Утворення Чехо-Словаччини. Т.Масарик

Томаш Масарик (1850-1837) – чеський філософ,політичнийі державний діяч, першийпрезидент Чехословаччини(1918–1935).

В умовах розпаду Австро-Угорської монархії 6 січня 1918р. збори чеських депутатів австрійського рейхстагу і земських сеймів прийняли декларацію, в якій, посилаючись на принцип національного самовизначення, зажадали утворення суверенної, демократичної та соціально справедливої держави.

Влітку 1918р. Чехо-Словацький національний комітет у Парижі (очолював Т.Масарик) був визнаний Францією, а потім Великобританією і США як “першооснова майбутнього чехо-словацького уряду”.

Провідну роль у боротьбі за незалежність Чехословаччини відіграв Томаш Гарріг Масарик (1850-1937).

Масарику належить ідея єдиної Європи, в якій будуть враховуватися інтереси великих і малих націй, а кожен народ буде зберігати свою національну ідентичність, залишаючись в той же час європейським.

Своєю активною діяльністю в еміграції він зумів домогтися позитивного ставлення Франції, Англії та США до чеського і словацького національних рухів.

28 жовтня 1918р., коли стало очевидним, що монархія Габсбургів припиняє існування, Національний комітет проголосив створення Чехо-Словацької республіки.

30 жовтня Словацька національна рада заявила про відділення Словаччини від Угорщини і визнала право словацького народу вирішувати свою долю на основі повної незалежності. Водночас вона проголосила словацьку націю частиною єдиної чехословацької нації в культурному та мовному відношенні.

Перший уряд республіки сформувався на основі “всенародної коаліції” чеських і словацьких правих і націоналістичних партій та соціал-демократів.

Конституція, прийнята Національними зборами 20 лютого 1920р., закріпила утворення ЧСР як демократичної республіки.

В її основу було закладено принцип захисту приватної власності. Всі громадяни одержали рівні права. Вищим законодавчим органом ставали двопалатні Національні збори, вибори до яких здійснювалися на основі загального виборчого права. Національні збори обирали президента на 7 років. Він мав широкі повноваження. Першим президентом обрали Т.Масарика.

У квітні 1920 р. в Чехо-Словаччині відбулися перші парламентські вибори, на яких перемогли соціал-демократи й соціалісти. Кордони республіки було визначено повоєнними (1919-1920рр.) мирними договорами країн Антанти з Німеччиною, Австрією та Угорщиною.

До складу нової держави за Сен-Жерменським договором було включено й Закарпатську Україну (на правах автономії, але реалізоване це право було лише 1938р.). У Чехо-Словаччині її називали Підкарпатською Руссю.

У квітні 1919 р. чехо-словацькі війська з дозволу Антанти перейшли кордон Угорщини з метою приєднати частину її земель. Проте угорська армія відкинула противника і в червні вступила на його територію.

Під впливом революційних подій в Угорщині в Пряшеві 16 червня 1919р. було проголошено Словацьку Радянську Республіку. Проіснувала вона до 7 липня. З падінням радянської влади в Угорщині празький уряд остаточно опанував всю територію країни.

ЧСР у 20–30-тірр.

Чехо-Словаччина успадкувала 4/5 промислового потенціалу імперії Габсбургів і в 20-30-хрр. перетворилася на високорозвинену європейську державу. Вона посіла місце в десятці найбільш промислово розвинених країн світу.

У важкій промисловості вело перед акціонерне товариство “Шкод а”, що випускало машини, літаки, верстати, обладнання, зброю тощо.

Взуттєвий концерн Томаша Баті забезпечував до 80% виробництва взуття в країні. Значна його частка експортувалася. Філіали цього концерну були розташовані майже на всіх континентах.

Швидкі темпи розвитку економіки приваблювали іноземний капітал, частка якого складала 20% усіх інвестицій в економіку.

Проте словацькі й закарпатські землі були розвинені набагато гірше, ніж чеські та моравські. У них переважав аграрний сектор економіки.

У політичному розвитку Чехо-Словаччина була найдемократичнішою державою Європи.

У 30-ті роки впливовою політичною силою в країні стають національні партії (німецькі, словацькі, угорські, українські), які виступають за федеративний переустрій унітарної ЧСР.

На міжнародній арені Чехо-Словаччина орієнтувалася на Францію, а в 1920-1921рр. разом із Румунією та Королівством СХС створила Малу Антанту.

Незмінним керівником зовнішньої політики ЧСР у 1918-1935рр. був Е. Бенеш, якого після відставки Т. Масарика обрали президентом.

Економічна криза 30-х років завдала серйозного удару ЧСР. Вузькість внутрішнього ринку, велика залежність від експорту призвели до значного і тривалого спаду виробництва. Під час економічної кризи 1929-1933рр. загострилися соціальні, а ще більше— національні протиріччя в країні. Райони, де проживала німецька меншина, найбільше постраждали від кризи.

Цим вирішив скористатися Гітлер. У Чехії було створено Судето-німецьку партію на чолі з К.Генлейном, яка домагалась автономії Судетської області, заселеної переважно німцями.

На Німеччину орієнтувалася також Словацька національна партія Глінки, що вимагала автономії Словаччини.

Поиск по сайту: