Кримінологічна характеристика насильницьких некорисливих злочинів

Тема 14. Кримінологічна характеристика і попередження насильницьких злочинів

План

1. Кримінологічна характеристика насильницьких некорисливих злочинів.

2. Причини й умови вчинення насильницьких некорисливих злочинів.

3. Попередження насильницьких некорисливих злочинів.

Кримінологічна характеристика насильницьких некорисливих злочинів

У кримінологічній класифікації злочинів як окремий вид вирізняють насильницькі злочини.

Насильство — це протиправний умисний фізичний чи психічний вплив однієї особи на іншу, проти її волі, що спричиняє цій особі фізичну, моральну, майнову шкоду, або містить у собі загрозу заподіяння зазначеної шкоди зі злочинною метою (Юридична енциклопедія, т. 4, с. 68).

Насильницькі злочини поділяються на три групи:

• некорисливі;

• корисливі;

• які посягають на основи національної або громадської безпеки, а також на авторитет органів державної влади і місцевого самоврядування.

Насильницькі некорисливі злочини (суто насильницькі) полягають у вчиненні насильства з метою завдати потерпілому фізичної, моральної чи матеріальної шкоди. Мотивами цих злочинів можуть бути помста, ревнощі, заздрість, хуліганські спонукання, гіпертрофований статевий інстинкт, садистські нахили.

Але завжди в основі механізму злочинної поведінки виявляється агресивно-зневажливе, цинічне ставлення до особи, її життя, фізичного і психічного здоров’я, честі й гідності. Злочинне діяння може бути спрямоване як на конкретну особу, так і на невизначене коло осіб.

Отже, до некорисливих насильницьких злочинів насамперед належать такі умисні злочини, як убивство (ст. 115-118 КК України, крім вбивства з корисливих мотивів), усі види тілесних ушкоджень (ст. 121-125 КК України), побої і мордування (ст. 126 КК України), катування (ст. 127 КК України), погроза вбивством (ст. 129 КК України), зґвалтування та інші статеві злочини (ст. 152-156 КК України), хуліганство (ст. 296 КК України), наруга над могилою (ст. 297 КК України), нищення, руйнування чи псування пам’яток історії або культури (ст. 298 КК України), жорстоке поводження з тваринами (ст. 299 КК України) та деякі інші.

Насильницькі (як і корисливі насильницькі) злочини є одним з найбільш поширених видів злочинів.

Що ж до насильницьких корисливих злочинів та насильницьких злочинів, що посягають на основи національної та громадської безпеки, то насильство в них є лише першим етапом досягнення суб’єктом інших цілей, воно є засобом для вчинення інших злочинних дій, в основі яких лежать інші спонукальні мотиви.

До корисливих насильницьких злочинів можна зарахувати грабіж, поєднаний з насильством (ч. 2 ст. 186 КК України), вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України), розбій (ст. 187 КК України), вимагання (ст. 189 КК України), бандитизм (ст. 257 КК України), які мають на меті злочинне збагачення.

Насильницькі злочини, що посягають на основи національної або громадської безпеки, а також на авторитет органів державної влади й місцевого самоврядування: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК України), посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112 КК України), захоплення заручників (ст. 147 КК України), масові заворушення (ст. 294 КК України), наруга над державними символами (ст. 388 КК України), мають на меті через насильство змінити характер діяльності владних структур, примусити їх виконувати незаконні дії, державних службовців перейти межі їх повноважень, водночас підриваючи авторитет зазначених структур.

Некорисливі насильницькі злочини поділяють на три групи:

• побутові;

• дозвільні;

• статеві.

Побутовий злочин — це діяння, вчинене на ґрунті конфліктних особистісних або громадсько-побутових відносин з потерпілим.

У цьому разі конфлікт полягає в зіткненні інтересів, гострих суперечностях злочинця і потерпілого, що взаємопов’язані певними відносинами: особистісними (подружжя, родичі, сусіди, коханці) або громадсько-побутовими (пасажир — кондуктор, покупець — продавець). Такий характер конфлікту є обов’язковою ознакою побутових злочинів.

Дозвільний злочин — це діяння, рішення вчинити яке виникає і реалізується при проведенні вільного часу, причому як дозвільне його можна кваліфікувати тільки за відсутності побутового конфлікту між злочинцем і потерпілим.

Для дозвільних злочинів саме час (вільний від роботи й побуту у вузькому розумінні цього поняття) є атрибутивною, тобто обов’язковою, ознакою. Дозвільний злочин нібито виростає з певних видів вільного проведення часу (насамперед різних видів "гуляння").

В окремих випадках дозвільний злочин може бути здійснений в якійсь швидкоплинній особистісно-конфліктній ситуації: помста товариша по чарці за поведінку, сприйняту як образливу або справді таку, розправа з особою за зроблене зауваження тощо.

Свою специфіку мають насильницькі злочини третьої підгрупи — статеві.

Якщо взяти найпоширеніші з них — зґвалтування, то їх вчиняють як до знайомої особи, так і до незнайомої. У першому випадку злочинець розраховує на те, що потерпіла особа упокориться тому, що сталося і з різних міркувань не звернеться до правоохоронних органів. У другому випадку зґвалтування — це напад на незнайомих осіб, який здебільшого вчиняє група осіб і часто в основі такого діяння лежать хуліганські мотиви.

Таким чином, насильницькі некорисливі злочини є некорисливими агресивними діяннями, які вчиняються на ґрунті конфліктів у сфері побутових відносин або при проведенні вільного (дозвільного) часу і мають особистісно-конфліктну, хуліганську або сексуальну мотивацію.

Переважна більшість некорисливих насильницьких злочинів має ситуативний характер.

Щодо побутових злочинів, мотивами яких є ненависть, помста, ревнощі, хуліганство тощо, то конфлікт між злочинцем і потерпілим у більшості випадків має затяжний, в’ялотекучий характер і часто завершується скоєнням злочину. При цьому зауважимо, що найчастіше наперед неможливо передбачити, хто буде потерпілим, а хто злочинцем.

За часом більшість розглядуваних злочинів вчиняється у вечірню пору, а також у дні відпочинку й свят.

Більшість побутових злочинів вчиняють особи віком 25 років і старше, водночас дозвільні і статеві злочини скоюють і особи віком до 25 років.

Останнім часом у світі почастішали випадки групових насильницьких злочинів, що мають характерну мотивацію. Насамперед це вандалізм, що виявляється, зокрема, у руйнуванні обладнання в культурних і спортивних установах, підпалюванні будинків, пограбуванні автомобілів, битті вітрин, знущанні над людьми, руйнуванні пам’ятників, заляпуванні фарбою виробів мистецтва, битті скла у вагонах транспорту тощо.

Виключно велику небезпеку становлять так звані серійні вбивці-маніяки, переважна більшість з яких є сексуальними маніяками. Це садисти, які спочатку задовольняють власну сексуальну пристрасть, знущаються над жертвами, після цього вбивають їх.

Щодалі збільшується кількість злочинів, які вчиняються з особливою жорстокістю і мають зовні немотивований характер. Жорстокість стала невіддільною складовою буття, серед її прибічників є навіть діти.

Переважна більшість осіб, що вчиняють насильницькі злочини, мають низький рівень освіти і кваліфікації, з-поміж них великий відсоток п’яниць, алкоголіків, наркоманів, токсикоманів, осіб без певних занять.

Для цієї категорії злочинців характерні егоцентризм, несприйняття чужого страждання, чужого лиха; зневажання правових норм і заборон; агресивність; прагнення вирішити будь-який конфлікт із застосуванням грубої сили, позиція самовиправдання своїх вчинків.

Злочинців цієї категорії класифікують так:

• випадкові — особи, що потрапляють у конфліктну ситуацію й неадекватно реагують на неї, часто у стані сп’яніння;

• особи, що замкнулися на конфлікті й неправовому його вирішенні (при тривалому характері конфлікту);

• негативно орієнтовані — націлені на конфлікт, тобто такі, що бажають його створення і злочинного вирішення;

• злісні — особливо жорстокі особи, що виявляють агресивність, вбачають у вчиненні злочину особливий сенс свого існування.

Основними тенденціями насильницької злочинності в Україні є:

1. Певна стабілізація і навіть зменшення кількості насильницьких злочинів.

2. Збільшення кількості злочинів, вчинених з особливою жорстокістю, у тому числі серед неповнолітніх.

3. Зростання жіночої насильницької злочинності, в тому числі її найбільш небезпечних проявів.

4. Поява нових мотивів при вчиненні насильницьких злочинів: вандалізм, сатанізм тощо.

5. Збільшення кількості злочинців з відхиленнями психіки.

Поиск по сайту: