а окремі з них дуже високу (наприклад, комерційне хабарництво).

У зв’язку зі значним зниженням обсягів виробництва у структурі економіки епіцентр злочинної діяльності перемістився в інші її сфери. Нині економічна злочинність найбільшу активність проявляє в паливно-енергетичному та аграрно-промисловому комплексі, у сферах приватизації, кредитно-фінансовій (у тому числі банківській), зовнішньоекономічній та бюджетній.

Велику загрозу економічній безпеці в Україні створює виключно висока за світовими вимірами "тінізація" економіки (понад 50 %), зокрема великого поширення дістало ухиляння від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів. На високому рівні перебувають також контрабандні прояви, фальшування грошей, комерційне хабарництво, зловживання, пов’язані з нецільовим використанням бюджетних коштів (у тому числі призначених для виплати заробітної плати), злочини з підакцизними товарами.

Зауважимо, що абсолютна більшість злочинів у сфері господарської діяльності вчиняються з метою розкрадання коштів і майна, привласнення нерухомості й земельних паїв.

Нині глобального характеру набирають прояви розкрадання з використанням електронних розрахунків. Всесвітнє комп’ютерне "мереживо-павутиння" (насамперед Інтернет) докорінно змінило систему кредитно-фінансових і банківських операцій, водночас породивши невідомі раніше можливості використання її у злочинних цілях. Наприклад, один західний банк зазнав збитків у розмірі 140 млн дол. від "нальоту" московських хаке-рів (зломщиків комп’ютерних мереж). Проте керівництво банку навіть не зробило про це офіційної заяви, бо приховувало "брудні" капітали.

За заявою ФБР американські бази даних щомісяця зазнають понад тисячу "нальотів" іноземних хакерів.

В Україні розкрадання із застосуванням комп’ютерних мереж поки що не набуло широкого розмаху. Його здійснюють здебільшого особи, які мають офіційний доступ до відповідних банків даних.

Зазначимо також, що в Україні з’явились і банкоматні розкрадачі.

Одним з поширених злочинів є ухиляння від сплати податків. Податки — це ефективне знаряддя реалізації державної політики щодо життєдіяльності суспільства, а саме перерозподілу національного продукту в соціальному, віковому, територіальному та галузевому аспектах, компенсації недоліків ринкових механізмів розміщення ресурсів, забезпечення суспільними благами, заохочення бізнесу, ділової активності, мотивації праці, підтримки рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон’юнктури, нарешті, сплачування заробітної плати і пенсій.

Розрізняють такі основні способи ухиляння від сплати податків:

• шляхом завищення цін над фактичним рівнем торговельної і постачально-збутової націнки при реалізації продукції й заниження їх розміру в декларації;

• ухиляння від сплати податків на прибуток від торговельно-закупівельної діяльності шляхом подання фіктивних декларацій і розрахунків про використання коштів нібито на здійснення підприємством власного будівництва;

• ухиляння від сплати податків на прибуток шляхом складання фіктивних договорів про надання благодійних послуг;

• ухиляння від сплати податків на прибутки, отримані від реалізації товару, шляхом перерахування частини сплаченого на особисті рахунки керівників комерційних структур;

• ухиляння від сплати податків на прибуток шляхом неподання декларації й розрахунків при закупівлі підприємством за власні кошти матеріальних цінностей у громадян за односторонніми актами закупівлі, де не зазначаються дані про продавця;

• ухиляння від сплати податку, мита або акцизного збору при вивезенні (ввезенні) товару через кордон шляхом оформлення документів про фіктивні бартерні оборудки з іноземними фірмами (неіснуючими, банкрутами, ліквідованими тощо), а також товару, нібито ввезеного як транзит;

• здійснення комерційної діяльності без реєстрації (як фізичних, так і юридичних осіб);

• заниження обсягів реалізації продукції (у тому числі через підміну митної декларації);

• неоприбуткування наявної готівки (виручки) за реалізовану продукцію і надані послуги;

• безфактурне відпускання товарів, тобто реалізація без супровідних документів; при цьому отримані від оборудок гроші привласнюються без відображення в бухгалтерських звітах;

• вчинення фінансових операцій з використанням рахунків інших підприємств за домовленістю.

Порушення податкового законодавства є масовим явищем. При перевірках воно виявляється у 70-75 % організацій.

Широкий розмах дістало перераховування валютної виручки за кордоном. На думку експертів, обсяги перетікання капіталів за кордон становлять щонайменше 25 млрд дол.

Протиправні дії, пов’язані з порушенням податкового законодавства у зовнішньоекономічній діяльності, організації здійснюють у кілька способів. Деякі з них:

1. Складають оборудку з комерсантами далекого зарубіжжя на постачання у країну товарів. Сплату здійснюють за цінами кон’юнктури, а в супровідних документах ціни завищують. Залишки грошей від цієї ділової угоди залишаються за кордоном. Потім з особистих рахунків комерсантів їх переводять в офшор-ні зони (Кіпр, Мальта, Багами), де створюють підставні фірми, і це дає можливість уникати обкладання податками і отримувати додаткові прибутки. З підставними фірмами комерсанти складають договори від імені своїх фірм в Україні і здійснюють оборудки.

2. У вантажну декларацію вносять наперед неправдиві дані про наявність валютних рахунків підприємства-експортера в уповноважених банках. Митники не завжди перевіряють наявність таких рахунків. А тому отримана валютна виручка осідає на рахунках фірм-посередників за кордоном.

3. У документах, які подають для митного оформлення експортних контрактів, зазначають, що оборудка, яка реалізується, має бартерний характер. Насправді ж товар реалізують за валюту. З отриманих коштів частину витрачають на придбання товарів для зустрічних поставок. Але більша частина виручки залишається за кордоном.

4. Здійснюють афери з якістю вивезеного товару. У деклараціях як товар відображують металобрухт, відходи виробництва, шлак тощо. А фактично за безцінь вивозять чорні й кольорові метали, вугілля, паливо-мастильні матеріали, цукор тощо. Різниця між цінами "осідає" на закордонних рахунках. Знайти валютні рахунки за кордоном дуже важко. Банки зберігають таємницю, бо мають у цьому свій інтерес.

Останнім часом великого поширення дістало створення фіктивних підприємницьких структур. Третина всіх зареєстрованих суб’єктів підприємницької діяльності (СПД) нею не займається і податків не сплачує.

Використовуючи фіктивні СПД, злочинні структури накопичують величезні кошти. Під прикриттям цих фірм укладаються договори з державними металургійними підприємствами для надання посередницьких послуг при експорті металопродукції іноземним фірмам, а отримавши продукцію, іноземні фірми не розраховуються за ці послуги або розраховуються частково.

Українські фірми після таких оборудок ліквідуються і за домовленістю з іноземними фірмами ділять валютну виручку, яку залишають за кордоном.

Перекачування валюти за кордон і її "відмивання" здійснюються за рахунок фіктивно створюваних спільних підприємств (СП), що дає можливість отримувати кредити і переводити їх за кордон. Після цього СП ліквідуються. В Україну не надходить 70 % валютного прибутку, який осідає на рахунках закордонних банків, відкритих на підставних осіб.

Фіктивні фірми використовують також для скоєння злочинів у кредитно-фінансовій сфері, зокрема для фінансових шах-райств, розкрадання кредитів, незаконної конвертації грошей у вільно конвертовану валюту та їх переказ за кордон тощо.

При здійсненні подібних злочинів використовують схему, згідно з якою кошти неодноразово переказують з рахунка на рахунок, з однієї фіктивної фірми в іншу і на одному з етапів вилучають, після чого ці "фірми" припиняють існувати або оголошують себе банкрутами.

Фіктивні фірми широко використовують також для ухиляння від сплати податків.

Поширені також незаконне (необгрунтоване) одержання та нецільове використання кредитних ресурсів. Небезпека таких дій полягає в такому: часто одержані кошти переводять у готівку і привласнюють або переказують за кордон з метою незаконної конвертації і зберігання на незаконно відкритих рахунках в іноземних банках. Це спричинює до прямих збитків держави, прискорення інфляційних процесів, купівлі валюти (як правило, за завищеним курсом) для приховування її за межами України.

Досліджена правоохоронними органами одна із схем здійснення цих злочинів така:

• створюють щонайменше дві фірми — суб’єкти господарювання, для яких планується одержувати кредити. Засновниками, власниками цих фірм є одні й ті самі особи — співучасники злочину. В окремих випадках керівниками фірм (директор, головний бухгалтер) є підставні особи, які, як правило, не мають відповідної кваліфікації для виконання покладених на них обов’язків, тому беззаперечно виконують вказівки осіб, які їх найняли;

• розроблюють так звані пакети підробних документів, які видають банківські установи для надання кредитів; при цьому одна з фірм є одержувачем кредиту, інші — партнерами угод (купівлі-продажу, поставок та ін.), що "обґрунтовують" необхідність і господарську доцільність одержання (надання) кредиту;

• зазначений "пакет" документів особисто або через посередників (у тому числі підставних керівників фірм) подають до банківської установи, де одночасно члени злочинної групи вступають у зговір з керівником, який видає кредити, даючи йому хабара (як правило, у доларах у розмірі 20-50 % суми кредиту — так званий відкат). Після цього підписуються кредитні договори та інші документи (наприклад, договір про страхування кредиту) і на рахунок фірми перераховуються кредитні ресурси;

• на завершальному етапі гроші протягом одного-трьох днів перераховуються на рахунки наперед підібраних суб’єктів господарювання, де здійснюється їх конвертація за окремо розробленою схемою. У результаті частина валюти надходить керівництву банківської установи як хабар, а решту привласнює злочинна група.

Згідно з даними правоохоронних органів дедалі частішають факти отримання хабарів службовими особами місцевих адміністрацій та органів приватизації за оформлення необхідних документів з приватизації підприємств, за зниження вартості об’єктів приватизації, безпідставне списання основних фондів, завищення кредиторської заборгованості тощо. За слідчими даними ставка аудитора за зниження вартості підприємства, що приватизується, становить 5 % суми, на яку він знижує вартість.

У зовнішньоекономічній діяльності хабарі дають за отримання ліцензій на придбання високоліквідних товарів або сировини і вивезення їх за кордон.

Багато злочинів вчиняється і в аграрно-промисловому комплексі.

Нині у зв’язку з розпаюванням землі й сільськогосподарського реманенту виявляється багато службових злочинів, які тісно переплітаються з розкраданням, зокрема це безпідставне занесення осіб у списки одержувачів земельних паїв, завищення строків перебування в колгоспі, що надає пільги при отриманні певної частки колгоспного майна, тощо.

2. Причини й умови, що детермінують економічну злочинність

Причини економічної злочинності в Україні мають як об’єктивний, так і суб’єктивний характер.

Соціально-економічні обставини

Перехід на рейки ринкової економіки відбувався в умовах розвалу колись єдиної країни, що призвело до розірвання виробничих і торговельних зв’язків багатьох економічних партнерів колишніх союзних республік. Особливих втрат зазнали підприємства військово-промислового комплексу (ВПК), що становили базу радянської економіки і на яких працювала більшість працездатного населення.

В Україні (як і в інших країнах СНД) не було чіткого і послідовного розуміння напрямів входження в ринок. Звідси було зроблено непродумані кроки у вирішенні економічних і правових проблем, які базувалися на "романтичному" сприйнятті

ринку, якому треба дати простір і він все вирішить без втручання держави.

Через неврегульованість або неефективне вирішення важливих економічних питань у країні почалося "первісне накопичування капіталу", часто з прямим порушенням або в обхід законодавства.

Значна частина промисловості, що має дотаційний характер (ВПК, вугледобувна промисловість та ін.), досі не може повною мірою вписатися в ринкові відносини. Відкритість зовнішньоекономічної діяльності країни призвела до напливу товарів іноземного виробництва, з яким українські товаровиробники (і в сільському господарстві, і у промисловості) не завжди спроможні конкурувати.

Створена ще за радянських часів "тіньова" економіка набирає оберти, паразитуючи за рахунок державної і водночас не сплачуючи податків. Значних помилок припущено при проведенні приватизації державних об’єктів.

Населення країни, яке не мало досвіду існування в ринковій економіці, чекало (і чекає дотепер) від держави вирішення всіх проблем, воно було (і залишається) надто довірливим. Усе це вигідно злочинцям, які продовжують створювати усілякі "піраміди".

Націлена на прибуток діяльність комерційних банків не відповідала завданням структурної перебудови економіки. Це призвело до різкого зниження темпів і обсягів виробництва в усіх галузях народного господарства, зменшення національного продукту і національного прибутку, гіперінфляції, яку було подолано монетарними засобами, а отже, до різкого зниження рівня життя населення. У результаті різко зменшились обсяги товарообороту, оптової та роздрібної торгівлі, що спричинялося до невпорядкованості ціноутворення.

Організаційно-управлінські обставини

Після розпаду СРСР колишні соціалістичні республіки не змогли оптимально поєднати розвиток ринкової економіки з необхідним державним регулюванням і контролем, що характерно для розвинених капіталістичних країн світу.

Зокрема, в Україні система контролю за банківськими розрахунками і діяльністю комерційних банків з боку НБУ була недосконалою. Держава значною мірою втратила контрольні функції у сфері економіки, було ліквідовано органи народного контролю, відомчого ревізійного апарату, торговельної інспекції та ін.

В Україні не було на належному рівні налагоджено систему міжбанківських розрахунків. Вона була багатоступінчастою, і це призводило до тривалих затримок зі сплатою грошей за операціями, з’явилась можливість тимчасового використання грошей не за призначенням, було відмінено щотижневі звірки взаєморозрахунків. Це дало можливість злочинним елементам вільно використовувати канали банківських розрахунків для розкрадання великих сум за підробними кредитними документами авізо, платіжними дорученнями тощо.

У структурах НБУ і правоохоронних органів спостерігалася недостатність фахівців з ринкової економіки, у той час як злочинці вчились у кращих центрах підготовки фахівців за кордоном.

Обставини у сфері нормативно-правового регулювання

Правова система України була зорієнтована на адміністративно-командний устрій і не відповідала, та й нині не повною мірою відповідає вимогам ринкової економіки (фактично не прийнято такі базові законодавчі акти, як Цивільний кодекс, ЦПК, КПК, Закон України "Про попередження злочинів" тощо).

Частина законів України має декларативний характер, не розроблено механізм їх реалізації через відсутність матеріального і кадрового забезпечення.

Окремі закони і відомчі правові акти не узгоджені між собою і з іншими нормативними актами. У багатьох законах і підзаконних актах відсутня чітка регламентація дій службових осіб, а також фактично вони не несуть відповідальності за дії, що суперечать нормативній базі.

Недостатньо ефективним виявився Закон України "Про боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 р.

З одного боку, усе це надає можливість "кримінальним талантам" лавірувати між часто-густо протилежними рішеннями, постановами й положеннями державних інстанцій, використовуючи також пробіли в законодавстві.

З іншого боку, корумпована частина чиновництва у корисливих цілях, за хабарі створює режим найбільшого сприяння злочинності при вирішенні питань квотування, ліцензування, сплати мита, зменшення державного замовлення тощо.

Стикаючись з чиновницькими вимогами, не маючи змоги або не бажаючи вирішувати питання в межах дії законодавства, частина комерсантів діє в обхід закону.

У країні існує традиція невіри у захист закону, необов’язковості його дотримання й можливості порушення.

Низький рівень правової й економічної культури населення, відсутність досвіду критичного ставлення до реклами, зовнішньої атрибутики, штучно підігріте уявлення про "надзвичайні" можливості капіталізму сприяли поширенню у країні фінансових афер. Обіцяючи високі дивіденди і швидке збагачення, іноді не маючи ліцензії на діяльність, різні довірчі, страхові товариства і позабанківські установи, АТ і ТОВ з мізерним статутним капіталом, заманювали вкладників, розповсюджували акції, векселі й інші "цінні" папери, які не мали жодного забезпечення. У такий спосіб зазначені структури накопичували великі капітали, які давали як кредити під шалені відсотки, потім оголошували себе фіктивно збанкрутілими (бо гроші були переведені з рахунків АТ і ТОВ) чи просто зникали. Загалом в Україні у 90-х роках було ошукано понад 4 млн осіб на загальну суму 132 млн дол.

Умовами поширення економічної злочинності були недоліки в діяльності місцевих органів влади і недостатній рівень боротьби з ними правоохоронних органів.

Серед недоліків діяльності правоохоронних органів основними були такі:

• слабка теоретична підготовка і недостатній досвід співробітників;

• слабка взаємодія окремих ланок системи правоохоронних органів і комісій місцевих органів влади, органів Антимонопольного комітету, що організовують процеси приватизації об’єктів;

• несвоєчасне виявлення нових проявів економічної злочинності й запізніле реагування на них.

До основних недоліків діяльності органів місцевої влади можна зарахувати такі:

• при реєстрації статутів комерційних структур в окремих випадках не визначаються джерела їх забезпечення сировиною, матеріалами, устаткуванням, приміщеннями, що призводить до збільшення випадків розкрадань, підкупів службових осіб;

• не забезпечується дотримання вимоги Закону України "Про підприємництво", що забороняє обирати й призначати на керівні та матеріально відповідальні посади осіб, які раніше були засуджені;

• затвердження на керівних посадах осіб, що скомпрометували себе на попередніх посадах;

• слабкий контроль за використанням виділених банківських позик, що уможливлює їх привласнення або використання не за призначенням;

• порушення вимог ст. 2 Закону України "Про підприємництво", ст. 5,6 Закону України "Про боротьбу з корупцією", що забороняють займатися підприємницькою діяльністю особам, які працюють в органах влади і управління й мають здійснювати контроль за діяльністю комерційних

структур;

• слабкий контроль за припиненням діяльності комерційних структур, які всупереч вимогам законів здійснюють діяльність, не зазначену у статуті (займаються посередницькою діяльністю замість виробничої);

• недостатній рівень контролю за суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють бухгалтерський облік з порушеннями або зовсім не здійснюють.

Виникнення і поширення нових злочинів в економіці потребує залучення до їх виявлення й документування великої кількості фахівців з різних галузей. Виникає складна ситуація, оскільки правоохоронні органи не мають достатніх коштів для їх залучання, а тому документальні ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ за наявності підстав для їх проведення або не здійснюються взагалі, або затягуються на невизначений час. Відомчий ревізійний апарат не має змоги задовольнити проведення необхідної кількості ревізій, та й не завжди вони проводяться на належному рівні. Що ж до структур Державного контрольно-ревізійного управління України, то вони здійснюють ревізії в основному суб’єктів підприємницької діяльності, які фінансуються з державного бюджету.

3. Попередження економічної злочинності

Попередження економічної злочинності є невіддільною складовою соціального управління, що має передбачати впровадження системи економічних, організаційно-виробничих, технічних, правових та виховних заходів, спрямованих на нейтралізацію або зниження впливу обставин, що зумовлюють вчинення злочинів у сфері економіки. Розглянемо основні з цих заходів.

Економічні заходи. Такі заходи повинні передбачати коригування загальної концепції процесу просування до сучасного ринку, її чітке опрацювання з урахуванням набутого досвіду, і неухильне виконання.

Особливу увагу слід приділяти цивілізованому і справедливому продовженню процесу приватизації, оскільки це сприятиме отриманню державою основних коштів. При цьому не допускати заниження вартості об’єктів, що приватизуються, а також порушення прав тих, хто на них працює.

Важливою проблемою є боротьба з монополізацією комерційної діяльності, що призводить до підвищення цін, за створення умов для доброчинної конкуренції. Особливо важливо не допустити поділу ринку на сфери впливу. Цими проблемами покликаний займатись Антимонопольний комітет.

Потребує переоснащення технічний парк промисловості, який дедалі більше відстає від вимог життя.

Для посилення контролю за діяльністю комерційних банків, спрямування їх діяльності на розвиток економіки країни, необхідно підвищити роль Національного банку України, значно посилити його контрольні функції щодо здійснення перевірки банківських установ разом з відповідними службами Міністерства внутрішніх справ України.

Саме впровадження таких заходів дасть можливість запобігати зловживанням, своєчасно виявляти факти незаконного отримання чи використання кредитів.

Організаційні заходи. Необхідно відтворити систему контролюючих і ревізуючих органів, які б здійснювали контроль за додержанням вимог законодавства в комерційній діяльності починаючи з моменту відповідності реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, щодо відповідності їх діяльності статутній, отримання ліцензій на конкретні види діяльності, а також жорсткий контроль за сплатою податків.

Потрібно підвищити рівень підготовки фахівців різних профілів: економістів, юристів та інших службовців державного апарату, що організує роботу економічної галузі, банківської системи, аудиту, правоохоронних органів тощо.

Потрібно комп’ютеризувати систему обліку діяльності народного господарства, упровадити дійову систему контролю за розрахунковими операціями.

Необхідно ввести норми забезпечення надійності суб’єктів підприємницької діяльності, для чого встановити максимальні межі співвідношення власних та позикових коштів, рівень їх резервування, а також страхування внесків.

У розд. 2 Закону України "Про рекламу" містяться загальні вимоги до реклами, пояснюється поняття недоброчинної реклами (ст. 10); ідеться про рекламу послуг, пов’язаних із залученням коштів населення, цінних паперів (ст. 23); забороняється повідомляти розміри очікуваних дивідендів, а також інформацію про майбутні прибутки, крім фактично виплачених за підсумками щонайменше одного року; встановлено штрафні (адміністративні) санкції за порушення вимог закону (ст. 27).

Проте в законі не повністю враховано пропозиції щодо публікації коротких звітів фірм, які рекламують себе, а також ступінь ризику вкладників.

Потрібно створювати нові й укріплювати діючі служби безпеки банків, які повинні не тільки фізично охороняти керівництво і будівлі, а й створити банки даних, за допомогою яких можна отримати необхідну інформацію про потенційних клієнтів і партнерів банку. При складанні угоди на велику суму необхідно перевіряти відповідність фактичної адреси зазначеній у документах, дані про керівників фірми, номерні знаки автомобілів тощо.

В окремих випадках необхідно створювати міжбанківські служби безпеки. Так, у Полтаві міська служба безпеки "Скіф" надає заінтересованим структурам інформацію про фінансову й господарську діяльність суб’єктів комерційних відносин усіх форм власності. Ця служба тісно взаємодіє з Міністерством внутрішніх справ України, налагоджено також автоматизований обмін інформацією з банками та страховими компаніями країни.

У Закон України "Про державну податкову службу в Україні" додатково 5 грудня 1998 р. внесено розд. 5 "Податкова міліція", де зафіксовано її завдання, структуру, повноваження і права. Того ж року було прийнято Закон України "Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв’язку з утворенням податкової міліції. Цим законом податковій міліції надано право здійснювати оперативно-розшукову та слідчу діяльність. Одним з основних завдань податкової міліції законом визначено профілактику злочинів, боротьба з якими входить до її компетенції.

Правові заходи. У сучасних умовах правозабезпечувальний механізм відстає від господарської практики.

Удосконалення законодавства повинно охоплювати такі завдання:

• розробка загальнообов’язкових правил поведінки на ринку всіх суб’єктів підприємницької діяльності;

• розробка системи універсальних санкцій до суб’єктів підприємницької діяльності за порушення господарського законодавства, які завдають шкоди інтересам споживачів;

• подальше вдосконалення адміністративної та кримінальної відповідальності за різні види недобросовісної комерції, в разі злісного невиконання загальнообов’язкових правил господарської діяльності.

Потребує подальшого вдосконалення кримінальне законодавство у сфері боротьби із суспільно небезпечними діяннями в економіці, зокрема з лихварством, неправильним веденням бухгалтерського обліку з метою ухиляння від сплати податків, введенням в оману контрагентів при складанні угод тощо.

Винятково важливо усунути внутрішні суперечності законодавства. Потрібно здійснити кримінологічну експертизу всіх законопроектів у сфері регулювання господарчої діяльності, на основі якої спрогнозувати можливе виникнення небезпечних форм поведінки в галузі економіки, адже злочинність миттєво використовує будь-які "проріхи" у законодавстві.

Виховні заходи. Ці заходи невіддільні від загальновиховних серед усіх прошарків суспільства. Вони повинні, з одного боку, сприяти переборенню людьми почуття очікування благ тільки з боку держави, безініціативності, страху перед змінами, а з іншого — не допускати розвитку розгубленості, негативних ідей, що відкидають творчі початки, ініціативу, спричинюючи устремління ухопити все, що можливо, сьогодні, не думаючи про завтра.

Необхідно розвивати у громадян почуття співпереживання за майбутнє України, досягнення нею високих позицій у світовій спільноті.

Потрібно широко пропагувати правові знання в галузі економіки із застосуванням зарубіжного досвіду. Зараз розроблена загальнодержавна програма підвищення рівня податкової культури громадян, де передбачені відповідні заходи через засоби масової інформації, у тому числі проведення циклів теле- і радіопередач, консультацій, брифінгів, зустрічей службових осіб органів державної податкової служби з населенням на підставі п. 33 Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр.

Для зосередження зусиль на пріоритетних напрямах профілактики економічних злочинів правоохоронні та інші компетентні органи розробляють і реалізують програми попередження злочинності з урахуванням нових тенденцій в її діяльності.

Так, розроблена і виконується Програма заходів щодо захисту паливно-енергетичного комплексу України. Ця програма коригується з урахуванням змін економічної ситуації в цій галузі. Міністерство внутрішніх справ України висунуло обґрунтовані пропозиції щодо застосування штрафних санкцій за порушення умов видачі вексельних бланків; законодавчого обмеження обсягів електроенергії, що реалізується за безгрошовими схемами, зокрема із застосуванням вексельного обігу та бартерних операцій; посилення вимог ліцензійних умов до ліцензіатів при отриманні ними ліцензії на здійснення підприємницької діяльності на ринку електроенергії щодо їх фінансового стану та платоспроможності в розрахунках за електроенергію наявними грошовими коштами.

Для боротьби з криміналізацією приватизаційних процесів, забезпечення їх прозорості, умов чесної змагальності здійснюється Програма оперативного супроводження процесу приватизації в України. У процесі виконання вимог програми виявлено сотні випадків вчинення злочинів у сфері приватизації (службові зловживання, заниження вартості об’єктів приватизації шляхом підробки документів, безпідставного списання основних фондів, завищення кредиторської заборгованості, незаконного використання приватизаційних майнових сертифікатів). Встановлено факти, коли комерційні структури, у віданні яких перебували державні пакети акцій стратегічно важливих підприємств, замість інвестування їх розвитку організовували приватні фірми, у тому числі в офшорних зонах. Через ці фірми комерційні структури отримували сировину й вивозили готову продукцію за кордон. У такий спосіб підприємства штучно доводились до банкрутства, а в подальшому викупались за рахунок коштів, отриманих у результаті "управління" цим же підприємством.

Ось чому розглядувана Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 рр. (п. 41) спеціально передбачає низку заходів, пов’язаних з недопущенням участі в аукціонах з продажу пакетів акцій підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави або займають монопольне становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів, робіт, послуг, претендентів з коштами сумнівного чи кримінального походження.

Зазначимо також, що важливі профілактичні заходи впроваджуються у кредитно-фінансовій, агропромисловій, зовнішньоекономічній та інших сферах економіки.

Таким заходом є, наприклад, проведення на заздалегідь визначених пріоритетних напрямах і стратегічно важливих об’єктах оперативно-профілактичної операції "Наступ", що забезпечує комплексне відпрацювання зазначених об’єктів.

Розроблена і впроваджується програма профілактичних дій правоохоронних та контролюючих органів для боротьби з незаконним виробництвом, поширенням і реалізацією аудіо- і відео-продукції, компакт-дисків та інших об’єктів інтелектуальної власності.

Поиск по сайту: