Гіпотези етногенезу слов’ян

Етногенез слов'ян — теорія автохтонного походження слов'ян. Пояснення походження слов'ян гіпотетично від людей за назвою «праслов'яни», за твердженням польського археолога Юзефа Костжевського — вони творці лужицької культури. Теорія, що праслов'яни вже жили у добу бронзи підтримувана мовознавцями (лінгвістами), що є протилежною думці націоналістичних німецьких дослідників. Є також версія, що тщинецька культура була колискою прото-слов'ян.

Докази на підтвердження теорії автохтонного походження слов'ян з II тисячоліття до нашої ери надані сучасними генетичними дослідженнями гаплогруп мтДНК.

Питання щодо історії слов'ян остаточно ще невирішене. Оскільки самоназвою «слов'яни» називають народи з іншою самоназвою, а схожі зі словом «слов'яни» мають самоназви тільки окремі народи:словінці, словенці, словаки. Деякі дослідники стверджують, що слов'ян не існувало або вони виникли в результаті змішування різних етнічних груп. Однак існування єдиної праслов'янської мови та культури на великому просторі суперечить цій теорії^[6]. Експансія слов'ян в IV столітті н. е., ймовірно було викликанаперенаселенням своєї первісної прабатьківщини, що дозволяє припустити наявність їх більшості в Європі.

Археологічно можна довести безперервність слов'янської культури від VI-го століття н. е., але їх зв'язки з попередньою культурою в V столітті н. е. й раніше залишаються під питанням. Російський дослідник Ірина Русанова (1929–1998 рр.ж.) запропонувала наступні чотири пункти, характерні для найдавніших слов'янських археологічних пам'яток:

· сільськогосподарські характер регулювання життям;

· поглиблені прямокутні житла, стіни печі з каменю;

· ручної роботи прикрашена кераміка в Східній Європі;

· кремація, попіл в лунках або урнах без курганів.

Попередником слов'янської культури є пшеворська культура (II-е століття до н. е. — V століття н. е.) на захід від пізнішого розселення слов'ян черняхівської культури на сході (2-го століття — V століття). Мала місце полі – етнічність обумовлена впливом германців, сарматів, римлян, що нівелювало локальні відмінності між етнічними групами. Історичний етногенез слов'ян також мав місце в зарубинецькій культурі (III-го століття до н. е. — II століття н. е.). Слов'янські риси зустрічаються в культурі домовидних урн V ст. до н. е. — II ст. до н. е., Борис Рибаков вбачав зв'язок слов'ян з лужицькою культурою (XIV-е століття до нашої ери — IV ст. до н. е.), тщинецько – комаровською культурою (XV-е ст. до н. е. — XII ст. до н. е.) між р. Дніпром і р. Одром

З-за практикованої кремації важко простежити походження слов'ян з використанням генетики та фізичної антропології. Аналіз зразків з перехідного періодупохоронів до ранньому середньовіччі показує велику різноманітність антропологічних типів.

Згідно лінгвістичного аналізу найстаріша форма слов'янської мови була у період близько 800 р. до н. е. — 500 р. до н. е., коли потім розділені були у балто-слов'янській мовній групі. Згідно чеського лінгвіста Ернеста Лампрехта (1919–1985 рр.) слов'янська мова виникла між південним заходом Балтики та південним сходом Німеччини (на теренах сучасної Польщі), у період контакту з носіями іранських мов. Аналіз лексики припускає, що предки слов'ян у I-му тисячолітті до н. е. жили в лісистій місцевості з великою кількістю річок, озер і боліт, де росли дуб, береза ​​, липа, ясен і верба. Ці та інші лінгвістичні дані підтверджують ідею, що прото - слов'янське поселення було розташоване в басейні р. Вісли

Поиск по сайту: